Як один ОСОБА 1
судився з одним ОСОБА 2
Договір оренди транспортного засобу за участю ФОПа не вимагає нотаріального посвідчення
Постанова Верховного Суду України
від 18.12.2012 р.
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України <...>, розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА 2 про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 6 серпня 2012 року у справі № 14/5025/1982/11 за позовом ОСОБА 1 до ОСОБА 2 про стягнення грошової заборгованості за договором оренди транспортних засобів у сумі 96 000,00 гривень, встановила.
У жовтні 2011 року з ОСОБА 1 звернувся до господарського суду з позовом до ОСОБА 2 про стягнення з останнього грошової заборгованості в сумі 96 000,00 гривень за невиконання умов договору оренди транспортних засобів.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що, порушуючи умови договору оренди транспортних засобів, який було укладено між ОСОБА 1 та ОСОБА 2, останній не вносив орендну плату, встановлену цим договором, за період з серпня 2009 року по січень 2010 року, у зв’язку з чим борг з орендних виплат склав 96 000,00 гривень.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 13 грудня 2011 року позов задоволено.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14 березня 2012 року рішення господарського суду Хмельницької області від 13 грудня 2011 року скасовано, прийнято нове рішення про відмову в позові.
Постановою Вищого господарського суду України від 6 серпня 2012 року постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14 березня 2012 року скасовано, а рішення господарського суду Хмельницької області від 13 грудня 2011 року залишено без змін.
Суд касаційної інстанції в зазначеній вище постанові дійшов висновку, що оскільки правове регулювання підприємницької діяльності юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців у даному господарському спорі є тотожними, то норма частини другої статті 799 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах.
У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 6 серпня 2012 року ОСОБА 2 посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень частини другої статті 799 ЦК України у правовідносинах, що виникають з форми укладення договору найму (оренди) транспортного засобу, а також частини другої статті 215 та частини першої статті 220 ЦК України у правовідносинах, що виникають у разі недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону.
На обґрунтування вимог вищезазначеної заяви заявник додав копію постанови Вищого господарського суду України від 2 червня 2011 року у справі № 8/9-10, в якій висловлено правову позицію про те, що підписаний фізичними особами — підприємцями договір оренди транспортного засобу є нікчемним, оскільки оформлений на паперовому носії у простій письмовій формі та не посвідчений нотаріально, а тому не створює для сторін юридичних наслідків.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 31 жовтня 2012 року у справі № 14/5025/1982/11 було вирішено питання про допуск даної справи до провадження для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 6 серпня 2012 року.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення заявника <...>, дослідивши викладені в заяві доводи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з нижченаведених підстав.
Відповідно до частини другої статті 3 Господарського кодексу України (далі — ГК України) господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб’єкти підприємництва — підприємцями. Крім того, господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Згідно з вимогами частини другої статті 55 ГК України суб’єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (частина 2 статті 207 ЦК України).
Статтею 799 ЦК України передбачено, що договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі, а якщо цей договір укладено за участю фізичної особи, то він підлягає нотаріальному посвідченню.
Предметом спору в даній справі є законність укладення договору найму (оренди) транспортних засобів між фізичними особами — підприємцями лише в письмовій формі без нотаріального посвідчення.
Тому відповідно до зазначених норм законодавства даний договір оренди транспортних засобів укладено між ОСОБА 1 та ОСОБА 2 є правомочним і не потребує додаткового нотаріального посвідчення, оскільки дані суб’єкти здійснюють свою діяльність з метою одержання прибутку та зареєстровані відповідно до закону як підприємці. Крім того, документи, які містяться у матеріалах справи, свідчать про те, що даний договір оренди транспортних засобів укладено між суб’єктами господарювання, а саме фізичними особами — підприємцями, та прийнято ними до виконання у повному обсязі. Отже, положення частини другої статті 799 ЦК України не можуть бути застосовані до даних спірних правовідносин, оскільки поняття фізичної особи — підприємця та юридичної особи у цих правовідносинах є однаковими.
Відтак, відсутні підстави для скасування постанови Вищого господарського суду України від 6 серпня 2012 року у справі № 14/5025/1982/11 та направлення справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції, у зв’язку з чим у задоволенні заяви ОСОБА 2 слід відмовити.
Керуючись статтями 11123, 11124, 11126 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України постановила.
У задоволенні заяви ОСОБА 2 про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 6 серпня 2012 року у справі № 14/5025/1982/11 відмовити.
Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий П. Колесник
Судді:
М. Балюк, І. Берднік, В. Гуль,
А. Ємець, Т. Жайворонок, О. Потильчак,
Л. Фесенко, І. Шицький
Від редакції
Щодо цього — див. також «Бухгалтер» № 30’2012, с. 45–46, і № 30’2007, с. 33–34.
Звертаємо увагу на те, що схоже рішення Верховного Суду України, прийняте у зв’язку з існуванням неоднозначної практики касаційних судів, має прецедентний характер, тобто обов’язкове для застосування всіма судами й суб’єктами владних повноважень під час розгляду аналогічних спорів (див. щодо цього «Бухгалтер» № 30’2011, с. 46–47).
