Промінь світла
в нашому царстві,
або Дай списати!
Поки хороші діточки вчать уроки, діточки погані вчаться грати в карти і знімати чужі шапки. А в школі ботаніки-відмінники або терплять, коли їх луплять, або тікають, або дають списувати. Домовлятися — найрозумніше, от розумні й домовляються.
Потім погані діточки перестають бути хуліганами, стають дорослими бандитами і йдуть у владу. А колишні відмінники — або терплять, або тікають (від’їжджають), або дають списувати — круглі суми зі своїх рахунків. Так (у 2–3 рахунки) і домовляються. Тому що домовлятися — це для розумних найрозумніше.
Втішає одне: відмінників уже все менше. Яким — або втекти, або домовитися, або терпіти. Є надія на те, що незабаром їх не буде взагалі. Яскравим полум’ям запалають товсті зошити з конспектами й домашніми завданнями. Яскравим-преяскравим, синім-пресинім.
Це й буде світло в кінці тунелю.
Не варто при цьому полегшено втішатися — ну мене-то з моїми шкільними оцінками це не стосується. Ще й як стосується! Просто багатьох із нас у дитинстві недооцінили. А в душі ми, як тепер з’ясовується, усі — відмінники...
