«А помирати нам зарано:
є в нас поки що вдома діла...»*
Виплата добових у разі перебування у відрядженні в суботу й неділю;
підтвердження витрат на страхування;
включення до витрат підприємством-замовником суми страхового платежу,
сплаченого експедитором у зв’язку зі страхуванням небезпечних вантажів
Лист державної податкової служби
в Одеській області від 04.12.2012 р.
№ 32819/10/15-0213**
Державна податкова служба в Одеській області на виконання завдання ДПСУ розглянула лист щодо застосування норм Податкового кодексу України та повідомляє таке.
Відповідно до ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями, далі — ПКУ) податкова консультація — допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.
1. Відповідно до ст. 121 Кодексу законів про працю України від 10.12.71 р. № 322-VIII (зі змінами та доповненнями) працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв’язку зі службовими відрядженнями.
Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати з найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством.
Працівникам, направленим у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.
Обчислення середньої заробітної плати здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабміну від 08.02.95 р. № 100.
Відповідно до п/п. 140.1.7 ст. 140 ПКУ [враховуються у складі витрат] витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в’їзд (віз), обов’язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов’язані з правилами в’їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв’язку із здійсненням таких витрат.
Зазначені в абзаці першому цього підпункту витрати можуть бути включені до складу витрат платника податку лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.
Не дозволяється включати до складу витрат на харчування вартість алкогольних напоїв і тютюнових виробів, суми «чайових», за винятком випадків, коли суми таких «чайових» включаються до рахунку згідно із законами країни перебування, а також плату за видовищні заходи.
До складу витрат на відрядження відносяться також витрати, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв’язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження, а для відряджень за кордон — не вище 0,75 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження.
2. Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПКУ витрати, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, складаються з витрат операційної діяльності та інших витрат.
Крім того, відповідно до п/п. 140.1.6 ст. 140 цього Кодексу при визначенні об’єкта оподаткування враховуються витрати подвійного призначення, до яких, зокрема, належать будь-які витрати із страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов’язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов’язаних з виробництвом національних фільмів (у розмірі не більше ніж 10% вартості виробництва національного фільму); екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку: об’єкта фінансового лізингу, а також оперативного лізингу, концесії державного чи комунального майна за умови, якщо це передбачено договором; фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов’язаних з провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров’я або інших ризиків, пов’язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов’язковість якого не передбачено законодавством, або будь-яких витрат із страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.
Відповідно до п. 138.5 ст. 138 ПКУ інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому їх було здійснено.
Водночас відповідно до П(С)БО 16 «Витрати», у разі якщо здійснення операції забезпечується одержанням економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом системного розподілу вартості цієї операції між відповідними звітними періодами.
Отже, до складу витрат платника податку звітного (податкового) періоду включається лише відповідна сума витрат, пов’язана із страхуванням, незалежно від наявності здійснення попередньої оплати.
3. Відповідно до ст. 16 Закону [України від 07.03.96 р. № 85/96-ВР «Про страхування», далі — Закон] про страхування договір страхування — це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (надати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Розмір страхових внесків (платежів, премій) і строки їх сплати в обов’язковому порядку повинен містити договір страхування.
Статтею 18 Закону «Про страхування» встановлено, що договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено цим договором.
Витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом III ПКУ (п. 138.2 ст. 138).
Зокрема, п. 44.1 ст. 44 цього Кодексу визначено, що для цілей оподаткування платники податку зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до ст. 1 Закону [України від 01.07.2004 р. № 1955-IV «Про транспортно-експедиційну діяльність», далі — Закон] № 1955 транспортно-експедиторська послуга — це робота, що безпосередньо пов’язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.
Експедитор (транспортний експедитор) — суб’єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.
Згідно зі ст. 9 Закону № 1955 за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов’язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу.
Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.
До плати експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов’язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.
Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб’єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування.
Заступник голови ДПС в Одеській області
Н. Приймак
Від редакції
ДПС в Одеській області, на жаль, не дала прямої відповіді на жодне з поставлених запитань, обмежившись цитуванням законодавства.
У першому випадку, на наш погляд, є всі підстави для виплати добових за вихідні (суботу та неділю) у загальному порядку.
Що стосується другого випадку, то тут краще підстрахуватися й складати акт виконаних робіт щомісяця.
Щодо третьої ситуації видатки на страхування можуть включатися до витрат. Головне, щоб обов’язок з відшкодування витрат зі страхування небезпечних вантажів експедитору містився в договорі.
* Із популярної свого часу «Пісеньки фронтового шофера» (1947 р .).
** Наводимо запит, відповіддю на який є цей лист:
«У зв’язку із внесенням змін до ст. 121 Кодексу законів про працю та набранням чинності Податковим кодексом України прошу надати роз’яснення щодо окремих аспектів формування даних податкового обліку, а саме:
1. Якщо працівник перебуває у відрядженні, чи слід йому платити добові за суботу і неділю, які припадають на строк такого відрядження, та при цьому такий працівник:
— або перебуває в дорозі від місця відрядження до місця постійної роботи або навпаки, але в цей час не працює ні за місцем постійного роботи, ні за місцем відрядження;
— або бере документи з собою в готель і виконує там покладені на нього завдання у відрядженні;
— або виходить на роботу за графіком роботи того підприємства, до якого його відряджено з місця основної роботи;
— або взагалі має вихідний день згідно з вітчизняними нормами трудового законодавства?
Як платити добові в кожному конкретному випадку із перелічених?
2. Якщо підприємство формує витрати на страхування майна або ризиків у податковому обліку, то які первинні документи повинні підтверджувати такі витрати, якщо страховий платіж сплачується наперед за 1 рік? Чи достатньо буде договору страхування для підтвердження таких витрат у податковому обліку, адже скласти акт виконаних робіт проблематично (при сплаті страхового платежу послуги зі страхування ще не надані й не можуть такими вважатися, сума оплати враховується у складі витрат майбутніх періодів у бухгалтерському обліку)? Якщо договору страхування недостатньо для підтвердження витрат у податковому обліку, то в який момент повинен складатися акт виконаних робіт (наданих страхових послуг) з метою підтвердження витрат у податковому обліку страхувальника:
— або в момент сплати платежу;
— або в момент закінчення дії договору страхування;
— або щомісяця (щокварталу) на відповідну частину страхового платежу, яка припадає на такий період?
3. Чи має право підприємство формувати витрати в податковому обліку щодо витрат на страхування, які відшкодовуються експедиторам за договорами транспортного експедирування, у разі обов’язкового страхування експедиторами, зокрема, небезпечних вантажів? Якщо так, то якими документами це слід підтверджувати?».— Ред.
