ЦПакцизик...
Докладно — про новий акцизний податок з операцій з відчуження цінних паперів і деривативів
Визначення
Із 01.01.2013 р. акцизний податок поповнився ще одним різновидом — особливим податком на операції з відчуження цінних паперів та операції з деривативами. Втім, формально це відбулося з 03.01.2013 р. Нагадаємо, що Закон від 06.12.2012 р. № 5519-VI, яким було введено цей новий акциз, через запізнену його публікацію вважається таким, що набрав чинності 03.01.2013 р., хоча в самому Законі (п. 1 розділу ІІ) зазначено, що він набирає чинності з 01.01.2013 р. Тож підакцизні операції з ЦП, проведені 1–2 січня 2013 року, можна з цієї підстави новим акцизом не обкладати.
Той факт, що новий особливий податок є різновидом саме акцизного податку, чітко підтверджується зміненою Законом № 5519-VI нормою п/п. 14.1.4 ПКУ, яка визначає термін «акцизний податок» як
«непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції), а також особливий податок на операції з відчуження цінних паперів та операцій з деривативами»,—
і, крім того, тим фактом, що його поміщено законодавцем до розділу VI Кодексу.
Ми до цього визначення ще повернемося; а особливий вид акцизного податку далі за текстом будемо називати ЦП-акцизом.
Об’єкт і необ’єкт оподаткування
Законодавцем визначено два об’єкти оподаткування ЦП-акцизом:
1) операції з відчуження цінних паперів (у вигляді продажу, обміну та інших форм їх відчуження, що передбачають перехід права власності на ЦП);
2) операції з деривативами, крім тих, що здійснюються на міжбанківському ринку деривативів. (Під міжбанківським ринком деривативів для зазначених цілей слід розуміти сукупність відносин у сфері торгівлі деривативами між банками, між банками та їх клієнтами (у тому числі банками-нерезидентами), між банками і НБУ, а також НБУ і його клієнтами.)
Не є об’єктом оподаткування ЦП-акцизом:
— операції з держ- і муніципальними ЦП, ЦП, гарантованими державою, і ЦП, емітованими НБУ, Мінфіном, Держіпотекою, і зі звичайними іпотечними облігаціями, емітованими фінансовою установою, більше 50 відсотків корпоративних прав якої належать державі або державним банкам, з інвестиційними сертифікатами, сертифікатами фондів операцій з нерухомістю, цільовими облігаціями підприємств, виконання зобов’язань за якими здійснюється шляхом передачі об’єкта (частини об’єкта) житлового будівництва;
— операції, що проводяться між емітентом і платником податку* з викупу і повторного продажу за грошові** кошти, розміщення, погашення та конвертації емітентом ЦП власного випуску, операції із внесення ЦП до статутного капіталу, а також операції з видачі та погашення ордерних або боргових ЦП за участі векселедавця, заставника та іншої особи, яка видала такий ЦП;
— операції емітента ЦП інститутів спільного інвестування відкритого типу (з розміщення, погашення, викупу і повторного продажу таких ЦП);
— операції з ЦП та іншими фінансовими інструментами, які проводяться особою, що здійснює клірингову діяльність і виконує функцію центрального контрагента відповідно до вимог Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», і операції з цінними паперами та іншими фінансовими інструментами, які проводяться особою, що здійснює клірингову діяльність, з метою забезпечення виконання зобов’язань перед учасниками клірингу;
— операції НБУ на позабіржовому ринку, пов’язані з виконанням своїх функцій.
* Цей термін тут застосовано не дуже вдало, оскільки в ряді перелічених далі операцій (наприклад, із продажу за гроші, розміщення ЦП тощо) платником має називатися емітент.
** Тобто повторний продаж (можливо, і викуп) не за гроші може потрапити до об’єкта оподаткування ЦП-акцизом.
Платники (і не платники) ЦП-акцизу
До платників ЦП-акцизу п/п. 212.1.9 Кодексу відносить як резидентів, так і нерезидентів — фізичних та юридичних осіб (у тому числі їх відокремлені підрозділи), які здійснюють операції з відчуження ЦП (продаж, обмін тощо), а також операції з деривативами. Ну а виняток становлять лише згадані вище «необ’єктні» операції (з п. 213.2 і 213.1 ПКУ).
Тобто платниками ЦП-акцизу можуть бути, у тому числі, й відокремлені підрозділи юросіб, і будь-які фізичні особи (а не тільки ФОПи).
Крім того, підкреслимо, що спеціальної реєстрації платниками ЦП-акцизу від суб’єктів Кодекс не вимагає — див. п/п. 212.3.3 ПКУ. (При цьому, зазначимо, у податківців можуть бути проблеми з контролем певних ЦП-операцій, які здійснюються звичайними фізособами на позабіржовому ринку без залучення професійних торговців ЦП. Утім, тут можливі проблеми і не тільки з фізособами, про що — нижче.)
Зазначимо також, що, оскільки ми маємо справу з непрямим податком, то платник — це не обов’язково особа, яка зобов’язана вносити такий податок до бюджету (див. розділ «Податкові агенти/Платники»).
Згідно з тим самим п/п. 212.1.9 ПКУ не є платниками ЦП-акцизу:
— центральні та територіальні органі виконавчої влади;
— державні установи та організації* — не суб’єкти підприємницької діяльності;
— фізичні або юридичні особи — резиденти або нерезиденти (в тому числі їх відокремлені підрозділи), які проводять операції з відчуження акцій ощадних (депозитних) сертифікатів, акцій приватних акціонерних товариств, корпоративних прав в іншій, ніж цінні папери, формі**, а також емітованих нерезидентами цінних паперів та корпоративних прав в іншій, ніж цінні папери, формі**.
* Вважаємо, законодавець тут мав на увазі тільки державні організації, хоча можливе й більш широке прочитання...
** Нам не зрозуміло, навіщо законодавцеві треба було згадувати тут активи, які ЦП (і деривативами) не є: адже вони й так під ЦП-акциз не потрапляли б...
Ставки ЦП-акцизу
Ставки особливого податку визначено в статті 2151 ПКУ, і вони такі:
0% — від суми операції із продажу на фондовій біржі ЦП, за якими розраховується біржовий курс відповідно до вимог, установлених НКЦПФР, за погодженням з Мінфіном;
0% — від суми операції з деривативами на фондовій біржі;
0,1% — від суми операції із продажу поза фондовою біржею ЦП, що перебувають у біржовому реєстрі;
1,5% — від суми операції із продажу поза фондовою біржею ЦП, що не перебувають у біржовому реєстрі;
5 нмдг — за укладений дериватив (контракт) поза фондовою біржею.
Кілька зауважень по ходу:
— Щодо розрахунків біржового курсу (для цілей застосування ставки 0%) — у «Бухгалтері» № 8’2013 на с. 39–40, розглядаючи питання зміненого оподаткування податком на прибуток операцій із ЦП (механізм якого передбачає подібну вимогу про біржовий курс ЦП для цілей віднесення ЦП до біржових), ми згадували, що порядок визначення біржового курсу цінного паперу викладено в однойменному додатку до Положення про функціонування фондових бірж, затвердженого рішенням НКЦПФР від 22.11.2012 р. № 1688. Однак для цілей податку на прибуток (на відміну від ЦП-акцизу) погодження такого порядку з Мінфіном від НКЦПФР не вимагається. Сподіваємося, той факт, що вимоги, викладені в згаданому Порядку, для розрахунку біржового курсу (поки що?) не погоджено з Мінфіном, не дасть привід податківцям відмовляти у застосуванні ставки 0% до згаданих операцій.
— Щодо біржового реєстру (для цілей визначення статусу відчужуваного ЦП і застосування відповідної ставки ЦП-акцизу: 0,1% або 1,5%) фахівці в галузі ЦП зазначають, що не слід для цих цілей плутати «біржовий реєстр» ЦП із «біржовим списком»: останній — ширше.
Так, у п. 1 розділу I Положення про функціонування фондових бірж, затвердженого згаданим рішенням НКЦПФР № 1688, йдеться:
«Біржовий реєстр — складова біржового списку, що містить інформацію щодо лістингових цінних паперів».
Для застосування ставки 0,1% одного факту розміщення ЦП в біржовому списку ще не достатньо: важливим є розміщення ЦП саме в біржовому реєстрі. Тобто ЦП має бути лістинговим (а біржовий список крім лістингових ЦП містить ще й нелістингові ЦП та інші фінінструменти).
А ось для застосування ставки 0% (коли ЦП продаються на фондовій біржі) факту потрапляння ЦП до біржового списку вже достатньо,— тобто ЦП може й не потрапити до біржового реєстру (важливо лише, щоб щодо нього розраховувався належним чином біржовий курс).
— Що стосується фіксованої ставки (5 нмдг) для «деривативних» операцій, то, судячи з усього, для цілей обчислення суми податку з укладених поза фондовою біржею деривативів повинен використовуватися неоподатковуваний мінімум у розмірі 17 грн (тобто сума ЦП-акцизу в цьому випадку має становити 85 грн***).
*** Причому сплачує кожна зі сторін деривативу (див. далі).
Це непрямо випливає зі змісту пункту 5 підрозділу 1 «Особливості справляння податку на доходи фізичних осіб» розділу XX «Перехідні положення» ПКУ:
«Якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року».
І хоча тут йдеться про норми інших законів (тобто ПКУ, в якому це прописано, ніби з кола цих «інших» випадає), на нашу думку, для цілей застосування зазначеної ставки ЦП-акцизу все одно слід за аналогією використовувати нмдг у розмірі 17 грн, оскільки неоподатковуваний мінімум на рівні ПСП повинен застосовуватися тільки для кваліфікації певних правопорушень (див. цитату).
Крім того, фахівці в ЦП-сфері зазначають, що законодавець не встановив ставку ЦП-акцизу для операцій з відчуження на фондовій біржі ЦП, за якими не розраховувався біржовий курс. Чи будуть відчуження таких ЦП оподатковуватися цим «особливим податком» за ставкою 0,1% (1,5%) або ж взагалі не будуть оподатковуватися* () — питання поки залишається відкритим.
* І це — цілком логічно, оскільки не можна справляти податок з об’єкта оподаткування, для якого законодавчо не встановлено ставку податку.
База оподаткування
Базою оподаткування ЦП-акцизом відповідно до п. 214.8 ПКУ є договірна вартість ЦП або деривативів,** зазначена в первинних бухгалтерських документах, за будь-якою операцією продажу, обміну або відчуження в інший спосіб.
** Навіщо тут згадано деривативи — нам не дуже зрозуміло: ЦП-акциз за операціями з деривативами обчислюється або за ставкою 0%, або у фіксованій сумі (щодо позабіржових операцій). Ну й навіщо тоді для обчислення ЦП-акцизу потрібна договірна вартість деривативу? Хіба що — для звіту про суми податкових пільг?..
Дата виникнення ПЗ
Відповідно до п. 216.7 ПКУ датою виникнення ПЗ за ЦП-акцизом з операцій продажу, обміну, інших способів відчуження (що передбачають перехід права власності) ЦП і деривативів
«є дата отримання доходу відповідно до пункту 219.2 статті 219 цього Кодексу».
Відсилання до пункту 219.2 ПКУ, в якому йдеться про строк сплати ПЗ і про податкових агентів, не цілком зрозуміле.
На нашу думку, в пункті 216.7 ПКУ мається на увазі те, що для визначення дати обчислення ПЗ за ЦП-акцизом повинен застосовуватися касовий метод і це логічно. Орієнтуватися тоді слід на дату отримання грошової або інших видів компенсації за відчужувані або відчужені ЦП (про деривативи — розмова окрема.) Адже не даремно використано слова «дата отримання» (а не «нарахування») доходу.
Отже, схоже, що тут ідеться саме про касовий метод, і в такому разі датою виникнення ПЗ за ЦП-акцизом повинна вважатися й дата отримання попередньої оплати за ЦП, у тому числі й часткової попередньої оплати (так само як і постоплати, і часткової пост-оплати).***
*** У зв’язку з цим можуть виникнути проблеми із перехідними операціями з відчуження ЦП, коли підписання договору та передача ЦП відбулися до дати введення нового акцизу (судячи з усього, до 03.01.2013 р.), а оплата за них надійде вже після цієї дати. Формально з таких операцій слід сплачувати ЦП-акциз, оскільки дата виникнення ПЗ прив’язана до отримання доходу. Судячи з усього, це питання, як завжди, піде на відкуп податківцям. Можливо, особам, що потрапили в таку ситуацію, слід переглянути свої договірні умови й збільшити суму компенсації на суму ЦП-акцизу. (Або знайти для себе ліберальну податкову консультацію щодо цього; див. також далі.)
Водночас необхідно звернути увагу на таке.
Нещодавно в ЄБПЗ (у спеціальному новому ЦП-акцизному підрозділі 140.13) податківці оприлюднили консультацію щодо дати виникнення ПЗ за ЦП-акцизом*.
* Довідково наводимо її зміст:
«Що є датою виникнення податкових зобов’язань по сплаті особливого податку на операції з відчуження цінних паперів та операцій з деривативами та які строки перерахування його до бюджету?
Відповідь:
<…>
Відповідно до п. 216.7 ст. 216 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами і доповненнями (далі — ПКУ), датою виникнення податкових зобов’язань за операціями, визначеними в п/п. 213.1.7 п. 213.1 ст. 213 ПКУ, є дата отримання доходу відповідно до п. 219.2 ст. 219 ПКУ від операцій з продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів.
Об’єктами оподаткування є операції з продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів, де відбувається перехід права власності на цінні папери, та операції з деривативами, крім операцій, що здійснюються на міжбанківському ринку деривативів (п/п. 213.1.7 п. 213.1 ст. 213 ПКУ).
Суми податку перераховуються до бюджету податковим агентом протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПКУ для подання податкової декларації за податковий період, що дорівнює кварталу (п. 219.2 ст. 219 ПКУ).
Порядок оподаткування операцій з торгівлі цінними паперами визначено п. 153.8 ст. 153 ПКУ.
Для цілей п. 153.8 ст. 153 ПКУ дохід платника податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів визнається на дату переходу покупцеві права власності на такі цінні папери».
І, якщо ми правильно зрозуміли її зміст, фахівці ДПСУ дотримуються тієї думки, що датою виникнення ПЗ за ЦП-акцизом слід вважати не дату надходження оплати за ЦП, а дату переходу права власності на відчужувані ЦП до набувача!
Мало того що такий підхід суперечить букві закону (пункту 216.7 ПКУ, в якому йдеться про дату саме «отримання» доходу), він ще і явно не корелює з іншими ЦП-акцизними нормами, вступаючи в протиріччя з логікою законодавця. Адже законодавець зобов’язав утримувати ЦП-акциз, перераховувати його до бюджету (і виконувати інші з цим пов’язані формальності) виключно податковим агентам — професійним торговцям ЦП. Ну й із чого їм утримувати й за рахунок чого платити ЦП-акциз, якщо дата ПЗ щодо нього визначатиметься за датою переходу права власності на відчужувані ЦП?!..
Сподіваємося, податківці незабаром прояснять це проблемне питання більш чітко. Однак, поки цього не відбулося, згадану консультацію не слід скидати з рахунків і необхідно розуміти, що все викладене нами щодо касового методу, а також щодо оподаткування ЦП-акцизом «перехідних» операцій із ЦП наразі є не настільки однозначним.
Обчислення ЦП-акцизу
(чи включати його до вартості ЦП),
строки сплати акцизу
за ЦП і деривативами, звітність
Відповідно до п. 219.1 ПКУ обчислення сум ЦП-акцизу проводиться шляхом множення ставки податку на базу оподаткування.
Виняток становлять операції з деривативами, що проводяться поза фондовою біржею,— для них, як ми вже зазначали, встановлено фіксовану ставку ЦП-акцизу (5 нмдг).
Певний інтерес викликає питання, пов’язане з обчисленням ЦП-акцизу, а також з базою оподаткування цим податком: чи повинна сума ЦП-акцизу включатися до вартості ЦП?
Питання — не пусте, оскільки відповідь вплине й на правильне застосування ставки ЦП-акцизу (звісно, якщо її виражено у відсотках, а не у фіксованій сумі), і, відповідно, на суму податку, і на податковий облік з податку на прибуток та ПДВ, і на оформлення документів.
Спробуємо з цим розібратися.
Визначення терміна «акцизний податок», наведене в п/п. 14.1.4 ПКУ (див. його на початку статті), характеризує його як непрямий податок, що включається до ціни товарів (продукції), однак зазначимо, що «особливий податок на операції з відчуження цінних паперів та операцій з деривативами» згаданий у цьому визначенні осібно, тому, на наш погляд, він може до ціни товарів (ЦП) і не включатися. (І, до речі, наприклад, щодо оподаткування операцій із деривативами, які проводяться поза фондовою біржею, цей податок може бути й не непрямим...)
Тому ми б схилялися, скоріше, у бік невключення сум ЦП-акцизу до вартості відчужуваних ЦП — адже, як згадувалося вище, обчислення цього особливого акцизу (згідно з п. 219.1 ПКУ) проводиться шляхом множення ставки на базу. А базою є договірна вартість, зазначена в первинних документах. І, на нашу думку, ця вартість повинна братися саме без урахування суми акцизного податку, інакше б на це була пряма вказівка в нормах Кодексу.
Таким чином, ми вважаємо, що ЦП-акциз повинен розраховуватися окремо, не включатися до договірної вартості та зазначатися в розрахункових (й інших) документах окремим рядком. А що стосовно цього роз’яснить ДПСУ, поживемо — побачимо. Зазначимо, що серед фахівців є й прихильники включення ЦП-акцизу до вартості ЦП.
Строк сплати ЦП -акцизу встановлено у п. 219.2 ПКУ:
«протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації за податковий період, що дорівнює кварталу».
А пункт 219.4 ПКУ встановив, що базовим податковим періодом для складання й подання звітності з ЦП-акцизу є календарний квартал.
Наскільки нам відомо, форму звітності з ЦП-акцизу ще не прийнято (не дороблено)*. Сподіваємося, що ми її побачимо хоча б до кінця березня.
Отже, строк подання звітності з ЦП-акцизу відповідно до п/п. 49.18.2 ПКУ становить 40 днів, наступних за звітним кварталом. А протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем згаданого строку, ПЗ із ЦП-акцизу має бути сплачене**.
* Чинна форма декларації акцизного податку (затверджена наказом ДПАУ від 24.12.2010 р. № 1030, див. її у «Бухгалтері» № 8’2011 на с. 3т–9т) з цією метою явно використовуватися не може. (У разі якщо форму не встигнуть переробити, платник може (за великого бажання) скористатися абзацом другим п. 46.4 ПКУ й подати в довільній формі додаток до акцизної декларації з розрахунками ПЗ за ЦП-акцизом...)
** Нагадаємо, що граничний термін сплати у разі припадання на неробочий день не переноситься. І навіть якщо переноситься (через припадання на неробочий день) термін подання декларації, граничний термін сплати, на думку податківців, розраховується без урахування такого перенесення. Детальніше про це — див. «Бухгалтер» № 3’2013, с. 40–41.
Для деривативів — спеціальні норми передбачено в п. 219.3 і 219.5 ПКУ.
Згідно з ними ЦП-акциз у фіксованій сумі (5 нмдг) за деривативами, укладеними поза фондовою біржею, повинен сплачуватися:
по-перше, кожною зі сторін деривативу (кон-тракту),
по-друге, у строк не пізніше дати виконання контракту.
Податкові агенти/Платники
Тепер — про найцікавіше: хто ж повинен вносити цей податок до бюджету?
У п. 219.2 ПКУ зазначено, що суми ЦП-акцизу «перераховуються до бюджету податковим агентом» (і все!).
Податковим агентом як за біржовими, так і за позабіржовими операціями з відчуження ЦП (деривативи — виняток) цей пункт призначив відповідного професійного торговця ЦП (ліцензіата), включаючи банк,
«який здійснює такі операції на підставі договору та зобов’язаний нараховувати, утримувати та сплачувати акцизний податок до бюджету від імені та за рахунок особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм у порядку, передбаченому цим Кодексом».***
*** У цій же нормі окремо зазначено таке:
«Податковим агентом при здійсненні операцій розміщення, погашення, викупу, повторного продажу цінних паперів інститутів спільного інвестування відкритого типу є їх емітент».
Цей момент дуже дивний, оскільки, як ми зазначали вище, Кодекс містить такі операції серед тих, які не є об’єктом оподаткування ЦП-акцизом...
Одразу позначимо проблему: як бути в ситуації, коли торговець ЦП виступає тільки як брокер і одержує виключно свою винагороду, а основна сума розрахунків за ЦП проходить повз нього? Можливо, йому слід обумовлювати окреме перерахування йому на рахунок крім винагороди ще й суми ЦП-акцизу? Така ситуація вимагає спеціального роз’яснення...
Ситуації ж, за яких відчуження ЦП проводиться платником не через професійного торговця ЦП (ліцензіата), зараз взагалі ніби випали з податкового поля. Тут логічно було б ЦП-акциз розраховувати, сплачувати і самостійно звітувати за цим податком безпосередньо платнику, який відчужує ЦП.
Як наочний приклад можна навести операції (які явно підпадають під оподаткування ЦП-акцизом) із продажу (передачі шляхом індосаменту) такого виду ЦП, як векселі, , а також і ряд інших операцій, що допускають відчуження ЦП без участі професійного торговця ЦП (наприклад, дарування ЦП).
Водночас у п. 219.2 ПКУ зазначено, що податок сплачується податковим агентом, далі йде вказівка, кого вважати податковим агентом — і все.
Тому формально можна говорити, що ЦП-акциз зобов’язані сплачувати виключно податкові агенти, а всі інші особи, які не потрапляють до податкових агентів, але є при цьому «відчужувачами»/продавцями ЦП і визначені як платники, ЦП-акциз сплачувати не повинні.
Хто знає: можливо, законодавець саме так і задумував й інші (у тому числі будь-які вексельні) операції, що не проводяться через профЦПторговців, оподатковувати ЦП-акцизом не збирався? Але тоді слід було б зазначити про це чітко...
Відображення ЦП акцизу
в податковому обліку
Податок на прибуток
Щодо відображення цього податку в обліку з податку на прибуток чіткості поки що немає.
Існує думка, що суми ЦП-акцизу податковим агентам у доходах і витратах взагалі відображати не потрібно. Дехто вважає, що суми ЦП-акцизу повинні ними відображатися й у складі доходів (згідно з п/п. 135.5.9 ПКУ, який передбачає включення акцизного збору, різновидом якого, як ми показали, є й ЦП-акциз, до складу інших доходів), і в складі інших витрат (згідно з п/п. «в» п/п. 138.10.4 ПКУ).
Коли ж справа стосується податкового обліку в податкового агента, що виступає як посередник, то, схоже, йому не треба включати суму ЦП-акцизу собі в доходи (і витрати), непрямо спираючись при цьому на норми п/п. 153.4.1 ПКУ.
Особа, яка відчужує ЦП (платник ЦП-акцизу), на нашу думку, у своєму обліку з податку на прибуток ЦП-акциз не відображає (якщо тільки вона не буде сама сплачувати його до бюджету).
Платники, які придбавають ЦП, як ми вважаємо, включають суму ЦП-акцизу до ЦП-витрат — як пов’язані із придбанням ЦП. (Тут йдеться про витрати не в загальному «прибутковому», а в окремому ЦП-обліку для цілей податку на прибуток.)
ПДВ
Якщо операція з ЦП або деривативом не підлягає оподаткуванню ПДВ (наприклад, на підставі п/п. 196.1.1 ПКУ), то не повинна ним оподатковуватися й сума ЦП-акцизу, отримувана продавцем / податковим агентом. І хоча вона, як ми зазначили, не включається до ціни відчужуваного ЦП, усе одно така сума є непідПДВшною, оскільки не є об’єктом оподаткування цим податком (тобто операцією з постачання товарів/робіт/послуг).
Водночас, якщо відчуження ЦП повинна оподатковуватися ПДВ (наприклад, операція з обміну ЦП на послуги або товари, що не є ЦП), то через пункт 188.1 ПКУ, який розширює базу оподаткування ПДВ, сума ЦП-акцизу може потрапити під ПДВ — навіть незважаючи на те, що вона (можливо) не входить до договірної вартості ЦП.
Штрафи
Штрафи, пов’язані зі звітністю за ЦП-акцизом, застосовуються відповідно до ст. 120 ПКУ.
Штрафи, пов’язані з несвоєчасною сплатою,— відповідно до ст. 126 ПКУ.
А штрафи, пов’язані з обчисленням ЦП-акцизу, схоже, повинні застосовуватися органами ДПС до податкових агентів за ст. 127 ПКУ.
Якщо ж як «перераховувачів» акцизу до бюджету визначать не тільки податкових агентів, але й платників, тоді, очевидно, податківці застосовуватимуть штрафи за ст. 123 ПКУ.
* * *
Звісно, тут ми змогли розкрити лише частину питань, пов’язаних із запровадженням ЦП-акцизу; а практика приготує ще велику їх кількість, оскільки норми Кодексу прописані, як завжди, незадовільно.
Окремо зазначимо, що особам, які здійснюють операції з відчуження ЦП не через професійного торговця*, слід тримати в цьому питанні руку на пульсі й стежити за подальшим розвитком подій. Адже до складу платників такі особи потрапили, так само як і згадані операції потрапили в об’єкт оподаткування ЦП-акцизом, тому дуже ймовірно, що податківці всіма правдами й неправдами будуть змушувати їх платити ЦП-акциз і звітувати за ним.
* У першу чергу це стосується осіб, що відчужують (індосують) векселі й інші подібні ЦП.
Олексій Павленко, Андрій Павлов
P. S. Нам повідомили, що зараз поспіхом готується низка змін до ПКУ, які мають з’ясувати викладені вище проблеми у сфері ЦП-акцизу. Аби тільки після таких змін проблем цих поменшало, а не побільшало...
