Хто з ФСП, не парії — розумні аграрії

Хто з ФСП, не парії —

розумні аграрії

Як відомо, сплата фіксованого сільськогосподарського податку (далі — ФСП), так само як і сплата ЄП є одним із варіантів спеціального режиму оподаткування, у зв’язку з чим деякі сільгосптоваровиробники мають можливість застосовувати цей альтернативний спосіб оподаткування.

У цій статті ми поговоримо про те, які аграрії і в разі дотримання яких критеріїв можуть застосовувати цей спеціальний режим, а також розглянемо особливості нарахування, сплати і звітності ФСП.

Поняття ФСП

Відповідно до п/п. 14.1.256 ПКУ фіксований сільськогосподарський податок для цілей гл. 2 розд. XIV цього Кодексу — це податок, який справляється з одиниці земельної площі у відсотках її нормативної грошової оцінки та сплата якого замінює сплату окремих податків і зборів.

Головна особливість ФСП полягає в тому, що порядок його нарахування та сплати залежить не від результатів господарської діяльності, а від розміру залучених для здійснення госпдіяльності сільгоспугідь.

Порядок нарахування та сплати ФСП врегульовано ст. 301–309 гл. 2 «Фіксований сільськогосподарський податок» розділу XIV ПКУ.

Хто може бути платником ФСП

Платниками ФСП можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва* за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75% (п. 301.1 ПКУ).

* Що стосується терміна «сільськогосподарське товаровиробництво», то його не визначено ПКУ. Зате в ньому наведено поняття сільськогосподарської продукції (сільськогосподарських товарів), і цей термін визначено саме для цілей гл. 2 розділу XIV ПКУ, яка регулює порядок сплати ФСП.

Поняття сільськогосподарського товаровиробника та сільськогосподарської продукції (сільськогосподарських товарів) наведено у п/п. 14.1.235 і 14.1.234 ПКУ відповідно. Якщо проаналізувати ці два терміна, то стає зрозумілим, що з метою сплати ФСП сільськогосподарський товаровиробник може займатися такими видами діяльності: виробництво сільгосппродукції; розведення, вирощування і вилов риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах); переробка сільгосппродукції на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини, на давальницьких умовах; постачання сільгосппродукції (п/п. 14.1.235 ПКУ).

А виходячи з визначення терміна «сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари)» (п/п. 14.1.234 ПКУ) можна встановити, що такою є продукція (товари) груп 1–24 УКТ ЗЕД, а саме: товари (продукція), що вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції); продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання.

Отже, основними критеріями для переходу сільгосптоваровиробника на сплату ФСП є:

— наявність земельних ділянок (власних або орендованих);

— виконання нормативу щодо частки сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік, який повинен дорівнювати або перевищувати 75%.**

** Із цієї умови випливає, що право на сплату ФСП необхідно підтверджувати щороку.

Звертаємо увагу на те, що ДПСУ в листі від 16.08.2012 р. № 469/0/61-12/15-3415 роз’яснила, що сільгосппродукція, вироблена (вирощена) на земельних ділянках, договори оренди за якими не укладено або укладено, але не зареєстровано у встановленому порядку, не може вважатися власне вирощеною з метою застосування спеціального режиму оподаткування.*

* До речі, за чинності Закону «Про фіксований сільськогосподарський податок» податківці були більш поступливими. Приміром, у листі ДПАУ від 09.04.2009 р. № 7487/7/15-0717 (див. «Бухгалтер» № 18’2009, с. 23) вони роз’яснювали, що в разі якщо платник ФСП використовує земельні ділянки, документи на які ще перебувають у стадії оформлення, то використовуються облікові дані Держкомзему в районах.

Із таким підходом, на щастя, не погодився Вадсуд. У його інформаційному листі від 28.12.2012 р. № 2614/12/13-12 (див. «Бухгалтер» № 8’2013, с. 26–30) зазначається, що

«податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (паю) як обов’язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника».

У редакційному коментарі до інформаційного листа Вадсуду ми зазначали, що по суті Вадсуд поставив наріжним кутом податкові норми, а не норми цивільного законодавства і підкреслив, що для визначення статусу платника ФСП і необхідності оподаткування цим податком принципове значення має сам факт користування земельною ділянкою, а не держреєстрація відповідного договору.

Щоправда, податківці не збираються змінювати свою позицію, про що свідчить лист ДПСУ від 04.03.2013 р. № 3339/6/15-33-15 (див. «Бухгалтер» № 15’2013, с. 13).

Хто не може (або все-таки може) бути платником ФСП

Не можуть бути зареєстровані платниками ФСП суб’єкти господарювання (п. 301.6 ПКУ):

— у яких понад 50% доходу, отриманого від продажу сільгосппродукції власного виробництва та продуктів її переробки, становить дохід від реалізації декоративних рослин (за винятком зрізаних квітів, вирощених на угіддях, які належать сільгосптоваровиробнику на праві власності або надані йому в користування, та продуктів їх переробки), диких тварин і птахів, хутряних виробів і хутра (крім хутряної сировини);

— які провадять діяльність з виробництва підакцизних товарів, крім виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29 – 2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції;

— у яких станом на 1 січня базового (звітного) року є податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Крім того, з аналізу п/п. 14.1.235 ПКУ випливає, що не можуть бути платниками ФСП фізичні особи — підприємці, що підтверджує ДПСУ в ЄБПЗ (підкатегорія 360.01). Виникає запитання: чи може платник єдиного податку (ЮРЄП) стати платником ФСП?

Начальник відділу адміністрування платежів за землекористування та місцевих податків і зборів Департаменту адміністрування податку на прибуток та інших податків і зборів, обов’язкових платежів ДПСУ К. Гривнак роз’яснює, що відмову в реєстрації платником ФСП для єдиноподатників нормами ПКУ не передбачено. Тому якщо підприємство виконало всі вимоги, необхідні для отримання статусу платника ФСП, воно може стати таким платником у звітному році. При цьому К. Гривнак звертає увагу на те, що в переліку податків і зборів, платниками яких не є ФСПшники, єдиного податку немає (п. 307.1 ПКУ). Тому, на думку К. Гривнак, може скластися така ситуація, що підприємство буде одночасно і платником ФСП, і платником ЄП (доти, доки не оформить відмову від спрощеної системи оподаткування)**.

** Див. «Баланс-Агро» № 4/2013.

Отакої!

Слід зазначити, що податківці (підкатегорія 360.02 ЄБПЗ) не заперечують того, щоб платник ФСП був учасником договору про спільну діяльність, але за умови, що він не є уповноваженим платником у частині ведення обліку спільної діяльності. Основний аргумент: п. 301.6 ПКУ не містить застережень щодо можливості здійснення зазначеної діяльності й такий платник не враховує дохід від спільної діяльності у визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва.

До речі, проблема укладання договору про спільну діяльність за участі платників ФСП розглядалася нами у «Бухгалтері» № 32’2008 на с. 46–47.

Реорганізовані й новостворені сільгосптоваровиробники

Якщо сільгосптоваровиробник створюється шляхом злиття, приєднання, перетворення, поділу або виділення згідно з відповідними нормами ЦКУ, то норма, що стосується дотримання частки сільгосптоваровиробництва, яка дорівнює або перевищує 75% за попередній податковий (звітний) рік, згідно із ч. 3 п. 301.1 ПКУ поширюється на:

— усіх осіб окремо, які зливаються або приєднуються;

— кожну окрему особу, утворену шляхом поділу або виділу;

— особу, утворена шляхом перетворення.

Порядок набуття статусу платника ФСП реорганізованими і новоствореними сільгосптоваровиробниками регламентовано нормами п. 301.2–301.5 ПКУ.

Приміром, сільгосптоваровиробники, створені протягом року шляхом злиття або приєднання, можуть перейти на сплату ФСП у рік створення, якщо сільгоспчастка, отримана за попередній податковий (звітний) рік усіма підприємствами, що брали участь в їх створенні, дорівнює або перевищує 75% (п. 301.2 ПКУ).

А ось сільгосптоваровиробники, створені шляхом поділу або виділення, не можуть стати платниками ФСП у рік створення, оскільки не можуть підтвердити 75%-вий критерій сільгоспчастки. Можливість набути омріяний ФСП-статус буде в них тільки з наступного року.

Аналогічна доля чекає й на новостворених сільгосптоваровиробників: на сплату ФСП вони зможуть перейти тільки з 1 січня наступного року, зрозуміло, за умови дотримання 75%-вого критерію сільгоспчастки.

Звільнення від сплати інших податків і зборів

Відповідно до п. 307.1 ПКУ платники ФСП не сплачують:

— податок на прибуток підприємств;

— земельний податок* (крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва);

— збір за спеціальне використання води;

— збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності (у частині провадження торговельної діяльності)**.

* Звертаємо увагу на те, що, якщо платник ФСП не сплачує земельний податок, то він повинен відзвітуватися про застосування зазначеної пільги. Нагадаємо, що форму Звіту і Порядок обліку сум податків та зборів, не сплачених суб’єктом господарювання до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг, затверджено Постановою КМУ від 27.12.2010 р. № 1233 (див. «Бухгалтер» № 4’2011, с. 31–33).

Утім, це стосується й інших податків і зборів, від яких звільнено ФСПшника.

** За доподатковокодексних часів, тобто за чинності Закону «Про фіксований сільськогосподарський податок», у консультації, опублікованій у «Віснику податкової служби України» № 33’2010, податківці роз’яснювали, що платник ФСП не звільнений від плати за патенти у сфері побутових послуг, грального бізнесу та обміну валют. Звільнення й тоді стосувалося тільки плати за придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності (див. «Бухгалтер» № 39’2010, с. 30).

При цьому зазначимо ось що.

По-перше, звільнення поширюється і на авансовий внесок з податку на прибуток при виплаті дивідендів (абз. 3 п/п. 153.3.2 ПКУ).

По-друге, звільнення від сплати земельного податку передбачене також у п/п. 282.1.10 ПКУ, згідно з яким платника ФСП звільнено від сплати податку за земельні ділянки, які використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

У зв’язку з цим слід звернути увагу на лист ДПСУ від 03.10.2011 р. № 1959/7/15-2217ф (див. «Бухгалтер» № 39’2011, с. 18–19), у якому зазначено, що платник ФСП не сплачує земельний податок за земельні ділянки під виробничою інфраструктурою, які є землями сільськогосподарського призначення і надані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У редакційному коментарі до цього листа підкреслювалося, що ДПСУ надала гуманне роз’яснення: ФСП розраховується виходячи із площі сільгоспугідь, тоді як звільнення від земельного податку стосується не тільки сільськогосподарських, але й несільськогосподарських угідь, які використовуються у товарному сільськогосподарському виробництві.

Що стосується інших податків і зборів, не зазначених у п. 307.1 ПКУ, то вони сплачуються на загальних підставах, установлених ПКУ, а ЄСВ — у порядку, визначеному Законом про ЄСВ (п. 307.2 ПКУ).

Об’єкт оподаткування

У п. 302.1 ПКУ встановлено, що об’єктом оподаткування ФСП для сільськогосподарських товаровиробників є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножаті, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), яка перебуває у власності сільгосптоваровиробника або надана йому в користування, у тому числі на умовах оренди.

У зв’язку з цим розглянемо визначення поняття «землі сільськогосподарського призначення», наведені у п/п. 14.1.76 і п/п. 14.1.77 ПКУ. Отже, із двох визначень слід керуватися визначенням із п/п. 14.1.77 ПКУ, відповідно до якого це

«землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції».

До того ж це визначення має цільову спрямованість, оскільки воно призначене для цілей гл. 2 розділу XIV ПКУ.

Що стосується сільськогосподарських угідь, то до них належить рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги (п/п. 14.1.233 ПКУ).

Слід зазначити, що правовий статус земель (землі власні або ті, що перебувають тільки в користуванні, у тому числі й на умовах оренди) для цілей оподаткування ФСП не має значення. Водночас можливі випадки, коли й орендодавець, і орендар можуть мати статус платника ФСП. Порядок сплати ФСП у цьому випадку (при передачі земельних сільгоспугідь та/або земель водного фонду в оренду) визначено в п. 306.6 і 306.7 ПКУ (про це — далі). Його підтверджено фахівцями ДПСУ в ЄБПЗ (підкатегорія 360.03).

База оподаткування

Базою оподаткування для сільгосптоваровиробників згідно з п. 303.1 ПКУ є:

— для сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) — нормативна грошова оцінка одного гектара, проведена станом на 01.07.95 р.;

— для земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ) — нормативна грошова оцінка одного гектара ріллі в АР Крим або в області, проведена станом на 01.07.95 р.

Визначення поняття нормативної грошової оцінки земельних ділянок для цілей (у тому числі) гл. 2 розділу XIV ПКУ наведено в п/п. 14.1.125 ПКУ — це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений згідно із законодавством центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

При розрахунку суми ФСП не потрібно застосовувати коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель і коефіцієнт 1,756, установлений Постановою КМУ від 31.10.2011 р. № 1185 «Про внесення змін до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів».

Цей висновок підтверджується й у листі ДПСУ від 16.02.2012 р. № 4790/7/15-2217ф (див. «Бухгалтер» № 9’2012, с. 22–23), у якому роз’яснюється, що оскільки базою оподаткування ФСП є нормативна грошова оцінка земель сільгосппризначення, проведена станом на 01.07.95 р., то із прийняттям Постанови КМУ № 1185, що набрала чинності 01.01.2012 р., база оподаткування для платників ФСП залишається незмінною. Схожу позицію податківці висловили також і в ЄБПЗ (підкатегорія 360.03).

Сферу застосування зазначеного коефіцієнта роз’яснило і Держземагентство в листі від 13.02.2012 р. № 1979/22/4-12. Цей коефіцієнт використовують тільки у разі справляння земельного податку, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, у разі визначення мінімального розміру орендної плати за земельну частку (пай), держмита при міні, спадкуванні й даруванні земельних ділянок. А от при визначенні бази оподаткування для платників ФСП цей коефіцієнт не застосовують.

У разі визначення бази оподаткування слід враховувати, що надані платником ФСП в оренду сільгоспугіддя та/або землі водного фонду не можуть включатися до розрахунку сплати ФСП в орендаря, а враховуються в розрахунку такого податку в орендодавця (п. 306.6 ПКУ). А якщо платник ФСП орендує сільгоспугіддя та/або землі водного фонду в орендодавця, який не є платником ФСП, то орендовані площі земельних ділянок включаються до декларації з податку орендаря (п. 306.7 ПКУ).

Іншими словами, для орендаря об’єктом оподаткування ФСП будуть тільки земельні площі, орендовані в орендодавця, який не має статусу платника ФСП. Якщо ж орендодавець є платником ФСП, то саме він, а не орендар, повинен оподатковувати ФСП такі передані в тимчасове користування (оренду) земельні ділянки.

Ставки податку

Ставки ФСП із 1 га сільгоспугідь та/або земель водного фонду залежать від категорії (типу) земель та їх розташування і встановлені у відсотках до бази оподаткування у ст. 304 ПКУ.

Ставки ФСП

* Перелік гірських зон і поліських територій визначено Постановами КМУ від 11.08.95 р. № 647 і від 25.12.98 р. № 2068 відповідно (п. 304.1 ПКУ).

** Під спеціалізацією на виробництві (вирощуванні) і переробці продукції рослинництва на закритому ґрунті слід розуміти перевищення частки доходу, отриманого від реалізації такої продукції та продукції її переробки, над двома третинами доходу (66%) від реалізації всієї виробленої власними силами сільгосппродукції та продуктів її переробки (п. 304.1 ПКУ).

Податковий (звітний) період

Згідно з п. 305.1 і п. 305.2 ПКУ базовим податковим (звітним) періодом для ФСП є календарний рік, який починається 1 січня і закінчується 31 грудня того самого року.

Базовий податковий (звітний) період визначено у п. 33.3 ПКУ як період, за який платник податків зобов’язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) і сплачувати до бюджету суми податків і зборів, крім випадків, передбачених цим Кодексом, коли контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податку.

Під терміном «базовий звітний (податковий) період» слід розуміти перший звітний (податковий) період року, визначений відповідним розділом цього Кодексу (абз. 2 п. 49.19 ПКУ).

У пунктах 305.3 і 305.4 ПКУ визначено поняття податкового (звітного) року у випадках створення або ліквідації сільгосптоваровиробника.

Скасування статусу платника ФСП

Пунктом 308.6 ПКУ передбачено умови, за яких реєстрація сільгосптоваровиробника платником ФСП скасовується. Зазначене скасування відбувається внаслідок таких обставин:

— за добровільним рішенням платника податку — шляхом подання відповідної письмової заяви;

— у примусовому порядку — за рішенням органу ДПС:

а) якщо такий платник податку ліквідується, в тому числі шляхом злиття, приєднання або перетворення;

б) у разі встановлення за результатами документальної перевірки недотримання платником податку положень ст. 301 ПКУ.

При цьому такий платник податку зобов’язаний перейти на сплату податків за загальною системою оподаткування починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому було встановлено таке порушення.

У ЄБПЗ (підкатегорія 360.02) податківці роз’яснили, що сільгосптоваровиробники, які отримали статус платника ФСП і самостійно визначили суму податку на поточний рік у податковій декларації, повинні перебувати на сплаті цього податку до кінця поточного року, за винятком випадку, коли такий платник податку ліквідується, у тому числі шляхом злиття, приєднання або перетворення. Тож самостійно вийти з лав ФСПшників протягом року крім як шляхом «операції ліквідації» не можна.

Звітність платника ФСП

Сільгосптоваровиробники для отримання і підтвердження статусу платника ФСП згідно з п. 308.1 ПКУ щороку до 20 лютого повинні подати:

— Податкову декларацію з ФСП звітну і загальну за формою, затвердженою наказом ДПАУ від 24.12.2010 р. № 1016 (далі — загальна і звітна декларації);

— Розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (форму затверджено наказом Мінагрополітики від 26.12.2011 р. № 772, далі — Розрахунок, див. його у «Бухгалтері» № 17’2012 на с. 18–21);

— відомості (довідку) про наявність земельних ділянок (далі — відомості).

Загальна декларація подається до органу ДПС за місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку), і до неї включається вся площа земельних ділянок, з яких справляється ФСП.

Звітна декларація подається до органу (органів) ДПС за місцем розташування земельних ділянок.

Відповідно до п. 306.4 ПКУ платники податку, які припиняють свою діяльність шляхом злиття, приєднання, перетворення, поділу, в податковому (звітному) періоді зобов’язані подати в період до їх фактичного припинення в органи ДПС за своїм місцезнаходженням і місцем розташування земельних ділянок уточнену податкову декларацію з ФСП.

Подання уточнених декларацій передбачає і п. 306.5 ПКУ, якщо протягом податкового (звітного) періоду в платника податку змінилася площа сільгоспугідь та/або земель водного фонду у зв’язку із набуттям (втратою) на неї права власності чи користування.

Розрахунок складається на підставі даних про реалізацію сільськогосподарської продукції за попередній рік і подається разом із декларацією до органу ДПС за місцезнаходженням сільгосппідприємства та/або за місцем розташування земельних ділянок.

Перелік видів доходів, які включаються до доходу сільгосптоваровиробника, наведено у п. 308.4 ПКУ. Звертаємо увагу на те, що Законом від 24.05.2012 р. № 4834-VI до цього пункту було внесено зміни, згідно з якими сільгосппідприємство до свого доходу включає доходи, отримані від реалізації продуктів переробки продукції рослинництва, тваринництва і птахівництва, виготовлених не тільки на власних підприємствах, але й на орендованих виробничих потужностях.

У відомостях зазначається інформація про кожний документ, який установлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю) (п. 308.1 ПКУ).

Подавати декларації з ФСП і документи, що підтверджують статус платника ФСП, сільгосптоваровиробники повинні щороку до 20 лютого поточного року.

Водночас п. 306.1 ПКУ встановлено, що сільгосптоваровиробники самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу ДПС за місцезнаходженням платника податку і місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік.

Як бачимо, різні норми ПКУ вказують на різні граничні строки подання сільгосптоваровиробниками декларації з ФСП. Проблему частково вирішив Комітет ВР з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики в листі від 11.01.2012 р. № 04-39/10-25. У ньому він рекомендував ДПСУ до законодавчого врегулювання питання вважати граничним строком подання звітності платниками ФСП саме 20 лютого звітного року.

У консультаціях, опублікованих у «Віснику податкової служби України» № 20/2012 на с. 44–45 і 47, фахівці ДПСУ зазначили, що оскільки норми одного й того самого нормативного акта суперечать один одному і допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов’язків платників податків та контролюючих органів, у результаті чого існує можливість прийняти рішення як на користь платників податків, так і контролюючого органу, то рішення приймається на користь платника податків (п/п. 4.1.4 і п. 56.21 ПКУ).

Тож з урахуванням роз’яснень подання декларації з ФСП має відбутися не пізніше 20 лютого поточного року, тобто в строки, установлені п. 306.1 ПКУ. Цю позицію ДПСУ підтвердила в листі від 01.03.2013 р. № 3305/6/15-2216ф (див. «Бухгалтер» № 13’2013, с. 18–19).

Сплата податку

Пунктом 306.2 ПКУ встановлено, що сплата податку проводиться щомісяця протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, в розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку в таких розмірах:

— у I кварталі — 10%;

— у II кварталі — 10%;

— у III кварталі — 50%;

— у IV кварталі — 30%.

Згідно з п. 306.3 ПКУ платники податку, створені шляхом злиття, приєднання або перетворення у звітному податковому періоді, в тому числі за придбані ними площі нових земельних ділянок, уперше сплачують податок протягом 30 календарних днів місяця, наступних за місяцем їх створення (виникнення права на земельну ділянку), а надалі — у порядку, визначеному п. 306.2 ПКУ.

ФСП сплачується на відповідний рахунок місцевого бюджету за місцем розташування земельної ділянки (а не за місцезнаходженням платника податку).

Вищезгадана К. Гривнак звертає увагу на те, що коли граничний строк припадає на вихідний або святковий день, то ФСП слід сплатити до настання цього строку, оскільки ПКУ перенесення сплати податкового зобов’язання не передбачено. Приміром, у березні та листопаді 2013 року ФСП слід сплатити не пізніше 29-го числа, а в червні — не пізніше 27-го числа.

Ось, мабуть, і все. Сподіваємося, що наведена інформація дасть можливість сільгосптоваровиробникам оцінити переваги ФСП і прийняти зважене рішення про його застосування, а також заздалегідь підготуватися до виконання умов, необхідних для переходу на сплату ФСП.

Алла Погребняк

P. S. Під час підготовки статті надійшла інформація про те, що розроблено законопроект (від 02.04.2013 р. № 2683) про зміну статусу ФСП і розміру його ставок.

Проектом пропонується перенести ФСП до складу місцевих податків і збільшити ставки для сільськогосподарських товаровиробників, які використовують понад 100 га земель сільгосппризначення, з 0,15% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок до 1,15%. Для виробників, які використовують менші площі, ставки податку не змінюються.