Як і сьогодні, базу ПДВ при постачаннях ви розраховуватимете виходячи з договірних цін (а для контрольованих операцій — не нижче звичайних цін). Але, увага! Робити вам це доведеться з поправкою на «мінімальну планку» (п. 188.1 ПКУ). Для:
1) товарів/послуг — це ціна їх придбання;
2) необоротних активів — їх балансова/залишкова вартість за даними бухобліку на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюється їх постачання.
Отже, готуйтеся: якщо вирішите продавати товар (послугу, необоротний актив) за ціною нижче ціни купівлі, то базу ПДВ доведеться «докрутити» до ціни такої купівлі. І одразу ж запам’ятайте декілька тез — вони вам знадобляться:
1) «докручувати» базу ПДВ доведеться тільки за тими операціями, дата виникнення ПДВ-зобов’язань (дата першої події, а для «касовиків» — дата отримання оплати) за якими настане 1 січня і пізніше;
2) причини, за якими ви продаватимете товар нижче ціни купівлі (зокрема, у межах рекламних акцій, благодійності тощо), значення не мають;
3) фактичної ціни продажу це правило не стосується. Інакше кажучи, ви можете встановити її й на рівні нижче за ціну купівлі. Головне, щоб ПДВ ви розрахували виходячи з «мінімальної планки»;
4) це правило поширюється на всіх платників ПДВ — тобто як на підприємства, так і на підприємців;
5) «докручувати» базу ПДВ доведеться навіть у тому випадку, якщо ви цей товар купили у неплатника ПДВ.
Випадають із цього правила постачання тільки двох об’єктів: товарів/послуг, ціни на які підлягають держрегулюванню, а також газу для потреб населення. У цьому випадку орієнтуватися потрібно, у загальному випадку, тільки на договірну ціну.
Приклад для наочності: ви придбали товар за 1200 грн. (у тому числі ПДВ — 200 грн.), а продаєте за 600 грн. (у тому числі ПДВ — 100 грн.). У такому разі, щоб виконати вимоги п. 188.1 ПКУ, вам доведеться донарахувати ПДВ у сумі 100 грн. Про те, як відобразити все це в ПН, читайте в наступному розділі статті.
Податковий/бухгалтерський облік постачання товару за ціною нижче ціни купівлі
| № з/п | Зміст господарської операції | Сума, грн. | Бухгалтерський облік | Податковий облік | ||
| Дт | Кт | доходи | витрати | |||
| 1 | Отримали товар від постачальника | 1000 | 28 | 631 | — | — |
| 2 | Відобразили податковий кредит | 200 | 641 | 631 | — | — |
| 3 | Відвантажили товар покупцю | 600 | 361 | 702 | 500 | 1000 |
| 4 | Відобразили зобов’язання з ПДВ | 100 | 702 | 641 | — | — |
| 5 | Відобразили зобов’язання з ПДВ у сумі перевищення ціни купівлі над ціною постачання | 100 | 949 | 641 | — | — |
| 6 | Списали собівартість відвантаженого товару | 1000 | 902 | 28 | — | — |
Як відобразити в ПН
Якщо ви хоч раз стикалися з ПН при «загальноцінових» операціях, одкровень не чекайте. Правила дуже схожі.
Не забудьте! З 1 січня ПН потрібно складати за формою в редакції наказу Мінфіну від 14.11.2014 р. № 1129. Про те, як її заповнити, читайте статтю в цьому номері журналу.
Вам потрібно буде виписати дві ПН:
1) першу — виходячи з фактичної ціни. Цю ПН ви надасте покупцю;
2) другу — на суму перевищення ціни купівлі над фактичною. У її верхній частині вкажете типа причини «15» (для товарів/послуг) або «16» (для необоротних активів). У полях, відведених для заповнення відомостей про покупця, вам доведеться зазначити власні дані (п. 20 Порядку № 1129*). У частині товарів/послуг у графі 3 такий ПН (номенклатура) потрібно зазначити «перевищення ціни придбання над фактичною ціною постачання товарів/послуг, зазначених у податковій накладній № (тут зазначите порядковий номер ПН, складеної виходячи з фактичної ціни)». У частині необоротних активів формулювання трохи відрізнятиметься (п.п. 2 п. 15 Порядку № 1129).
* Порядок заповнення податкової накладної в редакції наказу Мінфіну від 14.11.2014 р. № 1129.
Що стосується перенесення цих відомостей до Реєстру, то нагадаємо: з 1 січня нардепи планували його скасувати, замінивши цю форму Реєстром замінників ПН**. При відображенні цієї операції в декларації з ПДВ жодних особливостей не передбачається.
** Про це читайте у статті «Електронне адміністрування ПДВ: відповіді на Тор-запитання» у журналі «Бухгалтер 911», 2014, № 4.
Тепер поглянемо на нюанси застосування цього правила.
Торгівля/виробництво: що з ціною купівлі?
У сфері торгівлі із застосуванням «мінімальної планки» проблем, імовірно, не виникне — адже вам майже завжди буде відома ціна купівлі. Причому цікаво, що вона багато в чому залежатиме від обраного вами методу списання запасів у бухобліку (він фіксується у вашому наказі про облікову політику): ФІФО, середньозваженої собівартості тощо. Але не завадило б дізнатися й думку ДФСУ.
А ось із сферою виробництва складніше. Як визначити «мінімальну планку» при продажу готової продукції, якщо ви її не купували? Відповісти на це запитання можуть тільки податківці. З їх підходом ми вас одразу ж ознайомимо, але поки вони мовчать, пропонуємо розглянути декілька точок зору:
1) п. 188.1 ПКУприв’язується до ціни купівлі товарів/послуг. Оскільки готову продукцію ви не купували, то й «мінімальну планку» при її продажу застосовувати не потрібно. Тобто ПДВ потрібно нараховувати виходячи з договірної ціни (якщо операція контрольована — з урахуванням звичайних цін). Цей варіант настільки ж спокусливий, наскільки й малоймовірний. Але, як то кажуть, чого на світі не буває;
2) собівартість готової продукції полягає, зокрема, з цін «вхідних» у неї товарів і послуг (так звана матеріальна складова). Тому база ПДВ при продажу такої продукції має бути не нижче за суму цін таких «вхідних» товарів/послуг. При цьому останні консультації податківців тяжіють саме до цього варіанта.
Аналогічно доведеться чинити і з послугами. Якщо є матеріальна складова послуг — орієнтуватися, швидше за все, доведеться на ціну їх придбання. Якщо ні — «мінімальну планку» не застосовуємо.
Продаємо імпортні товари
Продаж імпортних товарів діятиме за тим самим правилом. Отже, формально в цьому випадку потрібно орієнтуватися на ціну їх купівлі, зафіксовану у ЗЕД-контракті. Але (ох вже це нещадне «але» ☺) не виключаємо, що податківці будуть наполягати на затсосуванні митної вартості. Щоправда, вважаємо, що такий підхід можна оскаржити в суді як такий, що не відповідає ПКУ.
Продаємо необоротні активи
Як ви вже бачили, п. 188.1 ПКУ передбачає нюанси і для постачання необоротних активів. У такому разі «мінімальна планка» для бази ПДВ відповідає бухгалтерській балансовій/залишковій вартості об’єкта — на початок звітного періоду, у межах якого здійснюється постачання.
Нагадаємо, що залишкова вартість — це різниця між початковою/переоціненою вартістю необоротного активу та сумою накопиченої амортизації (п. 4 П(С) БО 7).
Отже, наприклад, якщо вирішите продати необоротний актив у січні, орієнтуватися доведеться на його залишкову вартість на 1 січня. Причому зауважте: ураховувати цю планку доведеться й у тому випадку, якщо необоротний актив у госпдіяльності не використовувався і податковий кредит за ним не відображався. Вам також доведеться врахувати ще кілька нюансів:
1) до необоротних активів належать не тільки основні засоби, а й інші необоротні активи — зокрема, малоцінні. При постачанні таких товарів, імовірно, потрібно також орієнтуватися саме на залишкову/балансову вартість. Отже, виходить, метод амортизації «50/50» за малоцінкою використовувати буде шкідливо;
2) у п. 188.1 ПКУ зафіксоване правило для осіб, які не ведуть облік необоротних активів. У такому разі «мінімальною планкою» виступить звичайна ціна об’єкта. Кого стосується це правило? Судячи з усього, головним чином підприємців;
3) якщо при постачанні необоротного активу «світить» істотний ПДВ, урятувати положення можна, зокрема, за допомогою його зниження ціни (тим паче, що за основу п. 188.1 ПКУ бере саме бухгалтерську залишкову/балансову вартість об’єкта).
Зауважте, що при здійсненні контрольованих постачань ураховувати доведеться одночасно обидва критерії: і ціну купівлі (залишкову/балансову вартість), і звичайну ціну. Отже, брати за базу ПДВ доведеться найбільшу з трьох величин: договірну ціну, звичайну ціну (вона, як і сьогодні, визначатиметься за ст. 39 ПКУ) або ціну купівлі (для необоротних активів — залишкову/балансову вартість).
Безкоштовні постачання товарів/послуг
При здійсненні безкоштовних роздач вам потрібно буде пам’ятати про один нюанс. Якщо такі роздачі пов’язані з госпдіяльністю (наприклад, вони проводяться в межах рекламних акцій), то відобразити ПДВ доведеться тільки раз (виходячи з «мінімальної планки») — і те, тільки в тому випадку, якщо операція не підпадає під ПДВ-пільгу. Якщо ж операція з госпдіяльністю не пов’язана, у тому числі при благодійних роздачах, то, крім цього, вам доведеться відобразити умовне постачання п. 198.5 ПКУ (якщо раніше ви відобразили ПК за товарами, послугами, пов’язаними з такими операціями). Отже, з 1 січня подібні операції стануть надто витратними ☹.
Якщо ви хочете передати щось безкоштовно, краще це зробити у вигляді продажу за 1 грн. Тоді буде наявність зв’язку з госпдіяльністю. А отже, відпадає й необхідність відображення умовного постачання згідно з п. 198.5 ПКУ.
Посередницькі операції: комісія, доручення тощо
Для товарів/послуг, що передаються в межах посередницьких договорів, діють ті самі правила. При цьому найбільше запитань у посередника. Наприклад, комісіонер отримав від комітента товар на продаж. На яку ціну орієнтуватися йому як на «мінімальну планку»? Судячи з усього, на ціну, за якою комітент планував продати товар і передав його комісіонеру (якщо комітент — платник ПДВ, то саме ця ціна буде зафіксована у «вхідній» ПН).
Якщо комісіонер продасть товар за ціною нижче цієї вартості, то ПДВ йому доведеться розрахувати виходячи з такої «мінімальної планки». При цьому сторони повинні відкоригувати за допомогою РК свої ПДВ-зобов’язання (у комітента) і податковий кредит (у комісіонера).
