Ситуація цілком звичайна, проте вимагає пояснень. Отже, почнемо.
При визначенні тривалості щорічної відпустки святкові та неробочі дні не враховують (ч. 2 ст. 5 Закону про відпустки*). Інакше кажучи, якщо на період щорічної відпустки припадають святкові або неробочі дні, то до відпустки додаються такі дні і працівник відпочиває більше.
* Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР.
Перелік святкових і неробочих днів установлено ст. 73 КЗпП. До них належить і Великдень. У 2015 році це свято припадає на 12 квітня (див. лист Мінсоцполітики від 09.09.2014 р. № 10196/0/14-14/13). Отже, у цій ситуації працівник формально відпочиватиме довше: до його відпустки додається 1 день.
Увага! Оплачувати святкові та неробочі дні, що припадають на відпустку, не потрібно. Тому в нашій ситуації працівник отримає відпускні за належні 14 календарних днів (а не за 15, які він фактично відпочиватиме). Тобто все по справедливості.
Зауважте, що 12 квітня 2015 року припадає на вихідний день — неділю, тому згідно з вимогами ч. 3 ст. 67 КЗпП вихідний переноситься на понеділок — 13 квітня. Проте для працівника, який перебував у відпустці з 30.03.2015 р. 14 календарний днів, 13 квітня — це день відпустки, а не звичайний вихідний, як для інших працівників. До роботи він має стати 14 квітня.
На завершення рекомендуємо працівникам, які працюють на підприємствах або у підприємців, де не складається графік відпусток, у заяві про надання відпустки зазначати дату початку і бажану кількість днів відпустки. Якщо на період відпустки припадуть святкові та неробочі дні, дату закінчення відпустки правильно визначить роботодавець. Якщо ж відпустки надаються працівникам згідно із затвердженим графіком, то точний період відпустки роботодавець зазначає в повідомленні про початок щорічної відпустки (з урахуванням продовжень).
«Озвучувати» у заяві святкові та неробочі дні працівникові не потрібно.
