Підприємство може позичити гроші будь-якій фізособі, незалежно від того, перебуває вона з ним у трудових відносинах чи ні. АЛЕ! Якщо позику надаємо директору, то від імені підприємства договір повинна підписати інша посадова особа, уповноважена керівником (наприклад, його заступник).
Якщо позика повертається частинами, то, як правило, до договору позики у вигляді додатка складають графік погашення позичальником отриманої ним грошової позики. Повернення грошової позики може здійснюватися шляхом: відрахувань із зарплати позичальника (якщо позика видана працівнику його роботодавцем); унесення грошових коштів до каси (перерахування на поточний рахунок) підприємства.
Договір позики вважається укладеним з моменту передачі грошей працівнику. З цього самого моменту договір набуває чинності.
Важливо! При видачі та поверненні безвідсоткової грошової позики у підприємства-позикодавця не виникає жодних податкових наслідків ані з податку на прибуток, ані з ПДВ. А ось про «людські» податки/збори/внески поговоримо детальніше ☺.
Не обкладай, однак інформуй!
ПДФО. Підприємство надає грошову позику (поворотну фіндопомогу) на поворотній основі. Тому говорити про виникнення у фізособи-позичальника доходу на суму отриманої позики підстав немає. Підтвердження — у п.п. 165.1.31 ПКУ. Він виключає зі складу оподатковуваних доходів основну суму поворотної фіндопомоги, що отримується платником податків.
Причому строк, на який видають позику для цілей розд. IV ПКУ, що встановлює порядок оподаткування доходів фізосіб, значення не має. Не буде доходу у фізособи і тоді, коли сума позики погашається нею з порушенням строків, установлених договором позики (графіком погашення), але в межах строку позовної давності. Важливо! Незважаючи на відсутність доходу у фізособи-позичальника, підприємство-позикодавець зобов’язане відобразити суму позики в розділі I ф. № 1ДФ. Коли це потрібно зробити та як?
У Податковому розрахунку за той звітний квартал, в якому видали фізособі позику, одноразово вкажіть у графах 3а і 3 усю суму позики, у графі 5 проставте ознаку доходу «153».
ВЗ. Поворотна фіндопомога не є об’єктом обкладення ВЗ (див. п.п. 1.7 п. 161 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ). Проте, як і у випадку з ПДФО, суму такої допомоги слід відобразити в розділі II ф. № 1ДФ у загальній сумі доходів, нарахованих/виплачених фізособам у звітному кварталі.
ЄСВ. Тут усе спокійно. Ані нараховувати на суму позики ЄСВ, ані відображати її у звіті за ф. № Д4 не потрібно.
Погашаємо із зарплати
На нашу думку, найкраще погашення позики шляхом відрахувань із зарплати позичальника проводити в день виплати зарплати за другу половину місяця. Чому? У цьому випадку не виникає проблем зі сплатою ПДФО, ВЗ і ЄСВ із суми позики. Заінтригували? Зараз пояснимо.
Наприклад, на підприємстві зарплата виплачується 22 і 7 числа. Зарплата за травень 2016 року нарахована 31.05.2016 р. і цього ж дня утримана позика (у бухобліку проведена операція Дт 661 — Кт 377). Тоді...
…ПДФО та ВЗ. Проведення госпоперації з утримання частини заробітної плати в рахунок погашення позики фактично прирівнюється до виплати зарплати в негрошовій формі. Тому роботодавець повинен сплатити ПДФО та ВЗ протягом банківського дня, наступного за днем виплати ( п.п. 168.1.4 ПКУ). Тобто у цій ситуації ПДФО та ВЗ мають бути сплачені до бюджету 01.06.2016 р.
Оскільки позика «гаситься» із «чистої» зарплати, то її суму необхідно буде привести до нарахованої та тільки тоді утримати ПДФО і ВЗ. …ЄСВ. Тут аналогічна ситуація. Фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці вважається у тому числі й фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань. Враховуючи це, роботодавець у день здійснення господарської операції з утримання частини зарплати в рахунок погашення позики зобов’язаний нарахувати та сплатити ЄСВ з виплаченої у негрошовій формі зарплати.
Причому ЄСВ потрібно нараховувати на «грязну» суму зарплати, яка йде в рахунок погашення позики. Виходить, що ЄСВ у частині нарахувань на суму такої виплати перераховують 31.05.2016 р.
Не хочете морочитися з розрахунками та проміжною сплатою зарплатних податків? Прислухайтеся до нашої думки.
А що коли роботодавець вирішив пробачити працівнику непогашену суму позики?
Анулюємо до
Підприємство за самостійним рішенням, не пов’язаним із процедурою банкрутства, прийняло рішення анулювати (пробачити) основну суму боргу фізособи за договором позики до закінчення строку позовної давності. До чого це призведе?
ПДФО та ВЗ. Якщо така сума не перевищить у 2016 році 689 грн., то нічого страшного не буде. Як і раніше, вона не потрапить до складу оподатковуваного доходу фізособи, але вже на підставі п.п. 165.1.55 ПКУ.
А якщо прощена основна сума боргу у 2016 році перевищує 689 грн.? Тоді все, що більше цієї величини, перетвориться для фізособи на оподатковуваний дохід у вигляді додаткового блага ( п.п. «д» п.п. 164.2.17 ПКУ).
Важливо! Про анулювання (прощення) боргу підприємство-позикодавець має поінформувати позичальника. У який спосіб? В один із таких за вибором: надіслати рекомендований лист з повідомленням про вручення; укласти відповідний договір; надати повідомлення боржникові особисто під підпис.
У цьому випадку ПДФО з такого доходу зобов’язаний буде сплатити позичальник самостійно за підсумками річного декларування.
А ось підприємству-позикодавцю, яке не поінформує позичальника про прощення боргу, доведеться нарахувати та утримати з цієї суми ПДФО за ставкою 18 %. Незалежно від того, поінформував чи ні позикодавець фізособу про прощення боргу, він у розділі I ф. № 1ДФ прощену суму боргу (його частину):
— що не оподатковується на підставі п.п. 165.1.55 ПКУ (тобто не перевищує з розрахунку на 2016 рік 689 грн.), відображає з ознакою «127»;
— що увійшла до складу оподатковуваного доходу у вигляді додаткового блага, — з ознакою доходу «126».
При цьому позикодавець, який виконав вимоги п.п. «д» п.п. 164.2.17 ПКУ щодо повідомлення, у графах 4а і 4 проставить нулі, а той, хто не виконав їх, — суми утриманого та сплаченого ПДФО. Усе зазначене вище є справедливим і для ВЗ. Анульована основна сума позики, що не обкладається ПДФО на підставі п.п. 165.1.55 ПКУ, не обкладатиметься ВЗ (див. п.п. 1.7 п. 161 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ). Усе, що перевищує цю суму, увійде до складу доходу фізособи, який обкладається ВЗ. Однак порядок сплати з неї ВЗ залежатиме від того, поінформував чи ні позикодавець позичальника про прощення його боргу.
Важливо! Основну суму боргу фізособи за договором позики, анульовану (прощену) позикодавцем за самостійним рішенням, не пов’язаним з процедурою банкрутства, як оподатковувану, так і неоподатковувану, обов’язково відобразьте у розділі II ф. № 1ДФ.
ЄСВ. Поворотна фінансова допомога не є складовою заробітної плати або виплатою за договором підряду (договору на надання послуг), а тому на неї ЄСВ не нараховуєте (див. лист ДФСУ від 28.10.2015 р. № 22849/6/99-99-17-03-03-15).
Списуємо після
Позикодавець списав заборгованість зі строком позовної давності, що минув.
ПДФО. Якщо списана сума заборгованості фізособи за договором позики, за якою минув строк позовної давності, не перевищує суму, що дорівнює у 2016 році 689 грн., дохід у фізособи не виникає. А ось усе, що вище за цю величину, потрапить до оподатковуваного доходу фізособи.
Сплатити ПДФО з цієї суми повинна фізособа-позичальник самостійно, за результатами річного декларування (див. п.п. 164.2.7 ПКУ). Підприємство, яке списало борг фізособи зі строком позовної давності, що минув, зобов’язане відобразити в розділі I ф. № 1ДФ:
— неоподатковувану суму списаного боргу, що не перевищує у 2016 році 689 грн., — з ознакою доходу «127» у графі 5;
— суму перевищення — з ознакою доходу «107».
У графах 4а і 4 воно проставляє нулі (у папері — прокреслення).
ВЗ. Підприємство не утримує ВЗ із суми заборгованості, списаної після закінчення строку позовної давності. Проте воно зобов’язане відобразити такий дохід у розділі II ф. № 1ДФ у загальній сумі доходів, нарахованих/виплачених фізособам у звітному кварталі.
ВЗ із суми заборгованості, яка списана після закінчення строку позовної давності та перевищує у 2016 році 689 грн., сплачує фізособа-позичальник самостійно за підсумками декларування. ЄСВ. На нашу думку, списана заборгованість, за якою минув строк позовної давності, не повинна потрапляти до бази справляння ЄСВ. Це стосується і випадку, коли позичальник є працівником підприємства-позикодавця. Аргументи тут такі: відносини, що виникають у межах договору позики, не є трудовими. Крім того, списаний борг не є виплатою за цивільно-правовим договором на виконання робіт (надання послуг). Вони регулюються ЦКУ.
