У вас не з’явилося відчуття дежавю? Щось таке надфіскальне ми вже чули. І дійсно. На думку відразу спадає торішній лист ДФСУ від 10.10.2016 р. № 32993/7/99-99-12-03-04-17*.
* Стаття «Водна рента: сюрприз з орендою» в журналі «Бухгалтер 911», 2016, № 49.
У ньому податківці зробили першу спробу пофіскалити на тему, як платити спецводоренту при передачі приміщення в оренду.
Згадайте, усі попередні їх роз’яснення із цього питання зводилися до того, що якщо орендар отримує воду без укладення прямого договору з підприємством — постачальником води, то з нього, як мовиться, нічого й не візьмеш 
. Отже, за таких обставин обов’язок зі сплати спецводоренти лягає на орендодавця, у якого є договір на постачання води. Проте якщо:
а) і орендодавець, і орендар використовують воду виключно на санітарно-гігієнічні/питні цілі, то жоден з них платником спецводоренти не стає. Адже за «сангігієнічні» та/або «питні» об’єми спецводорента не стягується (п. 255.4 ПКУ);
б) орендодавець використовує воду для питних і сангігієнічних потреб, а орендар — ще і в господарських цілях, то платником спецводоренти буде орендодавець. Причому податківці завжди вимагали в такому разі сплачувати рентну плату за всю воду, у тому числі використану орендодавцем на сангігієнічні/питні цілі.
Таку позицію контролери запропонували достатньо давно — і вона досі міститься в діючій консультації в категорії 121.01 ЗІР, незважаючи на спробу ревізувати її ще минулого року. ІПК, що коментується зараз, — повторна спроба такої ревізії. Фіскали знову заявляють, що орендодавець повинен платити спецводоренту за всі об’єми води, переданої орендареві, незалежно від напряму її використання ними обома.
Що ми вам у зв’язку із цим порекомендуємо?
По-перше, згадайте, що ІПК має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником, якому вона адресована (п. 52.2 ПКУ).
По-друге, навіть ті нещасні, які отримали (чи ще отримають) такі ІПК, можуть оскаржити їх у суді (див. п. 53.2 ПКУ). І сподіватися, що суд їх підтримає.
А це буде підставою для надання нової ІПК з урахуванням висновків суду. Хоча, чесно кажучи, залізних аргументів, щоб переконати суддів у своїй правоті, вони навести не зможуть. Тому що вся попередня практика оподаткування води, яка була передана в межах договору оренди, ще з часів УПК, затвердженою наказом ДПСУ від 21.12.2012 р. № 1180, спиралася лише на ліберальні роз’яснення контролерів. А тепер вони різко передумали. Так би мовити, вирішили грюкнути дверима напередодні скасування з 01.01.2018 р. спецводоренти для вторинних водокористувачів.
І, по-третє, тіштеся хоча б цим. Воно, звичайно, дрібниця, але все одно приємно знати, що хоч однією проблемою стане менше.
