Спочатку податківці не були проти того, щоб єдиноподатники видавали поворотну фіндопомогу. Але десь з 2014 року їх «осяяло»: видачу такої фіндопомоги вони обізвали «фінансовим посередництвом» і заборонили спрощенцям такі операції під загрозою позбавлення спрощенки — на підставі п. 6 п.п. 291.5.1 ПКУ (категорія 107.04 ЗІР, ІПК ДФСУ від 14.11.2017 р. № 2609/К/99-99-13-02-03-14/ІПК).
Свою позицію ДФСУ аргументує так: надання поворотної фіндопомоги входить у розділ 64 «Надання фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення» КВЕД. Тобто спрощенці не мають права надавати поворотну фіндопомогу будь-кому.
Відразу зазначимо, що аргументи податківців просто абсурдні 
. Утім, це не вперше, коли головне податкове відомство, забувши про логіку, наполегливо стоїть на своєму 
. Тому від гріха подалі, єдиноподатники, краще не видавайте поворотну фіндопомогу!
Щоб не провокувати фіскалів, можна оформити її видачу від себе як від громадянина (не згадуючи в договорі про свій підприємницький статус) 
.
Якщо ж ви вже видавали поворотну фіндопомогу і, як і раніше, працюєте на єдиному податку, над вами, хоча і невиправдано, але все таки тяжіє Дамоклів меч . Адже податківці можуть у будь-який момент позбавити вас спрощенки, причому заднім числом, донарахувавши податки і штрафи. А це вже не жарти . Як же бути?
Якщо це станеться, обов’язково звертайтеся до суду. У вас є всі шанси обстояти свою правоту. А ось і аргументи 
.
Аргумент 1. Надання поворотної фіндопомоги — це не фінансове посередництво. Згідно з п. 29 ч. 1 ст. 1 Закону № 2664* посередництво на ринку фінпослуг — це консультації, експертно-інформаційні послуги, супровід договорів про надання фінпослуг та інші послуги, визначені законами з питань регулювання окремих ринків фінпослуг. Наприклад: страхування, обслуговування клієнтів на ринку цінних паперів, посередництво при укладенні інвестиційних правочинів та інші фінансові консультації. Як бачите, посередництво передбачає лише сприяння в укладенні правочину.
А надання поворотної фіндопомоги в це визначення не вписується в принципі.
Аргумент 2. Видача поворотної фіндопомоги взагалі не є фінпослугою. При найбільш фіскальному підході з боку податківців надання позики може бути визнане фінпослугою тільки в тому випадку, якщо вона видавався під відсотки (п. 1 ст. 4 Закону № 2664). Проте зазначимо, що насправді навіть у такому разі ці операції ототожнювати з фінансовими послугами не можна (див. судову практику далі).
«Фінансова послуга — операції з фінансовими активами, які здійснюються <…> з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів» (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону № 2664).
Якщо ж ідеться про поворотну фіндопомогу, то в договорі вказують, що за користування коштами не нараховуються ні відсотки, ні будь-яка інша компенсація. Тобто від такої операції єдиноподатник не отримує жодного прибутку. При цьому абсолютно очевидно, що про збереження вартості активів теж не йдеться, оскільки останніми роками в нас спостерігається стрімка інфляція. Отже, поворотна фіндопомога (або безвідсоткова позика) не є фінпослугою за визначенням!
Цей висновок, до речі, підтверджує і ПКУ. У ньому терміни «займ» і «поворотна фіндопомога» трактуються так (до речі, для цілей перебування на спрощенці перевагу має саме трактування ПКУ):
— позика передбачає видачу грошей під відсотки. Це фінпослуга, займатися нею можуть тільки фінустанови (п.п. 14.1.267 ПКУ);
— поворотна фіндопомога передбачає надання грошей без відсотків. Це всього лише допомога, а ніяк не фінпослуга, тому і видавати її може будь-хто — обмежень немає (п.п. 14.1.257 ПКУ)!
З ПКУ цілком узгоджується і ч. 3 ст. 333 ГКУ, де сказано, що фінансовим посередництвом мають право займатися тільки банки й інші фінансово-кредитні організації. У тому ж руслі думають і суди: дія Закону № 2664 є обмеженою і поширюється тільки на учасників ринку фінпослуг. Цей Закон не стосується відносин позики, які виникають між юрособами і фізособами та регулюються нормами ЦКУ (постанова ВСУ від 18.07.2012 р. у справі № 6-79цс12, п. 8 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.09.2012 р. № 10-1390/0/4-12). Таким чином, видача підприємцем поворотної фіндопомоги не є фінпослугою, і вона не має жодного стосунку до фінансового посередництва, про яке йдеться в п. 29 ч. 1 ст. 1 Закону № 2664 і в п. 6 п.п. 291.5.1 ПКУ.
Звертаємо увагу, що правова позиція ВСУ є обов’язковою для всіх суб’єктів владних повноважень, включаючи податківців. Тому сперечатися із цим висновком вони просто не мають права.
Аргумент 3. Конфлікт інтересів і порушення принципу недопущення дискримінації. Податківці категорично проти того, щоб підприємці-єдиноподатники видавали поворотну фіндопомогу. Дивно, але вони не заперечують, коли поворотну фіндопомогу видають єдиноподатники — юрособи групи 3 
.
Адже п. 6 п.п. 291.5.1 ПКУ стосується всіх спрощенців: як фізосіб, так і юросіб. У цьому випадку логічно було б або всім заборонити, або всім дозволити. Та годі. У консультаціях з категорій 107.04 і 108.01.02 ЗІР, а також у листах ДФСУ від 05.02.2016 р. № 2503/6/99-95-42-03-15 і від 14.11.2017 р. № 2609/К/99-99-13-02-03-14/ІПК є абсолютно протилежне тлумачення п. 6 п.п. 291.5.1 ПКУ.
Що ж, у суді це може зіграти навіть «на руку» підприємцеві. Наполягайте на тому, що податківці, по-перше, порушили п.п. 4.1.2 ПКУ, допустивши податкову дискримінацію стосовно підприємця-єдиноподатника в порівнянні з єдиноподатником-юрлособою.
А по-друге, ця суперечка має бути вирішена на користь підприємця на підставі п. 56.21 ПКУ.
