Колеги, як ми розуміємо, на даний момент ситуація з ПАТ «ПриватБанк» стабілізувалася і вщухла. Нагадаємо: вона була пов’язана з тим, що наприкінці грудня цей банк визнали неплатоспроможним, ввели в ньому тимчасову адміністрацію (що призвело до тимчасових перебоїв в обслуговуванні клієнтів) і, у результаті, продали Мінфіну. З цієї миті банк став державним. Але до чого це призвело?
Банк став державним: що це змінює?
По факту, акції ПАТ «ПриватБанк» в обсязі 100 % були продані Мінфіну. Це означає, що банк став державним (ст. 7 Закону про банки*). Найбільше це вплинуло на створення/припинення й управління банком.
* Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. № 2121-III.
Якщо в майбутньому Мінфін повністю/частково продасть такі акції, банк втратить статус державного (ст. 7 Закону про банки). В той же час безпосередньо обслуговування клієнтів це не стосується. Тобто, в ідеалі, це саме по собі не призводить до зміни умов договорів, необхідності їх переукладення або обмеження прав клієнтів (зокрема, обмеження їх права безперешкодно розпоряджатися своїми коштами і т. п.).
У цілому, це і логічно — адже, за великим рахунком, сталася зміна власників акцій банку без його реорганізації (отримання банком статусу державного не можна вважати його реорганізацією). Таким чином, розірвання договору або внесення в нього змін може знадобитися тільки при виникненні загальних підстав, установлених законом або договором ( ст. 1075 ЦКУ): наприклад, у разі тривалої відсутності руху коштів по рахунку.
Щодо ситуації з ПАТ «ПриватБанк» поки що додати нічого (і, вважаємо, це навіть на краще). Але на жаль, не проходить і місяця, щоб на сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не з’явилося повідомлення про введення тимчасової адміністрації в черговому банку. У цьому ключі пропонуємо вам згадати головні нюанси, пов’язані з розпорядженням коштами в проблемних банках.
Якщо в банку починаються проблеми…
Якщо банк порушує умови договору (зокрема, несвоєчасно виконує платіжні доручення), це зазвичай поганий знак. Адже в разі введення в ньому тимчасової адміністрації шанси на повернення коштів з поточного рахунку стрімко знижуються. Причина — у мораторію, що забороняє виконувати вимоги кредиторів банку, а до них належать і клієнти, які відкрили в такому банку поточні рахунки. На жаль, це підтверджує і Верховний Суд України (див. лист від 01.01.2016 р.).
Для підприємств практика виробила декілька способів «порятунку» (виведення) коштів з таких банків, зокрема:
1) переведення права вимоги до банку за договором поточного рахунку:
1.1) на фізичну особу з отриманням від останньої винагороди (часто зі значним дисконтом). При цьому для фізичних осіб мораторій не такий суворий (у межах Закону № 4452** вони вважаються вкладниками, для яких передбачено спеціальне послаблення), тобто вони мають можливість вивести потім кошти з банку — але лише в межах суми, гарантованої Фондом;
** Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 р. № 4452-VI.
Оскільки сьогодні така сума складає 200 тис. грн., з реалізацією цього варіанта на більших сумах можуть виникнути проблеми. 1.2) на свого контрагента-кредитора за грошовим зобов’язанням (наприклад, ваше підприємство повинно перерахувати оплату за отримані товари/послуги) з подальшим зарахуванням зустрічних однорідних вимог з вами. У цьому випадку основна проблема виникне в такого контрагента-кредитора, оскільки вивести кошти із цього банку в нього може не вийти;
1.3) на особу, у якої є зобов’язання перед банком за кредитним договором, з подальшим зарахуванням зустрічних однорідних вимог. У той же час, якщо на дату зарахування тимчасова адміністрація вже введена, реалізувати таке зарахування вже не вийде — на таку операцію поширюється заборона (п. 4 ч. 5 Закону № 4452). Також у даному випадку може виникнути проблема з пошуком осіб, які укладали з банком відповідні кредитні договори;
2) перерахування коштів як передоплати за податками/зборами згідно з ПКУ, зокрема, за податком на прибуток. У такому разі підприємство зможе затребувати цю суму до повернення згідно зі ст. 43 ПКУ. Причому повернути її можна буде, зокрема, на поточний рахунок або шляхом зарахування в рахунок оплати інших податків/зборів. У той же час, як свідчить практика, податківці із цим миряться не завжди. При цьому попри те, що суди в таких випадках готові підтримувати платників податків (див., зокрема, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.04.2016 р. по справі № 826/20343/15), вам треба враховувати два моменти. По-перше, якщо на дату передачі платіжного доручення тимчасова адміністрація вже введена, з реалізацією цього варіанта, скоріше за все, виникнуть проблеми. Адже із цієї миті на виконання вимог кредиторів, у тому числі щодо сплати податків/зборів, накладена заборона. По-друге, якщо податківці відмовляться повертати переплату (найімовірніше, так і буде), звертатися до суду з відповідною вимогою доведеться вам. А це, у свою чергу, вимагатиме сплати судового збору.
Як бачите, в цілому способи виведення коштів з проблемних банків існують. У той самий час реалізовувати їх варто все ж до того, як банк визнають неплатоспроможним і введуть у ньому тимчасову адміністрацію (хоча б за один день до відповідного рішення). Враховуючи це, сигналом для таких дій можуть слугувати затримки з виконанням банком платіжних доручень, а також інші зовнішні сигнали.
Не вважайте це нагнітанням обстановки, але на практиці, коли в підприємств усе-таки «зависали» гроші в банках, визнаних неплатоспроможними, розраховувати вони могли тільки на себе. Причому в разі виведення банку з ринку шляхом ліквідації не залишається нічого іншого, як ставати в чергу кредиторів. Для цього підприємство впродовж 30 днів з дати публікації відомостей про ліквідацію банку в газеті «Голос України» або «Урядовий кур’єр» повинно подати заяву (на уповноважену особу Фонду) зі своїми вимогами до банку. У той же час, оскільки підприємство в такому разі потрапляє лише в 7-му чергу кредиторів (ч. 1 ст. 52 Закону № 4452), позитивний результат малоймовірний...
Причому зверніть увагу: заморожування грошей підприємства на поточному рахунку неплатоспроможного банку не звільняє, зокрема, від виконання договірних зобов’язань такого підприємства перед контрагентами, зобов’язань з виплати заробітної плати, а також зобов’язань зі сплати податків. Щодо податків багато хто, можливо, згадає п. 129.6 ПКУ, згідно з яким платник звільняється від відповідальності за несвоєчасне перерахування (чи перерахування не в повному обсязі) таких сум, якщо це сталося з вини банку. Але врахуйте, що якщо на момент надання платіжного доручення в банку вже введена тимчасова адміністрація, він не виконуватиме відповідних вимог в силу закону, а тому його провини в цьому, строго кажучи, не буде. Чи погодяться податківці в такому разі із застосуванням звільняючого п. 129.6 ПКУ — ще те запитання... З одного боку, формальних підстав для такого звільнення — враховуючи відсутність провини банку — немає. З іншого — нещодавно ДФСУ видала лист від 24.01.2017 р. № 1575/7/99-99-12-03, у якому повідомила, що якщо в банку введена тимчасова адміністрація, платник може подати в податкову документи, що підтверджують здійснення платниками активних дій зі сплати податків (платіжні доручення, листи-звернення в банк і т. п.). І в такому разі він може розраховувати на звільнення від відповідальності. Лист, звичайно, хороший, але податківці знову ж таки посилалися в ньому на провину банку, а вона, як ми вже говорили, відсутня, тому поки що складно сказати, як його висновки інтерпретуватимуть на практиці. Крім того, у цьому ж листі податківці повідомили, що платник від сплати податків не звільняється, а тому йому доведеться сплатити їх за рахунок вільних коштів з поточного рахунку в іншому банку (інакше податковий борг, що виник, можуть стягнути примусово).
Звільнення з-під дії мораторію, передбачене п. 3 ч. 6 ст. 36 Закону № 4452 для виплати зарплати, стосується лише виплати зарплати на користь працівників банку і на підприємства не поширюється. 
