Спершу нагадаємо, що п. 200.4 ПКУ передбачає два способи отримання бюджетного відшкодування ПДВ:
1) грошима;
2) у рахунок сплати зобов’язань або податкового боргу за іншими платежами, які сплачуються до держбюджету.
От якраз із тим, які податки можна вважати «держбюджетними», виникло багато питань. Чи можна, наприклад, таким вважати податок на прибуток? Адже згідно зі ст. 29 БКУ* податок на прибуток надходить до загального фонду Держбюджету. Але надходить він туди не в повній сумі, а тільки в розмірі 90 %.
* Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 р. № 2456-VI.
Спочатку податківці погоджувалися з тим, що бюджетне відшкодування можна «пустити» в рахунок сплати всіх податків, указаних у ст. 29 БКУ (лист ДФСУ від 20.07.2016 р. № 15705/6/99-99-15-03-02-15, лист ГУ ДФС у м. Київ від 03.06.2016 р. № 12305/10/26-15-12-02-14). Тобто це міг бути і податок на прибуток.
Але потім фіскали передумали .
Нинішня їх позиція зводиться до того, що залік бюджетного відшкодування допускається тільки в рахунок платежів, які повністю потрапляють до держбюджету (лист ДФСУ від 21.03.2017 р. № 882/4/99-99-12-03-02-13).
Такими, наприклад, є акцизний податок, рентна плата за користування радіочастотним ресурсом. Загалом, раз, два і все. Інакше кажучи, погасити бюджетним відшкодуванням податок на прибуток узагалі не можна — навіть у частині 90 %.
Підтримав цю позицію фіскалів, на жаль, і Мінфін (лист Мінфіну від 21.04.2017 р. № 35130-12-10/11072).
Цей лист містить такий висновок: залік суми бюджетного відшкодування з ПДВ у рахунок платежів, надходження яких розподіляються між державним і місцевим бюджетом, ПКУ не передбачає .
Хоча, правду кажучи, чому тоді відразу в п. 200.4 ПКУ не можна було зробити зауваження про те, що такі податки повинні в повній сумі сплачуватися до Держбюджету? Адже той же податок на прибуток сплачується єдиною платіжкою без розділення на 90 % і 10 %.
Загалом, як завжди, «благі» наміри законодавців на практиці так і залишаються практично непрацюючою нормою.
