Підприємець та автомобіль: витрати і ПДВ

«Можна» vs «не можна»

Спочатку (ще до новорічної реформи) в ПКУ був п.п. 177.4.4, згідно з яким до витрат підприємця включаються витрати на «ремонт і експлуатацію майна, яке використовується в господарській діяльності». На підставі цієї норми можна було включати у витрати ремонт автомобілів, їх техобслуговування, заміну шин, акумуляторів і т. п.

Також був п.п. 177.4.1 ПКУ, який пускав у витрати «матеріальну собівартість» товарів, продукції, робіт, послуг, у тому числі витрати на паливо для перевізників.

Що ж змінилося з нового року? Указані норми нікуди не поділися — вони діють і зараз.

Але разом з ними тепер з’явилася і діє низка нових норм:

— з п.п. 177.4.6 ПКУ: «Не підлягають амортизації і повністю включаються до складу витрат звітного періоду витрати на: проведення ремонту, реконструкцію, модернізацію та інші види поліпшень основних засобів»;

— з п.п. 177.4.5 ПКУ: «Не включаються до складу витрат підприємця... витрати на купівлю й утримання основних засобів подвійного призначення».

Основні засоби подвійного призначення — це земельні ділянки, житлова нерухомість, а також легкові і вантажні автомобілі¹ ( п.п. 177.4.6 ПКУ).

¹ Детальніше про те, які автотранспортні засоби потрапили в «опальний» список «подвійних» легкових і вантажних автомобілів, ви можете дізнатися зі статті «Автомобіль і підприємець-загальносистемник: амортизація і ПДВ» попереднього номера.

Тобто проблему отримали в тому числі власники й користувачі легкових і вантажних автомобілів, для яких з нового року ввели додаткову заборону на облік витрат на їх утримання . Розвинемо цю тему далі.

«Проблемне» утримання

Отже, якщо у вас є вантажний або легковий автомобіль, незалежно від того, ваш він чи орендований, витрати на його утримання до витрат включати не можна ( пп. 177.4.5 — 177.4.6 ПКУ).Зовсім не радісна новина. Але посилюється вона ще й тим, що термін «утримання» не розшифрований в ПКУ .

Про це ми вже говорили в № 8 журналу^2.

² Стаття «Амортизація: і в підприємця».

Так, ми вказували, що той же П(С)БО 16, з якого частково «злизані» витратні норми для підприємця, наводить нас на суперечливі висновки. Коли йдеться про загальновиробничі витрати, витрати на утримання йдуть відокремлено від витрат на експлуатацію, ремонт, страхування, оренду. Коли про адміністративні й збутові — у витрати на утримання вже «запихнуті» витрати на оренду, страхування, амортизацію, ремонт, охорону.

Є ще такий документ, як Правила експлуатації колісних транспортних засобів³. Він, у свою чергу, надає таке визначення утримання транспортних засобів:

³ Правила експлуатації колісних транспортних засобів, затверджені наказом Мінінфраструктури від 26.07.2013 р. № 550.

«утримання транспортного засобу — забезпечення державної реєстрації, дотримання умов безпеки технічного і санітарного стану, проведення обов’язкового технічного контролю, своєчасного виконання технічного обслуговування і ремонту, охорони, передачі транспортного засобу і його швидкозношуваних складових на утилізацію або видалення відповідно до законодавства».

Що маємо в результаті? Виходить, що за «подвійними» автомобілями, які використовуються в госпдіяльності, через фільтр утримання проходить хіба що паливо, яке, як і раніше, може «заходити» у витрати через п.п. 177.4.1 ПКУ (див. вище).

Усе інше: техобслуговування, ремонт, охорона, оренда, страхування і т. д. — під забороною . Формальне прочитання пп. 177.4.5 і 177.4.6 ПКУ дозволяє пустити у витрати витрати на поліпшення таких основних засобів. Це роботи, спрямовані на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, реконструкція) об’єкта, яке в майбутньому спричинить збільшення економічних вигод. Але тут уже вступаємо в протиріччя з формальною логікою. Тому знову ж таки маємо ризики необхідності «відбиватися» від податківців.

Наприклад: установка газобалонного устаткування, GPS-навігатора, автосигналізації, бризковиків та ін.

ПДВ-аспект

Заборона на витрати на утримання легкових і вантажних автомобілів жодним чином не впливає на ПДВ! Адже з ПДВ свої окремі правила. Тому «мухи окремо, котлети окремо» .

Згідно з п.п. «а» п. 198.1 ПКУ в податковий кредит включаються суми ПДВ, сплачені при купівлі товарів або послуг. Власне, на цій підставі в податковий кредит якраз-таки і слід поставити ПДВ, сплачений при купівлі того ж палива, запчастин, послуг СТО з ремонту або техобслуговування автомобіля і т. д.

І тут якраз неважливо, якого авто: вантажного, легкового, спеціального або автобуса.

При цьому, якщо автомобіль використовується в госпдіяльності підприємця і для здійснення оподатковуваних ПДВ операцій, то «викошувати» відображений податковий кредит необхідності немає. Адже в п. 198.5 ПКУ для цього просто немає підстав!

Але, на жаль, у податківців із цього приводу «особлива» думка . Раніше вони дозволяли відображати податковий кредит з ремонту і купівлі ПММ тільки перевізникам, тільки з вантажних автомобілів і, найдивніше, — тільки за умови ведення бухобліку (консультація в категорії 101.14 ЗІР, що діяла до 01.01.2017 р.). Тобто, по суті, не дозволяли . Адже жодних законних аргументів для такої позиції в них немає .

Очевидно, податківці і далі «співатимуть ту ж пісню». Але сміливі підприємці зможуть відстояти своє право на податковий кредит у суді.

Шанси виграти суд є. Й відстояти податковий кредит з купівлі автомобіля (ухвала ВАСУ від 06.07.2015 р. № К/800/44905/13, постанова Волинського окружного адмінсуду від 02.06.2016 р. у справі № 803/758/16, ухвала Київського апеляційного адмінсуду від 19.05.2015 р. у справі № 810/451/15⁴). Й відстояти податковий кредит з купівлі ПММ, запчастин, з ремонту і техобслуговування (ухвала ВАСУ від 06.09.2016 р. № К/800/17168/15, постанова Окружного адмінсуду м. Києва від 16.01.2015 р. у справі № 826/16826/14⁵).

⁴ http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/47296489, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/58126261 і http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/44375507 відповідно.

⁵ http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/61194092 і http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42422627 відповідно.

Справедливості ради варто зазначити, що позитивні рішення судів здебільшого стосуються саме вантажних автомобілів. Довести використання легкового авто виключно для госпдіяльності складніше.

Для тих, хто має намір обстоювати своє право на податковий кредит у суді, цікаві будуть аргументи, на підставі яких суди приймають позитивні рішення:

1) реєстрація транспортного засобу на підприємця неможлива в принципі (оскільки власником може бути тільки фізособа або юрособа). Тому транспортний засіб реєструється на фізособу. Проте цей факт не може свідчити про те, що він придбаний не для госпдіяльності і не позбавляє підприємця права на податковий кредит ;

2) необхідною і достатньою умовою для збереження податкового кредиту з ПДВ є купівля товарів, робіт, необоротних активів (у тому числі при їх імпорті) з метою їх подальшого використання в госпдіяльності, в оподатковуваних ПДВ операціях;

3) якщо в підприємця є діяльність з вантажних перевезень, яка вказана в Держреєстрі; у власності/оренді є транспортні засоби; є приміщення, у яких ці транспортні засоби зберігаються; є договори із замовниками на здійснення перевезень і все це підприємець може документально підтвердити — це свідчить про те, що транспортні засоби дійсно використовуються в госпдіяльності. А техобслуговування і ПММ дозволяють утримувати їх у справному стані й експлуатувати, тобто теж використовуються в цілях здійснення госпдіяльності;

4) суди не згодні з тим, що підтверджувати використання автомобіля в госпдіяльності потрібно шляхом взяття його на облік як основного засобу в бухобліку. Адже ПКУ не ставить право підприємця на податковий кредит у залежність від ведення балансового обліку.

Крім того, в ПКУ взагалі немає особливих умов для формування податкового кредиту в підприємців — платників ПДВ.