Ремонт із заміною деталей: що в податковій накладній? Для того, щоб відповісти на це запитання, потрібно зазирнути в договір — укладався він тільки на постачання послуг з технічного обслуговування / ремонту автомобілів або, можливо, ще і на постачання запчастин.
Зазвичай, на практиці договір на техобслуговування/ремонт автомобіля передбачає тільки виконання робіт з техобслуговування/ремонту, а вартість деталей/запчастин включається безпосередньо у вартість самих робіт.
У цьому випадку, оскільки договір укладений саме на виконання робіт, роботи і будуть об’єктом обкладення ПДВ. Тому перелічувати в податковій накладній використані запчастини не потрібно.
Адже з юридичної точки зору виконання робіт є самостійною операцією, а не сукупністю операцій з продажу сировини і робіт з її переробки. Тому матеріали, використані для ремонту, не є самостійним об’єктом постачання.
Цей висновок підтверджував і ВАСУ (ухвала від 10.04.2014 р. по справі № 2а-9653/10/0570). Більше того, в ч. 1 ст. 839 ЦКУ сказано, що за загальним правилом підрядник зобов’язаний виконувати роботу з використанням своїх матеріалів (інакше кажучи, підрядник використовує свої матеріали, а не поставлені покупцеві).
Але є один момент, який бентежить деяких платників. За Правилами № 615* одним з обов’язкових документів, що підтверджують надання послуг СТО, є наряд-замовлення.
А в ньому, зокрема, окрім переліку виконаних робіт, повинен наводитися ще й перелік матеріалів, використаних у процесі ремонту / технічного обслуговування автомобіля. Але навіть це зовсім не означає, що їх необхідно перелічувати і в податковій накладній. Адже договір укладений на техобслуговування/ремонт автомобіля, тобто на роботи. А наряд-замовлення є лише деякою калькуляцією їх вартості. Крім того, і замовник послуг не купує запчастини (він їх не прибуткуватиме на баланс), він придбаває саме послуги.
А як же тоді бути з невідповідністю первинки і податкової накладної, про яку так часто говорять податківці? Вважаємо, що в цьому випадку претензій з боку податківців бути не повинно.
Але на практиці, окрім наряду-замовлення (який, у принципі, може замінювати акт виконаних робіт), сторони все одно підписують ще й акт виконаних робіт. І в ньому вже вказують тільки види виконаних робіт: «заміна оливи», «заміна…». І тоді жодних запитань узагалі бути не повинно.
Отже, якщо матеріали включені у вартість робіт з техобслуговування/ремонту автомобілів, то в податковій накладній їх указувати не потрібно. У графі 2 повинні фігурувати саме роботи (з акта виконаних робіт) з кодом послуг 45.20 «Технічне обслуговування та ремонтування автотранспортних засобів».
Буває і так: договором установлено, що замовник відшкодовує вартість запчастин окремо від основної послуги.
У цьому випадку, знову ж таки, оскільки договір укладається не на постачання запчастин, а саме на роботи — техобслуговування/ремонт автомобіля, в податковій накладній слід:
1) окремим рядком указати вид виконаних робіт з ремонту/техобслуговування (з кодом 45.20);
2) а вартість запчастин, яка окремо компенсується замовником, вписати окремим рядком під формулюванням «відшкодування вартості замінених…» знову ж з кодом послуг 45.20, а не з кодами УКТ ЗЕД на використані матеріали.
Отримання СТО від страхової компанії страхового відшкодування на ремонт автомобіля. Отже, ситуація. Застрахований автомобіль, що потрапив у ДТП, ремонтується на СТО. При цьому гроші на його ремонт надійшли від страхової компанії, минувши власника автомобіля. На кого і як повинна виписуватися податкова накладна?
На власника авто. Адже саме він у цьому випадку є одержувачем товарів/послуг.
Це ж підтверджують і податківці в категорії 101.16 ЗІР. Виписується така податкова накладна у звичайному порядку — нібито ремонт оплачував безпосередньо власник автомобіля.
Але тут є запитання вже в одержувача послуг — власника авто: чи буде він мати право на податковий кредит за такою податковою накладною?
У ЗІР (категорія 101.13) податківці вказують на те, що власник авто при отриманні послуг з ремонту автомобіля, сплачених безпосередньо страховою компанією, повинен:
1) відобразити податковий кредит;
2) і в тому ж звітному періоді нарахувати «компенсуючі» податкові зобов’язання за п. 198.5 ПКУ, оскільки ремонт оплачує не він, а страхова компанія 
.
По суті, податківці позбавляють власника авто податкового кредиту за послугами ремонту. З такими висновками податківців можна сперечатися: адже якщо відремонтований автомобіль використовується в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, то які можуть бути підстави для нарахування «компенсуючих» податкових зобов’язань? За яким саме підпунктом з п. 198.5 ПКУ вони повинні нараховуватися? Таких підстав просто немає. Так само, як їх не було б, якби гроші безпосередньо сплачував власник автомобіля. Адже, по суті, ці гроші належать власникові авто — він же залишається вигодоотримувачем за договором страхування.
Тож вимоги податківців безпідставні.
Але платникам, враховуючи такі роз’яснення фіскалів, варто бути готовими до того, що претензії до податкового кредиту з боку податківців можуть бути. 
