Безнадійна заборгованість і податок на прибуток: «подвійний удар»

В обраному У обране
Друк
Шевчук Михайло, податковий експерт, m.shevchuk@buhgalter911.com
Бухгалтер 911 Жовтень, 2017/№ 42
Питання списання безнадійної заборгованості «обростає» новими роз’ясненнями податківців. До їх обговорення запрошуємо прибутківців-високодохідників (з доходом понад 20 млн грн.) і малодохідників-добровольців, якщо йтиметься про застосування різниць.
безнадійна заборгованість, строк позовної давності, податок на прибуток, коригування, єдиний податок

Безнадійною згідно з п.п. «а» п.п. 14.1.11 ПКУ визнають у т. ч. заборгованість за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності. ДФСУ продовжує* «гнути свою лінію», вимагаючи (для можливості зменшення фінрезультату до оподаткування), щоб «відповідні заходи з її стягнення не призвели до позитивних результатів».

* Проблема не нова, про що ви могли прочитати, зокрема, в матеріалі «Окуляри від безнадії — треба?» у журналі «Бухгалтер 911», 2017, № 22.

Але така позиція мало того, що не відповідає законодавству і логіці, так ще і в деяких випадках узагалі може призвести до того, що податок доведеться платити з витрат, про що ми вас нещодавно попереджали в статті «Безнадійна заборгованість за авансами»**.

** Журнал «Бухгалтер 911», 2017, № 32.

За податківцями «не заіржавіло». В ІПК від 01.09.2017 р. № 1783/6/99-99-15-02-02-15/ІПК ДФСУ «грає на контрасті»:

— якщо платник податку — покупець протягом строку позовної давності здійснив відповідні заходи зі стягнення дебіторської заборгованості за сплачені, але не отримані послуги***, то після спливу строку позовної давності такий платник повинен зменшити фінрезультат до оподаткування на суму такої безнадійної дебіторської заборгованості відповідно до норм п.п. 139.2.2 ПКУ;

*** У цій ІПК якраз і розглянута ситуація з «проблемним» авансом.

— якщо платник податку — покупець протягом строку позовної давності не здійснив відповідних заходів зі стягнення дебіторської заборгованості, то, на думку ДФСУ, після спливу строку позовної давності вказана заборгованість вважається безповоротною фінансовою допомогою й обліковується при коригуванні фінрезультату відповідно до норм п.п. 140.5.10 ПКУ (якщо боржник — неплатник податку на прибуток з рядом уточнень).

Тобто ви мало того що не отримаєте право на зменшуюче коригування, так ще і зобов’язані провести збільшуюче (згідно з п.п. 140.5.10 ПКУ)!

Потрібно розуміти, що в такому фарватері і рухатимуться податківці .

Але позиція ця спірна. Податківці протиставляють дві різниці. Але біда в тому, що одна з них зменшуюча (п.п. 139.2.2 ПКУ), а інша — збільшуюча (п.п. 140.5.10 ПКУ) .

Бухвитрати вже будуть зменшені через збільшуючу різницю згідно з п.п. 139.2.1 ПКУ. Якщо заходи зі стягнення не здійснювалися, то платника податківці і так «карають» неможливістю застосування зменшуючої різниці згідно з п.п. 139.2.2 ПКУ. Так навіщо застосовувати до вже по суті «зрізаних» бухвитрат ще одну збільшуючу різницю?

У ситуації, що розглядається нами, логічніше було б або застосовувати відразу всі три різниці, або застосовувати тільки різницю згідно з п.п. 140.5.10 ПКУ. Але знову ж таки, дуже ймовірно, що податківців цей підхід не влаштує.

Тому в такій «авансовій» ситуації категорично не можна допускати, щоб строк позовної давності сплив.
Оформи передплату та читай все Передплатити журнал

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити