Судимося за заблоковану податкову накладну: що врахувати?

Останній абзац п.п. 201.16.3 ПКУ дозволяє оскаржити рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних в адміністративному або судовому порядку. У межах цієї статті нас цікавить саме другий варіант.

Конкретна процедура судового оскарження регулюється передусім КАСУ і в меншій мірі — ПКУ.

Які строки? Строк звернення до суду для оскарження рішень складає 1095 днів. Обчислюється такий строк з моменту, коли ви отримали рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування. Тобто орієнтуватися потрібно саме на дату отримання, а не на дату відправки податківцями такого рішення.

У п. 56.19 ПКУ вказано, що якщо поданню позову до суду передувало його адміноскарження, строк для подання позову до суду складає 1 місяць. Незважаючи на це, і ВАСУ, і самі податківці вже давно визнали, що і в цьому випадку строк повинен складати 1095 днів (цей висновок обумовлений колізією норм пп. 56.18 і 56.19 ПКУ і необхідністю застосування внаслідок цього сприятливішої для платника норми).

Адміністративний позов може бути прийнятий судом і після закінчення строків, якщо суд знайде підстави для визнання причин пропуску строку звернення поважними.

Але відтягувати цілих 3 роки — не найправильніший варіант, адже від цього постраждає покупець. Крім того, достатньо поширена практика зазначення в договорі штрафів за нереєстрацію податкової накладної. Подання позову до суду збільшує шанси відбитися від таких штрафів.

Ще одна можлива загроза — накладення ДФСУ штрафних санкцій за відсутність реєстрації податкової накладної, якщо ви як продавець не вживатимете належних заходів щодо її реєстрації до спливу 365 днів. Хоча не сказати, що всі питання з накладенням такого штрафу чітко врегульовані.

На кого скаржитися? Здавалося б, відповідь на це запитання очевидна — на комісію ДФСУ, що прийняла відповідне рішення. Але насправді не все так просто .

Дивіться: згідно з ч. 3 ст. 50 КАСУ відповідачем в адміністративній справі є суб’єкт владних повноважень, якщо інше не встановлене цим Кодексом.

Під суб’єктом владних повноважень п. 7 ч. 1 ст. 3 КАСУ має на увазі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову або службову особу, іншого суб’єкта при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі у виконання делегованих повноважень.

Жодним з означених суб’єктів комісія ДФСУ не є. Слабкі надії на те, що її можна вважати іншим суб’єктом, що здійснює владні управлінські функції, тануть, оскільки самостійним суб’єктом комісія не є.

Тому як відповідач у позові повинна виступати сама ДФСУ, «під крилом» якої і діє комісія.

Підтверджують це, зокрема, п. 5 Порядку № 485¹ і судова практика, що поступово формується (див. постанову Рівненського окружного адмінсуду від 17.08.2017 р. у справі № 817/1147/17²).

¹ Постанова КМУ «Про затвердження Порядку розгляду скарг на рішення комісії Державної фіскальної служби про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» від 04.07.2017 р. № 485.

² http://reyestr.court.gov.ua/Review/68423868.

Подання позову на місцеву податкову або обласну податкову суті справи не змінить — при цьому ви ризикуєте лише втратити право на адміноскарження.

Судовий збір. Тут відразу слід звернути увагу на те, що має місце немайнова вимога. Тобто «ціна питання» — 1 прожитмінімум на працездатну особу, причому діючий на 1 січня 2017 року³, тобто без урахування коливань протягом року.

³ 1600 грн. Станом на сьогодні цей показник складає 1684 грн., але в межах цієї статті нас це не цікавить.

Курирує питання розміру судового збору ч. 2 ст. 4 Закону № 3674⁴.

⁴ Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. № 3674-VI.

Наступне запитання: а якщо в одному позові злилися воєдино відразу декілька вимог? У частині вимог немайнового характеру відповідь знає абз. 2 ст. 3 ч. 6 Закону № 3674. Його вердикт: за кожну вимогу — окрема плата .

Що виходить у цьому випадку? При формулюванні предмета позову ви вказуєте: (1) визнати незаконним і скасувати (чи просто скасувати) рішення про блокування податкової накладної / розрахунку коригування, (2) зареєструвати її/його і (3) судові витрати покласти на відповідача.

Але не переживайте завчасно : вимога покласти судові витрати на відповідача, зазвичай, безкоштовна .

Ще: вимога про визнання рішень (дій/бездіяльності) органів держвлади + вимога вчинити або не вчинити будь-які дії є однією вимогою для цілей визначення розміру судового збору (постанова ВСУ № П/800/559/16⁵). Це ще «-1600 грн.». До речі, ми не самотні в цій думці . Приєднуються до нас і суди на місцях: «перша ластівка» — Рівненський окружний адміністративний суд (див. постанову від 01.08.2017 р. у справі № 817/1153/17).

⁵ Постанова ВСУ від 14.03.2017 р. у справі № П/800/559/16. Шукайте за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/65680258.

У результаті виходить, що подібний «потрійний» позов «затягне» на 1600 грн.

Але, знову-таки, «тримайте вухо гостро»! Не всі місцеві судді одностайні в ціні питання — 1 прожитмінімум за визнання незаконним рішення і зобов’язання зареєструвати податкову накладну / розрахунок коригування. Зважаючи на це значення вже згаданої постанови ВСУ № П/800/559/16 зростає в геометричній прогресії (тим паче, що позиція ВСУ, за загальним правилом, є обов’язковою, у тому числі для судів, і відійти від неї вони можуть лише у виняткових випадках). Тому обов’язково позначте своє знання (і розуміння) означеного документа!

Нарешті такий момент. Важливо, скільки податкових накладних / розрахунків коригування ви оскаржуєте. Від цього прямо пропорціонально залежить і ціна питання. І тут уже точно витратитися доведеться за рішення за кожним документом. Саме такою логікою, очевидно, керувалися в постанові Рівненського окружного адміністративного суду від 17.08.2017 р. у справі № 817/1147/17.

На кого лягають витрати? Судові витрати одним лише судовим збором не обмежуються. До їх складу входять також (ч. 3 ст. 87 КАСУ): (1) витрати на правову допомогу; (2) витрати сторін і їх представників, пов’язані з прибуттям до суду; (3) витрати, пов’язані із залученням свідків, фахівців, перекладачів і проведенням судових експертиз; (4) витрати, пов’язані з проведенням огляду доказів на місці і здійсненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Розглянемо порядок їх компенсації.

Позитивний результат. Припустимо, судове рішення прийняте на користь сторони, що не є суб’єктом владних повноважень, тобто вас . У такому разі суд згідно з ч. 1 ст. 94 КАСУ присуджує всі здійснені вами документально підтверджені судові витрати відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі⁶ (тобто в цьому випадку за рахунок податківців).

⁶ Або якщо стороною у справі виступала його посадова або службова особа.

Позитивні рішення у справах, що цікавлять нас, уже є! Приклад — постанова Рівненського окружного адмінсуду від 17.08.2017 р. у справі № 817/1147/17.

Негативний результат. Тобто якщо судове рішення прийняте на користь сторони — суб’єкта владних повноважень. У такому разі суд покладає на іншу сторону всі здійснені таким суб’єктом документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків і проведенням судових експертиз.

«І вашим, і нашим». А якщо адміністративний позов задоволений частково? Судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог. Відповідачеві ж — відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Як облікувати? У бухгалтерському обліку витрати на врегулювання суперечок в судових органах відносяться до складу адміністративних витрат згідно з абз. 8 п. 18 П(С)БО 16. У витрати потраплять суми всіх фактично понесених витрат незалежно від того, як надалі вони будуть компенсовані (і чи будуть компенсовані взагалі).

Такі витрати неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, тому згідно з п. 7 П(С)БО 16 відображають їх у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Але якщо витрати (чи їх частина) будуть компенсовані підприємству згідно з рішенням суду, в обліку виникнуть і доходи. Їх необхідно відображати, не чекаючи фактичного отримання суми відшкодування (згідно з п. 5 П(С)БО 15). Відображають такі доходи за кредитом субрахунку 719 «Інші операційні витрати» в кореспонденції з дебетом субрахунку 377 «Розрахунки з іншими дебіторами».

Що стосується податку на прибуток, то жодних коригувань фінрезультату не передбачено, тобто і доходи, і витрати повною мірою візьмуть участь у визначенні фінансового результату періоду.

Малодохідні платники податку на прибуток і так формують фінрезультат у повній відповідності з правилами бухобліку.

Платників єдиного податку може порадувати той факт, що, на думку ДФСУ (підкатегорія 108.01.02 ЗІР), сплачені юрособою-єдиноподатником суми компенсації витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, судового збору і державного мита, повернені за рішенням суду третьою особою на його поточний рахунок, не включаються в дохід такого платника.

Але стосується ця консультація визначення суми доходу взагалі чи лише суми, що надає право суб’єктові господарювання зареєструватися платником єдиного податку⁷, точно сказати складно.

⁷ Та/або перебуває на спрощеній системі оподаткування в наступному податковому (звітному) періоді.

Податківці посилаються у т. ч. на «невигідний» п. 292.15 ПКУ.

Водночас нагадаємо: для юрособи-єдиноподатника до складу доходів входить будь-який дохід, отриманий упродовж податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій), матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ПКУ. Тому сприймати вказану консультацію як звільнення отриманих сум компенсації понесених витрат від обкладення єдиним податком узагалі дуже небезпечно.

Хочете не включати — заручіться письмовою індивідуальною податковою консультацією, з якої чітко випливає, що повернені за рішенням суду витрати не обкладаються єдиним податком.

Важливе правило, що стосується платників єдиного податку: відображати суми компенсації у складі доходу слід на дату отримання грошових коштів.

ПДВ-облік. Вартість отриманих у ході судового процесу послуг може містити і суми ПДВ. Якщо ви — платник ПДВ і оплатили такі послуги, то на підставі зареєстрованої податкової накладної отримуєте право на відображення податкового кредиту.

Якщо судовий процес пов’язаний з оподатковуваними операціями, то нараховувати податкові зобов’язання з ПДВ не потрібно. При цьому сплачені (нараховані) суми ПДВ законно залишаються у складі податкового кредиту.

Сторона-переможець при отриманні грошових коштів як відшкодування судових витрат зобов’язання з ПДВ не нараховує. Річ у тім, що відшкодування судових витрат не підпадає під визначення постачання товарів і послуг (згідно з пп. 14.1.185 і 14.1.191 ПКУ). А оскільки немає постачання, то немає й об’єкта обкладення ПДВ.

Мовою бухгалтерських проводок облік у позивача виглядає так:

Облік судових витрат і їх подальшої компенсації