Не встигли ми порадіти за вторинних водокористувачів, які з 01.01.2018 р. більше не є платниками рентної плати за спецводокористування*, як «радість» 
звалилася на первинних. «Корінь зла» — лист ДФСУ від 19.01.2018 р. № 1579/7/99-99-12-03-04-17. Вірніше, його твердження: «визначені у п. 255.4 ст. 255 Кодексу види використання води, за які не справляється рентна плата, стосуються виключно вторинних водокористувачів, які відповідно до п. 255.1 ст. 255 Кодексу з 2018 року не є платниками рентної плати» 
.
* Про це ви могли прочитати в статтях «Звітуємо за 2017 рік: екоподаток, рента і єдиний податок» (журнал «Бухгалтер 911», 2018, № 4) і «Вторинні водокористувачі: game over!» (журнал «Бухгалтер 911», 2018, № 5). Про подання декларації з водної ренти за І квартал детальніше йшлося в матеріалі «Дебютна у 2018 році звітність з ренти за спецводокористування» (журнал «Бухгалтер 911», 2018, № 15).
У зв’язку з цим слід нагадати, що, по-перше, згідно з п. 255.2 ПКУ водокористувачі, що використовують воду виключно для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб, не є платниками рентної плати за спецводокористування. Тобто якщо використовувати воду тільки на згадані потреби, то водокористувач не є платником водної ренти в принципі.
Відповідно розраховувати розмір ренти за спецводокористування їм не потрібно.
Причому ніде не сказано, що стосується це лише первинних або лише вторинних водокористувачів. І податківці цього не заперечують.
А ось звітувати з водної ренти ДФСУ колись від них вимагала (роз’яснення з категорії 121.06 ЗІР, віднесене в розряд недіючих), що є твердженням вельми спірним 
. З іншого боку, від цього обов’язку рятувало (і повинно продовжувати рятувати) подання податківцям заяви, в якій повідомляється про відсутність у платника у звітному році об’єкта оподаткування рентною платою.
Рекомендуємо подати таку заяву (знову-таки, тільки первинним водокористувачам) не пізніше граничного строку подання декларації за I квартал, тобто четверга, 10 травня.
По-друге, є ще п.п. 255.4.1 ПКУ, який встановлює, що водна рента не справляється за воду, використовувану для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб. Ось у ньому-то ДФСУ і засумнівалася…
Ця норма, на нашу думку, стосується випадку, коли водокористувач (причому знову-таки неважливо, первинний чи вторинний) використовує воду на питні санітарно-гігієнічні та інші потреби. У такому разі платити рентну плату, вважаємо, потрібно тільки за використання води на такі інші потреби. Але й до нового року роз’яснення податківців як хотіли, так і коверкали цю норму…
Втім ахіллесова п’ята нової позиції ДФСУ — відсутність під нею хоч якогось підґрунтя. Тому є всі підстави опиратися і відбиватися!
