Відмова від ПДВ-пільг. У п. 30.4 ПКУ, що передбачає право платника відмовитися від податкових пільг, тепер прописали, що ця норма не поширюється на ПДВ-пільги. Тобто від ПДВ-пільг відмовитися не можна. Власне кажучи, на цьому й раніше наполягали податківці. Єдине — у ПКУ передбачено право платника ПДВ відмовитися від застосування «вугільної» пільги (п. 45 підрозд. 2 розд. XX ПКУ).
Первинні документи при ліквідації платника податків. У п. 44.3 ПКУ додали новий абзац, який стосується зберігання первинних документів, регістрів бухобліку, інших документів, пов’язаних з обчисленням податків і зборів, при ліквідації платника податків. Так ось, у разі ліквідації підприємства вищеназвані документи за період не менше 1095 днів, які передують даті ліквідації, повинні передаватися до архіву.
Документи та інформація, необхідна для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до ст. 39 ПКУ, у разі ліквідації повинні передаватися до архіву за період не менше 2555 днів.
Строки подання скарги для адміністративного оскарження. Раніше на подання скарги відводилося 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення (ППР) або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. З 01.01.2019 р. цей строк становитиме 10 робочих днів (п. 56.3 ПКУ). Очевидно, що новий строк у 10 робочих днів повинен стосуватися й оскарження рішень про блокування податкових накладних.
Строки подання заперечень за результатами перевірки. Тут строк з 5 робочих днів, що настають за днем отримання акта перевірки, замінили на 10 робочих днів (п. 86.7 ПКУ).
Строки прийняття контролюючим органом ППР. З 01.01.2019 р. ППР прийматиметься контролюючим органів протягом 15 робочих днів (раніше було — 10 робочих днів) з дня, що настає за днем вручення платникові акта перевірки (п. 86.8 ПКУ).
Пеня при «самовиправленні». Розставлені крапки над «і» в питанні нарахування пені при «самовиправленні» (тобто коли ми самостійно виправляємо помилки в податковій звітності і на підставі п. 50.1 ПКУ подаємо УР або уточнюючу декларацію).
Річ у тому, що фіскали стали стверджувати, що після закінчення 90-денного строку пеня нараховується з наступного дня за граничним строком сплати зобов’язань (тобто з 1-го дня).
Завдяки внесеним до пп. 129.1 та 129.4 ПКУ змінам чітко встановлено, що при «самовиправленні» нарахування пені здійснюється за кожен день прострочення сплати починаючи з 91 календарного дня (з 271 календарного дня у випадку «самовиправлення» відповідно до п.п. 39.5.4 ПКУ), що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання, і закінчуючи днем погашення зобов’язань (включно).
