* Порядок заповнення податкової накладної, затверджений наказом Мінфіну від 31.12.2015 р. № 1307.
** Стаття «Анулюємо помилкові податкові накладні» (журнал «Бухгалтер 911», 2019, № 7).
У декларації за лютий відображені податкові зобов’язання, як за правильною, так і за «помилковою» ПН. Обидві ці ПН ми показали в декларації з ПДВ, керуючись тим, що в березні, коли зареєструється «анулюючий» РК, зніметься ця «зайва» ПН. Як тепер бути: подавати УР за лютий чи достатньо показати РК в Д1 у декларації за березень. Як бути контрагентові, у якого двічі відображений податковий кредит?
Ситуація доволі типова. Узагалі, за правилами, ані «помилковій» («зайвій») ПН, ані «анулюючому» РК до такої ПН не місце в декларації з ПДВ. Уся річ у тому, що податкові зобов’язання виникають за операціями постачання товарів/послуг (пп. 185.1 і 187.1 ПКУ). У нас операція постачання була тільки одна, відповідно і в декларації з ПДВ зобов’язання мають бути відображені за одною ПН. На це неодноразово звертали увагу й самі фіскали (див. лист ДФСУ від 29.01.2018 р. № 313/6/99-99-15-03-02-15/ІПК; 101.23 ЗІР ДФСУ).
Але іноді є вагомі причини піти й іншим шляхом — включати до декларації з ПДВ і «зайву» ПН, і «анулюючий» РК.
Отже, у нашій ситуації може бути два варіанти дій.
Варіант 1. «По-хорошому», якщо платник помилково включив «зайву» ПН до декларації з ПДВ, то йому потрібно подати уточнюючий розрахунок (УР) до ПДВ-декларації того періоду, у якому допущена помилка (у нашому випадку — лютий 2019 року) і зменшити суму податкових зобов’язань (у ряд. 1 ПДВ-декларації та додатку Д5).
При цьому:
1) потрібно оцінити для себе ризики щодо ліміту реєстрації, а точніше, чи будуть при такому варіанті проблеми з ∑Перевищ. Адже «метання» між варіантом 1 (розглядаємо зараз) і варіантом 2 (розглянемо пізніше) пов’язані саме з прагненням уникнути урізування ліміту реєстрації за рахунок ∑Перевищ;
2) пам’ятати про те, що «зменшені» зобов’язання за УР не можна зарахувати в рахунок сплати зобов’язань за поточною декларацією. Якщо зобов’язання за декларацією, до якої складається такий УР, уже сплачені, «зменшені» податкові зобов’язання сформують тільки переплату на особовому рахунку***.
*** Детальніше можна дізнатися в статті «Уточнюємо ПДВ-декларацію: розбір «класичних» помилок» сьогоднішнього номера.
Тепер детальніше про оцінку ризиків для регліміту. Якщо ви:
— ситуація 1 — склали «анулюючий» РК тим же періодом (!), що й «помилкова» ПН, і ваш покупець зареєстрував його у строк — то проблеми з реглімітом у вигляді «спрацьовування» ∑Перевищ не загрожують. У такому разі можете сміливо подавати УР до декларації за лютий 
. Але тут звернемо увагу на такий момент. Так, своєчасною реєстрацією «зменшуючого» РК, який складено до ПН на покупця-платника ПДВ, вважається його реєстрація протягом 15 днів з дня його отримання покупцем.
Про це зараз прямо сказано в абз. 17 п. 201.10 ПКУ.
Але нам важливо, щоб його реєстрація вписалася в «старі» строки реєстрації. А саме — до кінця поточного місяця, якщо РК був складений у першій половині місяця, і не пізніше 15 числа місяця (включно), якщо РК був складений у другій половині місяця. Це важливо, оскільки поки що для розрахунку ∑Перевищ система налаштована під старі строки реєстрації РК 
;
— ситуація 2 — зареєстрували «анулюючий» РК до «помилкової» ПН з типом причини «20» у шапці такого РК (причому незалежно від того, коли ми його склали і зареєстрували). У такому разі теж проблем з реглімітом бути не повинно;
— ситуація 3 — а ось якщо склали «звичайний» РК (без типу причини «20») і зареєстрували його із запізненням / або датували його не тим місяцем, що «помилкову» ПН, тут уже можуть виникнути проблеми 
. Адже якщо ми «помилковий» РК не показуємо в декларації з ПДВ (а «помилковому» РК не місце в декларації з ПДВ), то в нас за даними декларації за березень сума податкових зобов’язань виявиться більшою, ніж за даними ЄРПН за березень. А це загроза ∑Перевищ. У такому разі — платники намагаються йти за варіантом 2 (див. нижче).
Адже за даними ЄРПН пройде зменшення ПЗ за таким РК, а за даними декларації — ні.
Варіант 2. Не подавати УР. Тобто залишити зобов’язання за «помилковою» ПН у декларації за лютий, а «зменшуючий» РК показати в декларації за березень і в додатку Д1. Формально такий варіант неправильний. Та, проте, він допоможе уникнути втрати регліміту (якщо у вас склалася ситуація 3 — див. вище).
Чи є тут ризики? Так. Наприклад, при перевірці фіскали можуть не визнати зменшення податкових зобов’язань у декларації за таким РК і, відповідно, «донарахувати» ПЗ за відповідний період (тобто березень 2019 року). Але не факт, що вони це побачать 
.
А що стосується покупця — то він повинен був показати в декларації податковий кредит тільки на підставі однієї ПН. Тому якщо податковий кредит в нього почав «двоїтися», йому однозначно потрібно буде подати УР до декларації за лютий 2019 року.
ПН складена помилково в одному періоді, а «анулюючий» РК до неї — в іншому. Складений був такий РК без типу причини «20». Регліміт зменшився і не відновлюється. Що робити?
Система налаштована таким чином, що якщо дата виписки «помилкових» ПН і РК, що виправляє її (якщо він не був складений з типом причини «20»), припадають на різні періоди, то після подання декларації за період складання РК неминуче вискочить ∑Перевищ.
Як виправити ситуацію? РК був зареєстрований без типу причини «20». Важливо визначити: а коли саме був зареєстрований такий РК. Якщо до 01.12.2018 р. — то можна скласти ще до «помилкової» ПН «порожній» РК з типом причини «20», який повинен допомогти позбутися від ∑Перевищ.
Якщо вже після 01.12.2018 р. — то, на жаль, скласти порожній РК з типом «20» фіскали не дозволяють. У цьому випадку, щоб урятувати ліміт, платники вдаються до такого варіанта: через УР показують «помилкову» ПН і «зменшуючий» РК до неї. При цьому доведеться подавати два УР: перший — до періоду, яким датована ПН (і це призведе до заниження зобов’язань у цьому періоді та до «самоштрафу»), другий — до періоду, у якому має бути відображено РК.
