Розпочнемо з питання оподаткування у підприємця-загальносистемника, який виконав послугу.
Доходу немає. Підприємці на загальній системі ведуть облік доходу за касовим методом. Тобто дохід вони відображають у момент отримання грошей / натуральної компенсації (п.п. 2 п. 6 Порядку № 481*). При цьому сам факт відвантаження товару або виконання робіт/послуг (підписання акта) ніяк не впливає на величину доходу.
Тому у момент надання послуги (3 роки тому) підприємець не відображав доходу. Пізніше дохід теж не з’явиться — аж до моменту перерахування/передачі підприємцеві компенсації (чого у випадку, що цікавить нас, судячи з усього, вже не відбудеться).
Витрат теж немає. Якщо говоримо про витрати, які «лягають» у графу 6 Книги обліку доходів і витрат (далі — КОДВ), тобто про «прямі» витрати (пов’язані з конкретним доходом, які відображаються в момент отримання доходу), то врахувати їх ми зі зрозумілих причин не можемо. Немає доходу — немає і безпосередньо пов’язаних із ним витрат.
Що стосується витрат, які «лягають» у графи 7 «витрати на оплату праці найманих осіб» і 8 «інші витрати, пов’язані з одержанням доходу» КОДВ, то якщо крім неоплачених послуг їх можна пов’язати з іншим доходом підприємця, вважаємо, такі витрати можуть бути відображені і не повинні зменшуватися в частці, що припадає на неоплачені послуги.
Хоча знову ж таки, податківцям такий варіант може й не сподобатися.
Списати на витрати саму суму дебіторки, яка стала безнадійною (подібно до юросіб), підприємець не може. Але, з іншого боку, і дохід за фактом надання послуг він теж не показував.
Податкові зобов’язання (ПЗ) з ПДВ не коригуємо. Якщо підприємець-загальносистемник є платником ПДВ, то при наданні послуги він зобов’язаний був нарахувати ПЗ з ПДВ. Оскільки імовірність отримання оплати прагне до нуля, чи можна зменшити ПЗ з ПДВ після того, як борг стане безнадійним?
На жаль, ні 
. Послуги фактично були поставлені підприємцеві-боржнику. А раз є факт постачання — отже, є й підстава для нарахування ПЗ з ПДВ. Підстав для коригування — немає .
Про це говорять і податківці в категорії 101.06 ЗІР.
Тепер поговоримо про оподаткування у боржника. Якби боржник був юрособою, підприємцеві можна було б узагалі не цікавитися цим питанням. Але наш боржник — фізична особа. Тому потрібно подумати про нюанси, пов’язані з «лаврами» податкового агента.
ПДФО, ф. № 1ДФ. Після закінчення строку позовної давності в боржника з’являється дохід. Але що це за дохід, залежить від статусу боржника на момент закінчення строку позовної давності.
Варіант 1. Боржник — підприємець на загальній системі або єдиноподатник групи 3 з ПДВ. У таких суб’єктів безнадійна кредиторська заборгованість включається до підприємницького доходу (п.п. 2 п. 6 Порядку № 481, п. 292.3 ПКУ). Відповідно кредиторові (це підприємець, з яким не розплатився боржник) потрібно показати відповідну заборгованість за боржником у ф. № 1ДФ з ознакою доходу «157», не утримуючи ПДФО і ВЗ (у графах 4 і 4а зазначаємо нулі).
До ЄСВ така заборгованість узагалі не має жодного відношення.
І обов’язково обзаведіться документами, що підтверджують такий статус підприємця-боржника.
Варіант 2. На момент закінчення строку позовної давності боржник або вже взагалі не підприємець, або єдиноподатник без ПДВ.
У такому разі говоримо про виникнення в боржника «громадянського» доходу. Відповідно «провідною зіркою», вважаємо, в такій ситуації для нас є п.п. 164.2.7 ПКУ.
Згідно із цією нормою списана заборгованість у сумі, що дорівнює у 2019 році 960,50 грн. (50 % місячного прожитмінімуму для працездатної особи на 1 січня звітного року), не оподатковується ні ПДФО, ні ВЗ. Сума перевищення ввійде до бази оподаткування ПДФО і ВЗ. Але сплатити ПДФО і ВЗ з такого доходу зобов’язана фізособа самостійно за підсумками річного декларування (п.п. 164.2.7 ПКУ)!
При такому підході неоподатковувану частину списаної заборгованості зі строком позовної давності, що сплив (у 2019 році — 960,50 грн.), показуємо з ознакою доходу «127», а оподатковувану — з ознакою «107». Графи 4 і 4а не заповнюються.
Але… хочемо вас попередити. Податківці не так давно винайшли ноу-хау на цей випадок (див. роз’яснення в категоріях 103.02, 103.25 ЗІР) 
. Їх «фішка» полягає в такому. У п.п. 14.1.257 ПКУ сказано, що безповоротною фінансовою допомогою є в тому числі сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності. Звідси відразу випливає висновок, що в ситуації, яка цікавить нас, ми маємо справу з безповоротною фіндопомогою і доходом боржника у вигляді додаткового блага. Відповідно відображати дохід у ф. № 1ДФ потрібно з ознакою доходу «126».
Мало того, сплата ПДФО і ВЗ здійснюється кредитором (а не боржником)
.
Водночас ми з таким підходом не згодні. У ПКУ є спеціальні правила для оподаткування заборгованості фізосіб, за якою сплив строк позовної давності, про які ми сказали вище. Логіка цих правил очевидна — боржник сам повинен платити податки з нестягнутої з нього заборгованості. Той факт, що така заборгованість ще й названа як безповоротна фіндопомога, в цьому випадку нічого не змінює. Оскільки дохід один, він не може «клонуватися».
Резюмуючи вищесказане, зазначимо, що ситуація складається зовсім не райдужна. Як варіант, потрібно дивитися в бік інструментів, що відкладають момент закінчення строку позовної давності**.
** Про них зможете прочитати, зокрема, в статті «Строк позовної давності — його переривання і призупинення» (журнал «Бухгалтер 911», 2017, № 44).
