У п. 2.10 Положення № 340* передбачено: водіям легкових автомобілів (крім таксі) у разі потреби може встановлюватися ненормований робочий день, тобто понад нормальну тривалість робочого часу. Зверніть увагу, у зазначеній нормі йдеться тільки про водіїв легкових автомобілів. Проте, на наш погляд, це не означає, що водіям інших типів автомобілів (наприклад, автобусів або вантажних) не можна встановити ненормований робочий день. Просто тут повинні діяти загальні норми. Підтвердження правильності наших виводів знаходимо в листі Мінсоцполітики від 24.09.2013 р. № 825/13/156-13. Також про ненормований день у водіїв вантажних автомобілів і автобусів йдеться в п. 2 додатка 3 до наказу Мінпраці від 02.10.96 р. № 77.
Важливо! Роботодавець повинен зазначити перелік професій і посад, до яких може застосовуватися ненормований робочий день, у колективному договорі (лист Мінсоцполітики від 24.09.2013 р. № 825/13/156-13).
Якщо на підприємстві немає колдоговору, то ці питання можна «утрясти» в окремому нормативному акті роботодавця, погодженому з профспілкою (представником трудового колективу).
На водіїв, які працюють на умовах ненормованого робочого дня, поширюється встановлений на підприємстві режим робочого часу. Тому роботодавець не має права систематично залучати працівників, які працюють у такому режимі, до роботи понад установлену тривалість робочого часу. У табелі обліку робочого часу «понадчас» не відображають.
Як компенсацію за необхідність періодичного виконання службових завдань понад установлену тривалість робочого часу водіям з ненормованим робочим днем передбачений законодавчий бонус у вигляді гарантованого надання їм щорічної додаткової відпустки тривалістю до 7 календарних днів (абзац другий п. 2.10 Положення № 340, п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону про відпустки).
Конкретну тривалість такої відпустки зазначають у колективному або трудовому договорі працівника.
Додаткову відпустку за ненормований робочий день надають водієві пропорційно часу. Періоди, які входять до стажу роботи, що надає право на таку відпустку, перераховані в ч. 2 ст. 9 Закону про відпустки. Це: (1) час фактичної роботи на посаді (роботі) з ненормованим робочим днем, за умови, що працівник працює на ній не менше половини тривалості робочого дня; (2) час щорічних відпусток; (3) час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медвисновку на легшу роботу.
