Коли законодавець надав ДФС право перевіряти правильність ведення платниками бухобліку, він… припустився помилки. Приклад із життя: буквально минулого тижня один податківець доводив авторові статті, що розуміє бухоблік краще, аніж аудиторська компанія зі світовим ім’ям, і тому, незважаючи на офіційний висновок аудиторів, зафіксував в акті перевірки порушення.
Випадок, на жаль, непоодинокий, особливо на тлі порожнього бюджету. Кількість спорів із податківцями збільшилася, а кількість випадків, коли акт перевірки виходить відстояти в адміністративному порядку, навпаки, скоротилася до мінімуму.
На цьому фоні на перший план виходить оскарження рішень ДФС у судовому порядку. І в цьому процесі потрібно враховувати: суддя — це юрист, який читає правила бухгалтерського обліку і розуміє їх теж як юрист, а не як бухгалтер, який використовує їх у повсякденному житті. Різниця у сприйнятті кардинальна.
Наприклад, сьогодні поширені спори з ДФС щодо викошування з витрат курсових різниць за валютними запозиченнями. У них ключову роль відіграє поняття «асоційоване підприємство». При цьому досвідчений суддя використовуватиме із цією метою визначення з П(С)БО, тоді як інший суддя (недосвідчений 
) — недоречно посилатиметься із цією метою на ГКУ та дійде абсолютно інших висновків.
Оцінювати в цьому плані роботу суддів теж важко, враховуючи їх завантаження і відсутність можливості розібратися в питанні досконально. Це призводить до того, що в будь-якій незрозумілій ситуації (особливо, якщо аргументи з боку позивача викладені непереконливо або незрозуміло) суддя, щоб не брати на себе зайві ризики, приймає бік податківців.
Так ось, як випливає з практики: знизити такі ризики допомагає надання до суду як одного з доказів висновку судової експертизи, у тому числі, від приватних експертів. В очах судді це знімає ризики з нього й перекладає їх на плечі експерта. Тому суддя зазвичай навіть не читає аргументацію експерта, а дивиться останню сторінку з висновком і, якщо бачить там слова «висновки Акта перевірки документально не підтверджуються», як правило, із цим не сперечається та виносить рішення на користь платника.
Головне, пам’ятати, що з отриманням експертного висновку краще не затягувати — якщо не надати його на підготовчому етапі (до початку розгляду справи по суті), суддя його далі може не прийняти.
