«Єдиноподатний» дохід, з якого повинен сплачуватися єдиний податок, визначається за правилами ПКУ. Згідно з п. 292.6 ПКУ датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження грошових коштів платникові єдиного податку в грошовій (готівковій або безготівковій) формі. Інакше кажучи, застосовується «касовий» метод.
А ось фінансову звітність платники єдиного податку складають, керуючись П(С)БО 25 (ч. 3 ст. 11 Закону про бухоблік, ч. 2 п. 2 П(С)БО 25). При цьому жодних особливостей П(С)БО 25 у частині визнання доходів не містить. Тобто дохід підприємства-платники єдиного податку для цілей бухобліку і складання фінзвітності визнають за правилами П(С)БО 15, як і всі інші підприємства. А згідно з П(С)БО 15 доходи визнаються за принципом нарахування — у момент їх виникнення, незалежно від дати надходження грошових коштів. Сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг) не визнається доходом (п. 6.4 П(С)БО 15).
Інакше кажучи, рядок «Загальна сума доходу за податковий (звітний) період» «єдиноподатної» декларації зазвичай і не може збігатися ані з рядком 2280, ані з рядком 2290 форми № 2-мс. І в цьому немає жодної проблеми.
Тепер з приводу «датування» актів приймання-передачі орендних послуг. Слід врахувати, що такий акт є первинним документом. А первинний документ фіксує здійснення госпоперації (ст. 1 Закону про бухоблік). Якщо тільки отримана оплата за послуги, але вони фактично ще не надані — то госпоперації, як такої, ще немає. І навпаки, якщо послуги надані, то відтягувати підписання акта наданих послуг до дати отримання оплати не потрібно. Для єдиноподатника щодо «датування» актів діють ті ж правила, що й для звичайних підприємств.
Зараз із Закону про бухоблік прибрали вимогу про те, що первинний документ повинен складатися в момент здійснення госпоперації, а якщо це неможливо — відразу після її завершення. Але наш погляд, це зовсім не означає, що можна складати первинні документи будь-коли. Безпечніше датувати первинні документи саме датою здійснення госпоперації. Крім того, для єдиноподатників-платників ПДВ факт того, що послуги вже надані, а акт датується наступним періодом, призведе й до претензій фіскалів щодо дати нарахування ПДВ-зобов’язань.
Що стосується акта орендних послуг, то, на наш погляд, його слід «датувати» останнім числом місяця (навіть якщо це неробочий день). Адже якщо договір оренди майна укладено із щомісячним нарахуванням орендної плати, то датою надання послуги оренди й буде останній календарний день кожного місяця.
Закон про бухоблік не вимагає, щоб первинні документи складалися тільки в робочі дні.
