Не реалізація пального, не розпорядник акцизного складу. У листі, що коментується, податківці вже доходять правильного висновку — при реалізації пального в тарі до 5 л (включно) госпсуб’єкт не здійснює операції з реалізації пального в розумінні п.п. 14.1.212 ПКУ і не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку з реалізації пального.
А проблема ось у чому. Зовсім нещодавно податківці «наговорили» поганих речей. У листі ДФСУ від 29.08.2019 р. № 4068/6/99-99-15-03-03-15/ІПК (далі — лист № 4068) основним завданням вони поставили наявність у такого суб’єкта акцизного складу в розумінні цього терміна, наведеного в п.п. 14.1.6 ПКУ.
Як сказано в листі № 4068, якщо приміщення або територія, на якій госпсуб’єкт здійснює свою «до 5-літрову» госпдіяльність, не є акцизним складом, то він не вважатиметься розпорядником акцизного складу і, відповідно, у нього не виникає обов’язку реєстрації акцизного складу.
Причому насторожував той факт, що подібну (на наш погляд, помилкову) думку доводилося чути не лише з боку податківців. Деякі фахівці в унісон з фіскалами стверджували, що для всіх госпсуб’єктів — як тих, що торгують пальним, отриманим у споживчій тарі місткістю до 5 л, так і тих, які використовують таке пальне для власних потреб, — основним питанням для визначення необхідності реєстрації платником пального акцизу є питання наявності в них акцизного складу.
Тобто, на їхню думку, коли фізична передача (відпуск, відвантаження) пального здійснюється виключно в споживчій тарі місткістю до 5 л, реєстрація або нереєстрація платником акцизного податку залежатиме від відповідності приміщення або території ознакам акцизного складу 
.
Нагадаємо, що згідно з п.п. «б» п.п. 14.1.6 ПКУ акцизним складом не є приміщення або територія, на кожній з яких:
(1) загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 м3,
(2) а суб’єкт господарювання — власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 м3 (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії),
Якщо йдеться про платника ЄП групи 4, то для нього спецправило прописане в п.п. «в» п.п. 14.1.6 ПКУ.
(3) та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.
Недотримання будь-якого із цих трьох факторів призводить до появи акцизного складу.
Тобто, на думку фіскалів і деяких фахівців: якщо такий суб’єкт отримує протягом календарного року пальне в споживчій тарі місткістю до 5 л загальним обсягом більше 1000 м3 та/або загальний обсяг пального, розфасованого в споживчу тару місткістю до 5 л, перевищує 200 м3, то він зобов’язаний реєструватися платником пального акцизу і реєструвати акцизний склад .
На щастя, у листі від 13.09.2019 р., що коментується, податківці, відповідаючи щодо дуже схожої «до 5-літрової» 
ситуації, доходять конкретних і правильних, на наш погляд, висновків. По суті, вони зазначили, що якщо суб’єкт реалізує пальне тільки в «до 5-літровій» тарі, то він не є платником акцизу, оскільки такі операції не є «реалізацією пального» (згідно з терміном п.п. 14.1.212 ПКУ). Причому цього висновку фіскали дійшли незалежно від того, що річні обсяги реалізації цим суб’єктом пального в «до 5-літровій» тарі перевищують 1000 куб. м, а також незалежно від об’ємів його ємностей (200 куб. м). Тобто тут податківці вже не здійснюють фіскальний крен у бік «акцизного складу», а основний акцент, як і належить, роблять на відсутності в суб’єкта операцій з реалізації пального в розумінні п.п. 14.1.212 ПКУ (ср. ). Сподіваємося, вони надалі не передумають.
Але навіть якщо так і відбудеться, два протилежних листи на «одну тему» — уже привід для застосування правила про конфлікт інтересів (п.п. 4.1.4 і п. 56.21 ПКУ).
Чи потрібна ліцензія? Також у листі міститься висновок, що госпсуб’єкти можуть здійснювати операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) на митній території України пального в споживчій тарі місткістю до 5 літрів (включно)* без отримання ліцензій відповідно до вимог Закону № 481**
* Крім операцій з реалізації такого пального його виробниками.
** Закон України «Про державне регулювання…» від 19.12.95 р. № 481/95-ВР.
Нас дуже хвилює, що цього ліберального висновку податківці дійшли на підставі норм і термінів ПКУ, а не Закону № 481. А останній пальне в «до 5-літровій» тарі ніде за текстом не згадує і не посилає до термінології ПКУ. Тому платники, у яких немає подібної ІПК, адресованої саме їм, повинні ставитися до таких висновків з крайньою мірою обережності.
Адже, наприклад, у згаданому «поганому» листі № 4068 фігурує (і по-своєму аргументується) абсолютно протилежний висновок: мовляв, суб’єктові необхідно придбавати ліцензії — і на торгівлю, і на зберігання пального в «до 5-літровій» тарі. Тому ми б порадили тим, хто збирається зв’язуватися з «дрібнотарним» пальним, заздалегідь дістати конкретно для себе від фіскалів ІПК з подібними висновками.
При цьому в запиті на отримання ІПК можна послатися й на лист, що коментується, щоб податківцям складніше було відкрутитися.
У протилежному випадку — подбати про ліцензію.
