Ситуація, безумовно, не з приємних, оскільки шансів на оплату цього боргу підприємству власне покупцем-нерезидентом мало, а вчасно — і поготів.
«Судний» шлях. Спочатку згадаємо, що згідно з ч. 7 ст. 13 Закону про валюту* перебіг 365-денного строку призупиняється, якщо: 1) суд, міжнародний комерційний арбітраж прийняв до розгляду позовну заяву резидента про стягнення з нерезидента заборгованості за експортним контрактом або 2) уповноважений орган відповідної країни прийняв до провадження документ про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку.
* Закон України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 р. № 2473-VIII.
З дня прийняття до розгляду заяви (прийняття до провадження відповідного документа) перебіг строку призупиняється і пеня за порушення строку в цей період не нараховується. Проте якщо суд/міжнародний арбітраж ухвалить рішення про відмову в позові (або уповноважений орган — про відмову в стягненні) — повністю або частково, відлік строку поновлюється і пеня за його порушення нараховується за кожен день прострочення, включаючи період, на який цей строк був призупинений.
Отже, перше, що можна спробувати зробити, — це подати позов до суду (або міжнародного комерційного арбітражу), щоб хоча б відстрочити нарахування пені на якийсь строк, протягом якого намагатися вирішити питання або шляхом витискування коштів з «нерезу», який ліквідується, або якимось іншим шляхом (див. нижче). Позов можна подати й до вітчизняного суду, якщо умови контракту дозволяють.
Водночас варто спочатку оцінити можливість відмови в позові, а також порівняти витрати, пов’язані з таким судовим шляхом, із сумою втрат від пені та/або витрат на інші можливі варіанти вирішення цієї проблеми з боргом за експорт.
Зміна дебітора. Цей шлях передбачає заміну нерезидента-покупця на іншого боржника (теж нерезидента!), який і перерахує кошти підприємству замість покупця, що ігнорує свій розрахунковий обов’язок. Закривши таким чином борг за поставлений експорт. Замінити боржника можна різними способами. Найпростіший: шляхом оформлення переведення боргу за експортним контрактом на нового боржника (але теж нерезидента).
Безумовно, відповідний документ про переведення боргу (договір, угода тощо) має бути погоджений з підприємством-експортером. І останній повинен мати його копію (або один з примірників), щоб пояснити банку, чому кошти за експорт надійшли не від покупця, а від іншого нерезидента.
До речі, Інструкція № 7** у нормах, присвячених завершенню валютного нагляду за експортною операцією (див. п.п. 2 п. 9 розд. ІІІ), говорить про зарахування коштів на поточний рахунок резидента, що надійшли від нерезидента. Тобто важливо, щоб кошти надійшли від нерезидента. Але при цьому не важливо, буде це нерезидент-покупець чи абсолютно інший нерезидент (нехай навіть з іншої держави).
** Затверджена постановою Правління НБУ від 02.01.2019 р. № 7.
А ось надходження коштів від іншого резидента тут виключається!
Зміна кредитора. Можна підійти до вирішення проблеми з іншого боку — замінити кредитора на «камікадзе». Для цього потрібно укласти договір відступлення права вимоги боргу (цесії) між експортером (первісним кредитором) і новим кредитором-резидентом.
А ось відступити право вимоги нерезиденту неприпустимо, оскільки потім первісному кредиторові доведеться всю суму боргу виплатити до бюджету у вигляді пені! І це навіть якщо йому за відступлення нерезидент — новий кредитор заплатить повну суму боргу за експортним контрактом. Оскільки така підстава для зняття заборгованості з валютного нагляду в Інструкції № 7 відсутня.
Зате п.п. 6 п. 9 розд. ІІІ Інструкції № 7 передбачає, що в разі заміни кредитора в зобов’язанні за операцією з експорту товарів валютний нагляд припиняється після зарахування на поточний рахунок резидента — нового кредитора в банку грошових коштів, що надійшли від нерезидента-боржника за поставлений резидентом — первісним кредитором товар, і за наявності документів про заміну кредитора в зобов’язанні за операцією з експорту товарів. А оскільки до нового кредитора переходять усі права та обов’язки первісного кредитора, то новий приймає на себе й усю відповідальність за несвоєчасне проведення розрахунків. Цей момент особливих сумнівів не викликає. Тим паче, що й дата зняття операції з нагляду вже буде прив’язана (див. вище) до надходження коштів саме на його рахунок. Проте при цьому новий кредитор, щоб не потрапити під пеню, повинен «зникнути» (або зуміти «вибити» з нерезидента борг у подвійному розмірі)…
Незначна сума і розмноження кредиторів. Нагадаємо, що згідно з п.п. 1 п. 9 розд. ІІІ Інструкції № 7 операція знімається з нагляду, якщо сума незавершених розрахунків за операції з експорту товарів не перевищує незначної суми. Така сума становить зараз еквівалент 150 тис. грн, а з 28.04.2020 р. (дати набрання чинності Законом України від 06.12.2019 р. № 361-IX) становитиме вже 400 тис. грн!
Курс НБУ для цих цілей перерахунку валюти контракту в гривню береться на дату останньої з подій (платежу/постачання).
Якщо сума боргу вписується в 150 тис. грн (що малоймовірно), то можна розслабитися, а якщо в 400 тис. грн — то з 28 квітня пеня вже нараховуватися не повинна. Можна заплатити частину боргу, залишивши боргом за контрактом суму, яка не перевищує незначну, — нагляд тоді повинні зняти.
Якщо (що ймовірніше) сума буде більшою, є ще такий ризиковий варіант: через відступлення боргу по частинах декільком резидентам роздрібнити борг на суми, кожна з яких буде менше за незначну. Відступлення частин боргу законодавчо не заборонено і згоди боржника не вимагає. Водночас такий шлях небезпечний, оскільки банк може і не зняти ці дрібні суми з валютного нагляду, мотивуючи тим, що п.п. 1 п. 9 говорить не про конкретного кредитора, а про експортну операцію. Плюс — можуть спробувати «пришити» й дроблення експортної операції (див. п.п. 5 п. 3 розд. І Інструкції № 7). Проте залежно від конкретних умов можна й не потрапити під дроблення.
Та все ж такий спосіб достатньо ненадійний і загрожує негативними наслідками.
