Як повинно бути. Стаття 115 КЗпП вимагає, щоб зарплату роботодавці виплачували: 1) через проміжок, що не перевищує 16 календарних днів; 2) не пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Зазначимо, що першою половиною місяця вважаються 15 календарних днів з 1-го по 15-те число (див. лист Мінсоцполітики від 06.09.2019 р. № 1268/0/206-19). Тобто заробітна плата за першу половину місяця (аванс) повинна виплачуватися не пізніше 22-го числа поточного місяця, а за місяць (другу половину) — не пізніше 7-го числа місяця, що настає за місяцем нарахування.
Конкретні строки виплати зарплати роботодавець повинен установити в колективному договорі або іншому нормативному акті.
Важливо! Зарплату (аванс) виплачують виключно в робочі дні. Якщо дата виплати припадає на вихідний, святковий або неробочий день, то зарплату виплачують напередодні. Тоді наступна виплата повинна проводитися в дні, визначені колективним договором або іншим нормативним актом підприємства.
Зверніть увагу: затримкою виплати зарплати (авансу) вважається її виплата на один і більше днів пізніше встановленого строку.
Компенсація зарплати. Припустимо, обставини склалися так, що зарплата не була виплачена вчасно. Чи потрібно в цьому випадку нараховувати працівникам компенсацію втрати частини зарплати у зв’язку із затримкою її виплати? Відповідь на це запитання залежить від того, наскільки затримали виплату.
Якщо затримали менш ніж на місяць, то з компенсацією морочити голову не доведеться. Нарахування компенсації потрібно здійснювати, коли зарплата виплачується із затримкою на один і більше календарних місяців.
При цьому відлік часу затримки виплати зарплати розпочинається з першого числа місяця, у якому необхідно її здійснити.
Тобто якщо зарплата за березень 2020 року не виплачена у квітні 2020 року, то при її виплаті з 1 травня 2020 року і пізніше (тобто коли минув один календарний місяць для її виплати — квітень 2020 року) у працівника може виникнути право на компенсацію. Чому може, а не виникає?
Річ у тому, що компенсацію нараховують, якщо індекс споживчих цін наростаючим підсумком перевищує 100 %.
Важливо! Компенсують «чисту» зарплату (за мінусом утриманих податків, зборів та внесків).
Суму компенсації (К) можна розрахувати за формулою:
К = С х Коеф : 100,
де С — сума виплачуваного зарплатного боргу за відповідний місяць;
Коеф — коефіцієнт компенсації.
Приклад. 28 квітня 2020 року працівникові виплачують заборгованість із заробітної плати (після утримання ПДФО і ВЗ) за лютий 2020 року в розмірі 2500 грн.
Лютнева зарплата затримана більше ніж на 1 місяць. Коефіцієнт компенсації у квітні 2020 року за період невиплати доходу, нарахованого за лютий 2020 року, становить 0,8 %.
Сума компенсації за затримку зарплати при виплаті заборгованості у квітні 2020 року становитиме: 2500 грн х 0,8 : 100 = 20 грн.
Зазначимо ще декілька важливих нюансів.
1. Якщо підприємство затримало виплату зарплати за декілька місяців і виплачує її в поточному місяці, суму компенсації необхідно визначити окремо за кожен місяць і підсумувати ці величини.
2. Сума компенсації не входить до складу виплат, які включаються в зарплату для забезпечення її мінімального розміру (тобто в мінзарплату «не провалюється», а нараховується зверху, див. лист Мінсоцполітики від 17.02.2017 р. № 394/0/101-17/282).
3. Компенсації підлягають усі зарплатні виплати (разом із сумою індексації), нараховані і не виплачені працівникові.
4. Сума компенсації включається до фонду оплати праці того місяця, в якому фактично здійснюються її нарахування і виплата, та оподатковується ПДФО, ВЗ і ЄСВ у складі зарплати.
5. Нарахування компенсації здійснюється один раз безпосередньо перед виплатою заборгованості із заробітної плати.
Зверніть увагу: компенсація втрати частини зарплати у зв’язку із затримкою її виплати не підлягає індексації.
Врахуйте, що інформацію про індекс споживчих цін за минулий місяць оприлюднюють у період з 7-го по 10-те число наступного місяця (у газеті «Урядовий кур’єр» і на офіційному сайті Держстату ukrstat.gov.ua). Тому часто виникає запитання: як бути з розрахунком компенсації, якщо погашення зарплатних боргів відбудеться до оприлюднення коефіцієнта інфляції на самому початку місяця? Чи не можна з виплатою компенсації трохи почекати?
Вважаємо, що можна. Для цього є законна зачіпка (див. ст. 4 Закону № 2050* і п. 5 Порядку № 159**). Розірвати дві події — виплату заборгованості із зарплати і виплату компенсації можна, але з одним застереженням: обидві виплати повинні відбутися в одному календарному місяці. Тобто виплатити компенсацію зарплати потрібно в тому самому місяці, в якому виплачений борг із зарплати, але вже після появи індексу інфляції.
А як бути з працівниками, які звільняються до появи індексу? Адже в день звільнення роботодавець зобов’язаний здійснити з працівником остаточний розрахунок!
Так, є така вимога (див. ст. 47 і 116 КЗпП). Але тут потрібно врахувати, що відповідальність за ст. 117 КЗпП настає тільки за наявності вини роботодавця. У разі невиплати компенсації у зв’язку з неможливістю визначити її суму з не залежних від роботодавця причин (немає індексу), вина відсутня.
Якщо заробітна плата не отримана своєчасно з вини працівника, то вона компенсації не підлягає.
Далі розберемося з тим, на які штрафи чекати, якщо про несвоєчасну виплату зарплати (сплату податків) дізнаються контролери.
Штрафи за борги із зарплати. Несвоєчасна виплата заробітної плати працівникам, а також виплата її не в повному обсязі, ненарахування і невиплата компенсації є порушенням трудового законодавства. За подібні порушення загрожує фінансова, адміністративна і кримінальна відповідальність, але до останньої, ми сподіваємося, у вас справа не дійде, тому говорити про неї не будемо.
Адміністративна. Санкція за виплату зарплати в неповному обсязі передбачена в ч. 1, 2 ст. 41 КУпАП. Відповідальність застосовується до посадових осіб підприємства або до ФОП. Вилка штрафу — від 510 до 1700 грн. За повторне порушення протягом року — від 1700 до 5100 грн.
Фінансова. Санкції за ст. 265 КЗпП застосовуються до роботодавця.
Борги із зарплати насамперед підпадають під дію абзацу четвертого ч. 2 ст. 265 КЗпП: виплата зарплати не в повному обсязі або з порушенням установлених строків виплати більш ніж за 1 місяць. Штраф становитиме триразовий розмір мінімальної заробітної плати (МЗП), установленої на момент виявлення правопорушення. На сьогодні це 14169 грн. Розмір цього штрафу не залежить від кількості працівників, яких стосується порушення, тривалості порушення і кількості випадків порушень.
Якщо затримка заробітної плати становить менше 1 місяця, то застосовуватиметься абзац дев’ятий ч. 2 ст. 265 КЗпП. Штраф — у розмірі 1 МЗП (4723 грн).
Злякали вас штрафами? Що ж, продовжуємо розбирати, на що ще потрібно звернути увагу бухгалтерові, якщо на підприємстві (у ФОП) відбулася затримка виплати зарплати. Супутником зарплати є ПДФО, ВЗ і ЄСВ. Обійти їх стороною ми не змогли.
Граничні строки сплати податків. Обов’язково пам’ятайте про граничні строки сплати ЄСВ, ПДФО і ВЗ. Озвучимо їх.
ЄСВ. Якщо ви нарахували, але не виплатили зарплату, нарахований на неї ЄСВ необхідно сплатити не пізніше за 20-те число (для гірничих підприємств — не пізніше за 28-ме число) місяця, що настає за місяцем нарахування доходу (абзац перший ч. 8 ст. 9 Закону про ЄСВ і п.п. 6 п. 3 розд. IV Інструкції № 449***).
*** Інструкція про порядок нарахування і сплати ЄСВ, затверджена наказом Мінфіну від 20.04.2015 р. № 449.
Майте на увазі: якщо останній день строку сплати ЄСВ припадає на вихідний, святковий або неробочий день, останнім днем строку сплати ЄСВ вважається перший робочий день, що йде за вихідним, святковим або неробочим днем (п. 11 розд. IV Інструкції № 449).
ПДФО і ВЗ. Якщо зарплата нарахована, але не виплачується, наприклад, у зв’язку з відсутністю грошових коштів у роботодавця, то ПДФО і ВЗ потрібно не забути перерахувати до бюджету протягом 30 календарних днів, що йдуть за останнім днем місяця, у якому нараховано дохід (п.п. 49.18.1, п. 57.1 і п.п. 168.1.5 ПКУ).
Якщо день сплати ПДФО припадає на вихідний, святковий або неробочий день, сплатити податок слід напередодні.
А чого чекати роботодавцеві, якщо граничний строк сплати ПДФО, ВЗ і ЄСВ пропущено?
Штрафи щодо ЄСВ, ПДФО і ВЗ. За порушення строків сплати ЄСВ, ПДФО і ВЗ роботодавця також можуть притягнути до фінансової, а його посадових осіб — до адмінвідповідальності.
Адміністративна. Санкція за несвоєчасну сплату (сплату не в повному обсязі) ЄСВ передбачена в ст. 1651 КУпАП.
Відповідно до ст. 1634 КУпАП штрафується неутримання або неперерахування до бюджету сум ПДФО (ВЗ).
Детально про ці штрафи можете прочитати в окремому матеріалі цього номера «Адмінштрафи за податковими і ЄСВ порушеннями: звільнення немає!».
Фінансова. Почнемо з ЄСВ. За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) ЄСВ на роботодавця накладається штраф у розмірі 20 % своєчасно не сплачених сум (п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону про ЄСВ, п.п. 2 п. 2 розд. VII Інструкції № 449).
Але сумувати не варто. Штрафні санкції, передбачені Законом про ЄСВ, податківці не застосовуватимуть за такі порушення, вчинені з 1 березня по 31 травня 2020 року:
— несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) ЄСВ;
— неповна сплата (несвоєчасна сплата) ЄСВ одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок;
— несвоєчасне подання податківцям звітності, передбаченої Законом про ЄСВ.
Крім того, протягом зазначених періодів платникам єдиного внеску пеня не нараховується, а нарахована за ці періоди підлягає списанню.
Переходимо до ПДФО і ВЗ. Несплата (несвоєчасна сплата) ПДФО і ВЗ призводить для податкового агента до штрафних санкцій за п. 126.1 або за п. 127.1 ПКУ (ср. ).
Положення ст. 126 ПКУ застосовуються тоді, коли має місце невчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов’язання.
У цьому випадку розмір санкцій безпосередньо залежить від часу затримки такої сплати:
— при затримці сплати до 30 календарних днів включно — штраф 10 % погашеної суми податкового боргу;
— якщо зі сплатою запізнилися на 31 календарний день і більше, розмір штрафу збільшується до 20 %.
Відповідальність за п. 127.1 ПКУ застосовується за ненарахування, неутримання та/або несплату податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.
Такі дії призводять до накладення штрафу в розмірі 25 % суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
За ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, загрожує штраф у розмірі 50 %, а за дії, вчинені втретє і більше разів протягом 1095 днів, — у розмірі 75 % суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
А тепер про добре.
За податкові порушення, що стосуються сплати ПДФО і ВЗ, вчинені з 1 березня по 31 травня 2020 року, штрафні санкції застосовуватися не будуть (п. 521 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).
Але ми в будь-якому разі радимо вам не допускати затримки з виплати зарплати навіть у період карантину.
Пам’ятайте: закон у цьому випадку на боці працівників, яким ви заборгували. На захист своїх прав вони можуть поскаржитися в Держпраці, звернутися до суду або правоохоронних органів (якщо йтиметься про кримінальну відповідальність). А це вже інша пісня, не менш сумна, ніж усі перелічені вище санкції.
