Ви вже знаєте, що за порушення податкового законодавства, вчинені в період з 01.03.2020 р. по 31.05.2020 р., штрафні санкції не застосовують згідно з п. 521 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ. У цьому ж пункті наведені й винятки з правил (у яких штрафи можуть накласти)1. Але, ясна річ, ПКУ може встановлювати звільнення тільки щодо передбачених ним штрафів.
1 Детальніше про це можна прочитати у статтях: «Антикоронавірусні закони: дайджест змін» (журнал «Бухгалтер 911», 2020, № 12); «Другий пакет» допомоги від законодавця: акцизний податок», підрозділ «Амністія щодо податкових порушень: нове звучання» (журнал «Бухгалтер 911», 2020, № 14); «Звільнення від податкових штрафів: вникаємо в деталі» (журнал «Бухгалтер 911», 2020, № 16).
Щодо ЄСВ схоже звільнення встановлено в частині чіткого кола весняних порушень, окресленого п. 911 розд. VIII Закону про ЄСВ2.
2 Про це ви могли дізнатися зі статті «ЄСВ під час карантину: усі подробиці» попереднього номера нашого журналу.
Крім того, згідно з п. 521 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ податківці обмежені в проведенні документальних і фактичних перевірок (знову ж таки з низкою винятків, зазначених у цьому пункті)3.
3 Детальніше про це ви могли прочитати у статті «Другий пакет» допомоги від законодавця: ПДВ, податок на прибуток, перевірки», підрозділ «Мораторій на перевірки» (журнал «Бухгалтер 911», 2020, № 14).
Пунктом 912 розд. VIII Закону про ЄСВ, у свою чергу, встановлено мораторій на проведення документальних перевірок правильності нарахування, обчислення та сплати ЄСВ.
Мораторії на перевірки стартували з 18.03.2020 р. і діятимуть (згідно з чинними на сьогодні нормами) по 31.05.2020 р.
Тобто багато порушень податківці просто не зможуть виявити, оскільки тимчасово позбавлені повноважень проводити перевірки з таких питань.
Але зараз ми поговоримо про порушення, які податківці зможуть виявити, але не зможуть притягнути платника до відповідальності, передбаченої ПКУ чи Законом про ЄСВ. Що з адміністративними штрафами в цьому випадку?
На кого накладають? Ви, напевно, знаєте, що за загальними правилами адміністративна відповідальність застосовується до винної фізособи. У випадках, що цікавлять нас (податкові та ЄСВ-порушення), до відповідальності можуть притягнути:
— винну посадову особу (наприклад, головного бухгалтера, директора тощо);
— винного ФОП.
Нюанс. «На безриб’ї», коли в суб’єктах відповідальності за конкретне порушення за КпАП значаться тільки посадові особи (а громадяни/ФОП не названі), фізособа-підприємець також може бути покараний (як посадова особа). Але не завжди. Покарати його (як посадову особу) не можна, якщо:
— у нього немає найманих працівників. Мін’юст, нагадаємо, вважає за можливе зарахування до посадових осіб ФОП у тому випадку, коли в них є наймані працівники;
— суб’єктом порушення/відповідальності названа не просто посадова особа, а посадова особа підприємства/установи/організації.
Тільки один вид відповідальності! Раз уже заговорили про ФОП, то слід зауважити, що часто види правопорушень, за які КпАП передбачені адміністративні санкції для посадових осіб підприємств або ФОП, ідентичні правопорушенням, відповідальність за які передбачена іншими нормативно-правовими актами.
Показовим прикладом є трудові порушення, покарання за які для суб’єктів господарювання передбачені ст. 265 КЗпП, а для посадових осіб юросіб або ФОП — ст. 41 КпАП4.
4 Детальніше ознайомитися із цим питанням ви могли у статті «Трудове» порушення у ФОП: двом штрафам не бувати?» (журнал «Бухгалтер 911», 2019, № 8).
Якщо для юросіб, з одного боку, і для конкретних винних посадових осіб — з іншого, застосування обох видів санкцій цілком допустимо, то ФОП цілком можуть оскаржити один вид санкцій на тій підставі, що ніхто не може бути двічі притягненим до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Але чи допоможе ця опція ФОП у випадку, що розглядається? На жаль, ні. Дивіться: якщо фінансові санкції згідно з ПКУ чи Законом про ЄСВ заморожені, то понести відповідальність ФОП зможе хіба що за порушення з КпАП. Тобто дублювання не буде.
Та й то лише в тому випадку, якщо податківці мають право проводити перевірки, під час яких такі порушення можна виявити.
Несвоєчасна сплата податків та зборів (обов’язкових платежів); неподання/несвоєчасне подання податкової звітності. За несвоєчасну сплату податків та зборів (обов’язкових платежів) винні посадові особи підприємств/установ/організацій можуть бути покарані адмінштрафом у розмірі від 5 до 10 нмдг (від 85 до 170 грн) за ст. 1632 КпАП. При повторному протягом року притягненні — від 10 до 15 нмдг (від 170 до 255 грн).
ФОП (навіть із найманими працівниками), як бачимо, тут поза грою!
Рішення у справах виносять суди (ст. 221 КпАП).
Далі на черзі — подання податкової звітності.
Але тут слід ще врахувати, що ПКУ «дає добро» на те, щоб не подавати декларації в разі, якщо у звітному періоді не виникають об’єкти оподаткування, або в разі відсутності показників, що підлягають декларуванню (п. 49.2 ПКУ).
Виняток — реалізатори пального/спирту етилового, а також платники, які мають діючі (у тому числі призупинені) ліцензії на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню.
Таке порушення для керівників та інших посадових осіб підприємств/установ/організацій вважається порушенням порядку ведення податкового обліку, а тому штрафонебезпечне згідно зі ст. 1631 КпАП.
Розмір штрафу при цьому дорівнює: при першому порушенні — від 5 до 10 нмдг (85 — 170 грн); у разі повторного протягом року притягнення — від 10 до 15 нмдг (170 — 255 грн).
Знову бачимо, що ФОП (навіть із найманими працівниками) за цією статтею не штрафують!
Рішення також виносять суди (ст. 221 КпАП).
А ось якщо маємо справу із виплатами доходів фізособам, покарання за порушення ФОП уникнути не зможе. Йдеться про ст. 1634 КпАП, за якою штрафують за неутримання/неперерахування ПДФО, неподання/несвоєчасне подання форми № 1ДФ.
За це порушення винна посадова особа або ФОП можуть бути оштрафовані на суму від 2 до 3 нмдг (від 34 до 51 грн). А в разі повторного протягом року притягнення — від 3 до 5 нмдг (51 — 85 грн).
Рішення також виносять суди (ст. 221 КпАП).
Може здатися, що це «недорого», але тут є «підводний камінь», пов’язаний із тим, що рішення виносить суд, а отже, доведеться ще й заплатити дуже солідний судовий збір (детальніше дивіться останній розділ статті).
ЄСВ-порушення. Тут розмір штрафів ще відчутніший. Говоримо про ст. 1651 КпАП. Те саме неподання/несвоєчасне подання Звіту з ЄСВ може обернутися для винної посадової особи чи ФОП штрафом у розмірі від 30 до 40 нмдг (від 510 до 680 грн). А в разі повторного протягом року притягнення — від 40 до 50 нмдг (від 680 до 850 грн).
Несплата або несвоєчасна сплата ЄСВ у сумі, що не перевищує 315300 грн, може обернутися для винної посадової особи чи ФОП від 40 до 80 нмдг (від 680 до 1360 грн). А в разі повторного протягом року притягнення — від 150 до 300 нмдг (від 2550 до 5100 грн).
Рішення у справі тут уже приймають не суди, а податківці (ст. 2342 КпАП).
«Строк придатності» адмінправопорушення. Це те, що реально може врятувати винну фізособу від сплати штрафу.
За загальним правилом адміністративне стягнення може бути накладене не пізніше ніж через 2 місяці з дня вчинення правопорушення. При триваючому правопорушенні накласти стягнення можуть не пізніше ніж через 2 місяці з дня його виявлення.
Якщо ж справи про адміністративні правопорушення підвідомчі суду (судді), то строк не 2, а 3 місяці.
Податківці іноді вдаються до такої логіки, що будь-яке порушення, яке вони можуть виявити при перевірці, є триваючим, і за ним строк давності відлічується із дня виявлення.
Це не так. І добре, що розуміння цього є в судів.
З іншого боку, за тими ж ЄСВ-порушеннями рішення приймає не суд, а податківці. Але ось саме щодо ЄСВ податківці трактують строки давності навіть трохи краще за формальний підхід 
: «термін правопорушення обчислюється:
— у разі донарахування ЄВ за результатами самостійного виправлення помилок, допущених у попередніх звітних періодах, або неподання звітності з ЄВ, або несплати ЄВ — на наступний день граничного строку подання звітності або сплати ЄВ з урахуванням норм статті 38 КУпАП;
Див. консультацію у категорії 201.09 ЗIР.
— у разі несвоєчасного подання звітності з ЄВ, несвоєчасної сплати ЄВ — за датою фактичного подання звітності або фактичної сплати з урахуванням норм статті 38 КУпАП».
Якщо порушення не триваюче (наприклад, несвоєчасна сплата) чи було триваючим, але припинено (наприклад, декларація подана з порушенням строку), то строк давності починає спливати саме з дати такої події.
Якщо на момент прийняття рішення у справі строк давності минув — штрафу не буде.
Вина. Ще одна «соломинка», яка може врятувати від адмінштрафу. Згідно зі ст. 9 КпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча й повинна була та могла їх передбачити.
На тлі карантину (рух транспорту обмежено, працівники 60+ за деякими винятками зобов’язані залишатися вдома тощо) цілком може виявитися так, що в бездіяльності фізособи не буде ознак вини. Відповідно й адмінштрафу бути не повинно.
«Подвійний удар». Мало того, що суму штрафу потрібно буде заплатити «з власної кишені», так ще й сума витрат може істотно відрізнятися від «заявлених» у КпАП цифр.
По-перше, згідно зі ст. 308 КпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 Кодексу (не пізніше ніж через 15 днів із дня вручення постанови про накладення штрафу5), постанову про накладення штрафу направляють для примусового виконання до органу державної виконавчої служби.
5 У разі оскарження такої постанови — не пізніше п’ятнадцяти днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Якщо особа оскаржить постанову про накладення адмінстягнення у вигляді штрафу, перебіг зазначених вище строків призупиняється до розгляду скарги.
Той, у свою чергу, стягує з правопорушника подвійний розмір штрафу, зазначеного в постанові про стягнення штрафу, та витрати на облік правопорушень.
По-друге, ще один привід для смутку — судовий збір. Його платники є в тому числі особи, щодо яких прийнято судове рішення, передбачене Законом № 36746. Розміри ставок судового збору наведені в ст. 4 Закону № 3674 і вони не радують 
— 20 % від прожитмінімуму для працездатної особи (420,40 грн). Судовий збір включається до складу судових витрат. Їх зобов’язана оплачувати сторона, яка програла…
6 Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. № 3674-VI.
Як бачите, адмінштрафи — річ не найприємніша. Тому радимо докласти максимум зусиль, щоб їх уникнути, адже звільнення від них законодавці передбачити забули .
