Опалювальний котел як привід сплатити екоподаток

Які бувають котли

Опалювальний котел в офісі — це найбільш оптимальний спосіб обігріти приміщення сьогодні. Цей варіант реалізації опалювання має цілу низку переваг. Перша і, мабуть, найважливіша — істотна економія коштів порівняно із центральним опалюванням. Проте розмір економії дуже залежить від виду палива, яке споживатиме котел. За цією класифікаційною ознакою котли бувають: газові, твердопаливні, рідкопаливні, електричні, комбіновані.

Найдорожчий вид енергії, на якій може працювати котел, — це електрика. Проте про такий різновид котлів ми тут не говоритимемо, оскільки вони не вимагають сплати екоподатку через відсутність продуктів згоряння.

Чому за котел потрібно платити екоподаток

Опалювальні котли, які ми далі розглядатимемо, — це агрегати, що перетворюють енергію згоряння органічного палива на теплову. Загальновідомо, що в процесі горіння утворюються продукти згоряння — певні газоподібні, рідкі або тверді речовини. Склад продуктів згоряння залежить від виду палива і від умов його горіння.

Так ось, у термінах Закону № 2707* такі речовини вважаються забруднюючими речовинами, а їх надходження в атмосферу — викидами. Для забезпечення охорони атмосферного повітря цей Закон передбачає (див. ст. 22) організаційно-економічні заходи у вигляді екологічного податку.

* Закон України «Про охорону атмосферного повітря» від 16.10.92 р. № 2707-XII.

У свою чергу, податкове законодавство визначає екологічний податок як загальнодержавний обов’язковий платіж, який справляється, зокрема, з фактичних обсягів викидів в атмосферне повітря (п.п. 14.1.57 ПКУ). І нарешті стаціонарним джерелом забруднення вважають підприємство, цех, агрегат, установку або інший нерухомий об’єкт, який зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу (п.п. 14.1.230 ПКУ).

Виходячи з цього, опалювальний котел як нерухомий об’єкт, який здійснює викиди забруднюючих речовин, є стаціонарним джерелом забруднення. Цей висновок підтверджують і податківці (категорія 117.06 ЗІР).

На жаль, сьогодні ситуація складається саме так. І хоча були спроби законодавця скасувати цей обов’язок для котлів потужністю до 50 МВт, вони й досі не реалізовані.

Хто платить, а хто ні

З тих, хто експлуатує опалювальні котли, це передусім суб’єкти господарювання (як юридичні особи, так і фізособи-підприємці).

Вони зобов’язані самостійно розраховувати екоподаток, сплачувати його до бюджету, а також подавати податковому органу необхідну звітність.

А ось звичайні фізособи (громадяни) — власники автономних систем опалювання (котлів), не зареєстровані суб’єктами господарювання, не є платниками екоподатку (категорія 117.01 ЗІР).

Крім того, не є його платниками філії, відділення та інші відокремлені підрозділи у зв’язку з тим, що вони не мають статусу юрособи. За них екоподаток повинні сплачувати підприємства (установи, організації), до складу яких входять такі філії, відділення та інші відокремлені підрозділи (категорія 117.01 ЗІР).

Орендні відносини

Тут потрібно розрізняти декілька ситуацій.

1. Власник стаціонарного джерела забруднення (котла) передав його в оренду іншому суб’єктові господарювання, у зв’язку з чим власне орендодавець до кінця поточного року викидів не здійснював. Хто повинен сплачувати екоподаток?

Відповідь знаходимо в категорії 117.01 ЗІР: у разі використання орендованих джерел забруднення екоподаток сплачує орендар, який безпосередньо здійснює викиди.

Зверніть увагу! Фіскали наполягають на тому, щоб орендодавець/орендар подали форму № 20-ОПП про передачу/отримання котла в оренду і повідомили контролюючий орган за місцем розташування джерела забруднення про відчуження/виникнення об’єкта оподаткування екологічним податком.

При цьому свої податкові зобов’язання орендодавець і орендар декларуватимуть за фактичний період перебування котла в користуванні, визначений у ф. № 20-ОПП (категорія 117.05 ЗІР).

2. Суб’єкт господарювання орендує приміщення в будівлі з автономною системою опалювання, яка належить іншому суб’єктові.

Платником екологічного податку в такому разі є орендодавець (юридична особа або ФОП) — власник автономної системи опалювання (котла), у тому числі коли в одній будівлі перебувають декілька орендарів (категорія 117.01 ЗІР).

3. Суб’єкт господарювання орендує приміщення в будівлі з автономною системою опалювання, яка належить фізособі (громадянинові).

Не будуть платниками екоподатку ні громадянин, ні суб’єкти господарювання — орендарі будівлі або приміщень, крім випадків, коли ними укладені договори на придбання (постачання) палива для автономної системи опалювання (котла).

Чи потрібен спецдозвіл на експлуатацію котла

Необхідність отримання такого дозволу прямо визначена ст. 11 Закону № 2707.

Якщо під час перевірки виявиться, що ви експлуатуєте котел без такого дозволу, доведеться відшкодувати державі шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря. Причому за весь час роботи стаціонарних джерел забруднення за відсутності відповідного дозволу.

Узагалі спецдозвіл на викиди в атмосферу — річ серйозна.

А ось що бухгалтер повинен обов’язково знати, так це те, що платити екологічний податок слід незалежно від отримання дозволу на викиди в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення (категорія 117.03 ЗІР). При цьому фіскали радять таким платникам самостійно визначати обсяги викидів і ставки податку, проте не пояснюють, як практично це зробити.

Але вам хвилюватися не варто. Ми знаємо — ми розповімо.

Як розрахувати екоподаток

Самостійно розраховувати екоподаток платники повинні щоквартально, без наростаючого підсумку. Формула для його розрахунку наведена в п. 249.3 ПКУ:

де М_i — фактичний обсяг викидів і-ї забруднюючої речовини в тоннах (т);

Нп_і — ставки податку в поточному році за тонну і-ї забруднюючої речовини в гривнях з копійками.

Як бачите, основний показник у цій формулі — фактичний обсяг викидів кожної з речовин, які забруднюють повітря (M_i).

Визначення саме цих показників для різних видів палива, на якому здатні працювати опалювальні котли, і викликає найбільші утруднення в бухгалтерського співтовариства.

Запропонуємо просте рішення цієї проблеми. Воно базується на Поясненнях щодо розрахунку обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел забруднення**.

** Див. на офіційному вебсайті Держстату ukrstat.gov.ua в розділі «Діяльність»/«Консультації фахівців» / «Коментарі фахівців».

Вихідні дані для обчислення екоподатку

Як визначити види й обсяги забруднюючих речовин

Види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферу при спалюванні того чи іншого виду палива, наведені в таблиці. Заразом доповнимо її інформацією про відповідні ставки екоподатку, встановлені ст. 243 ПКУ щодо кожної із забруднюючих речовин, а також про її код, визначений додатком 7 до екоподаткової декларації***.

*** Форма якої затверджена наказом Мінфіну від 17.08.2015 р. № 715.

Замість наведеної вище формули з п. 249.3 ПКУ для обчислення М_i слід використовувати таку спрощену формулу:

М_і = 10^-6 k_i B Q^r,

де k_i — показник емісії i-ї забруднюючої речовини, г/ГДж;

B — витрата палива за звітний період, т;

Q^r — нижча робоча теплота згоряння палива, МДж/кг.

Зверніть увагу! Якщо котел працює на природному газі, потрібно перевести в тонни фактичну витрату за лічильником у м³ за формулою:

В = 10^-3 Х r,

де Х — об’єм спожитого газу (м³); r — густина природного газу за нормальних умов, r = 0,723 кг/м³.

Як платити екоподаток за викиди СО₂

В окрему категорію виділені суб’єкти, які здійснюють викиди СО₂. Хоча на практиці суб’єкти, які експлуатують побутові котли, здійснюють одночасно викиди різних забруднюючих речовин, у тому числі й СО₂. За всі ці забруднюючі речовини екоподаток платили здавна. І повинні платити й надалі. А ось за викиди СО₂, швидше за все, такі суб’єкти не платитимуть.

При цьому, як роз’яснюють самі податківці (категорія 117.05 ЗІР), розрахунково оцінено, що 500 тонн викидів СО₂ утворюються від споживання (спалювання) енергетичними установками 260 тис. м³ природного газу, або 170 тонн дизельного пального, або 260 тонн вугілля. Очевидно, що для власників побутових котлів така річна витрата палива абсолютно недосяжна. Тому далі про це не говоримо.

Переведемо об’ємну витрату природного газу в тонни:

В = 10^-3 х 1000 м³ х 0,723 кг/м³ = 0,723 т.

Визначимо фактичні об’єми викидів кожної із забруднюючих речовин у тоннах, які утворюються під час згоряння 0,723 т природного газу:

— оксидів азоту:

М_NOx = 10^-6 k_NOx Qгаз B = 10^-6 х 64,311 г/ГДж х 45,75 МДж/кг х 0,723 т = 0,002 т;

— окису вуглецю:

М_CO = 10^-6 k_CO Qгаз B = 10^-6 х 248,75 г/ГДж х 45,75 МДж/кг х 0,723 т = 0,008 т;

— двоокису вуглецю:

М_CO2 = 10^-6 k_CO2 Qгаз B = 10^-6 х 58748,13 г/ГДж х 45,75 МДж/кг х 0,723 т = 1,943 т;

— оксиду діазоту:

М_N2O = 10^-6 k_N2O Qгаз B = 10^-6 х 0,1 г/ГДж х 45,75 МДж/кг х 0,723 т = 0,000003 т = 0;

— метану:

М_CH4 = 10^-6 k_CH4 Qгаз B = 10^-6 х 1,0 г/ГДж х 45,75 МДж/кг х 0,723 т = 0,00003 т = 0 (з тих же причин, що й у попередньому випадку).

За викиди СО₂ екоподаток дорівнюватиме нулю, оскільки річний обсяг таких викидів значно менше 500 т (у нашому прикладі — всього 1,943 т за ІІІ квартал).

Отже, податкові зобов’язання за викиди забруднюючих речовин в атмосферу при спалюванні природного газу за ІІІ квартал становлять:

Пвс = 0,002 т х 2451,84 грн/т + 0,008 т х 92,37 грн/т = 5,64 грн.

І останнє. Якщо раптом у ІІІ кварталі ваш котел простоював, подати порожню декларацію з екоподатку все одно було необхідно. Граничний строк сплив 9 листопада. Місце подання — до податкової за місцезнаходженням стаціонарних джерел.

Заразом скажемо й про порядок сплати. Екоподаток сплачують протягом 10 к. дн., що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації (п. 250.2 ПКУ). Зокрема, за ІІІ квартал цього року — не пізніше за 19 листопада. Перераховують його одним платіжним дорученням на рахунки, відкриті в територіальних органах Держказначейства. Ці органи самі здійснюють розподіл коштів, що надійшли, у співвідношенні, визначеному законом (п. 250.5 ПКУ).

Фрагмент додатка 1 до декларації екологічного податку