Теми статей
Обрати теми

«Податок на Googlе»: уже на старті!

Казанова Марина, податковий експерт
Президент підписав Закон № 1525-IX*, більш відомий під назвою «Закон про податок на Google». Здебільшого він стосується нерезидентів, які постачають на території України електронні (онлайн) послуги. Але є в ньому норми, які цікаві й важливі для суб’єктів господарювання — резидентів.

* Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо скасування оподаткування доходів, отриманих нерезидентами у вигляді виплати за виробництво та/або розповсюдження реклами, та удосконалення порядку оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання нерезидентами електронних послуг фізичним особам» від 03.06.2021 р. № 1525-IX.

Закон набирає чинності з 02.07.2021р. Але фактично більшість його норм почнуть діяти з 2022 року.

Основна ідея Закону

Закон передбачає, що нерезиденти, які не мають постійного представництва на території України, зобов’язані будуть сплачувати ПДВ при постачанні електронних (!) послуг:

(1) фізособам (громадянам);

(2) підприємцям — неплатникам ПДВ.

Електронні послуги — послуги, які постачаються через мережу Інтернет, автоматизовано, за допомогою інформаційних технологій та переважно без втручання людини, у тому числі шляхом установлення спеціального застосунку або додатка на смартфонах, планшетах, телевізійних приймачах чи інших цифрових пристроях.

Перелік (невиключний) послуг, які належать до електронних, наводиться в п.п. 14.1.565 ПКУ.

Що змінюється для резидентів у частині отримання електронних послуг?

Для суб’єктів господарювання — резидентів практично нічого не змінюється. Як і раніше, якщо суб’єкт господарювання — резидент отримує послуги від нерезидента з місцем постачання на території України, то саме він як одержувач послуг зобов’язаний нарахувати і сплатити ПДВ (п. 180.2 ПКУ; ст. 208 ПКУ). Причому незалежно від того, зареєстрований одержувач послуг платником ПДВ чи ні.

Це правило так і залишається діяти, в тому числі й при отриманні від нерезидента електронних послуг.

Єдиний виняток — підприємці — неплатники ПДВ. Вони з 01.01.2022 р. при отриманні електронних послуг від нерезидента не зобов’язані будуть сплачувати ПДВ і подавати Розрахунок податкових зобов’язань з ПДВ, оскільки ПДВ за них сплачуватиме нерезидент. Але це стосується тільки електронних послуг. При отриманні інших послуг від нерезидента з місцем постачання на території України підприємці — неплатники ПДВ зобов’язані виконувати вимоги ст. 208 ПКУ та самостійно нарахувати і сплатити ПДВ.

Що змінюється для нерезидентів?

Як ми вище зауважили, при постачанні електронних послуг фізичним особам або фізичним особам — підприємцям — вони зобов’язані будуть сплачувати ПДВ з таких послуг.

При цьому сплачувати ПДВ потрібно буде, якщо виконуються такі умови:

(1) місце постачання таких послуг знаходиться на території України. У зв’язку з цим виписали окрему норму, що стосується визначення місця постачання електронних послуг (п. 186.31 ПКУ). Так, місцем постачання електронних послуг вважається місцезнаходження отримувача послуг. При цьому місцезнаходження отримувача послуг:

— підприємця — визначається за місцем реєстрації такого одержувача як суб’єкта господарювання;

— фізособи (громадянина) — за місцем фактичного місцезнаходження такої фізичної особи. При цьому також прописані правила визначення місцезнаходження фізособи. Наприклад, воно може визначатися за місцезнаходженням провайдера телекомунікацій, послугами якого користувався одержувач у процесі отримання електронної послуги.

Крім того, зазначено, як буде ідентифікуватися, чи є підприємець — одержувач електронних послуг платником ПДВ. ПДВшний статус підприємець може підтвердити шляхом повідомлення нерезиденту свого ІПН платника ПДВ;

Якщо в договорі, у тому числі укладеному в електронній формі, відсутня інформація, що отримувачем електронних послуг є суб’єкт господарювання, вважається, що така послуга отримана фізичною особою.

(2) сплачувати ПДВ при наданні електронних послуг фізособам і підприємцям — неплатникам ПДВ нерезидент повинен, якщо в нього виник обов’язок зареєструватися платником ПДВ. А такий обов’язок у нього виникає, якщо за підсумками попереднього календарного року обсяг постачання електронних послуг фізособам і підприємцям — неплатникам ПДВ (з місцем постачання на території України) перевищив еквівалент 1 млн грн. Уперше «оборот» операцій для реєстрації платником ПДВ нерезиденти визначатимуть у 2022 році за результатами 2021 року. Тобто фактично сплата «податку на Google» запрацює з 2022 року. Якщо в нерезидента не виник обов’язок зареєструватися платником ПДВ (тобто обсяг операцій менше 1 млн грн), то він і не повинен сплачувати ПДВ при постачанні електронних послуг. Але може зареєструватися і добровільно. Подати заяву на обов’язкову реєстрацію потрібно до 31 березня року, наступного за роком, у якому обсяг операцій перевищив еквівалент 1 млн грн. Заяву потрібно буде подавати в електронній формі через спецпортал для нерезидентів.

Особливості сплати «податку на Google» нерезидентами:

— датою виникнення податкових зобов’язань з ПДВ у нерезидента буде останній день кварталу. Платити ПДВ нерезиденти будуть щоквартально. База оподаткування і сума податку визначаються в іноземній валюті (євро або долар США);

— нерезиденти подаватимуть спрощену декларацію з ПДВ в електронній формі через спеціальний портал — щоквартально (протягом 40 днів, що настають за останнім календарним днем кварталу).

Складати ПН нерезиденти не будуть. Не будуть вони мати право і на податковий кредит.

Що ще важливого встановлено Законом для резидентів?

Нерезидентський податок з реклами. Ідеться про п.п. 141.4.6 ПКУ, в якому зараз зазначено, що резиденти, які здійснюють виплати нерезидентам за виробництво та/або поширення реклами, під час такої виплати сплачують податок за ставкою 20 % суми таких виплат за власний рахунок. З 01.01.2022 р. ця норма виключається з ПКУ.

При цьому, як уявляється, такі виплати вміщаються у винятки з п.п. 141.4.1 ПКУ (як названі у винятках у п.п. «к» п.п. 141.4.1 ПКУ). Тобто в принципі не повинні будуть оподатковуватися податком на репатріацію. Що співзвучно з назвою самого Закону, що коментується (…щодо скасування оподаткування доходів, отриманих нерезидентами у вигляді виплати за виробництво та/або розповсюдження реклами).

Але поглянемо, що ще скажуть із цього приводу податківці.

Норма запрацює тільки з 2022 року.

Дата виникнення податкових зобов’язань за послугами (всіма послугами, не лише електронними). Це п. 187.1 ПКУ. У принципі, нічого нового. Правило першої події зберігається. Тільки тепер уточнили, що якщо оформляється електронний акт наданих послуг, то датою оформлення акта вважається дата його складання згідно із Законом про бухоблік, незалежно від дати накладення електронних підписів. Ну власне кажучи, це вже роз’яснювали Мінфін і податківці (див. лист Мінфіну від 26.12.2019 р. № 35210-06-62/35178; листи ДПСУ від 05.08.2020 р. № 3195/ІПК/99-00-05-06-02-06; від 07.08.2020 р. № 3255/ІПК/99-00-05-06-02-06).

Документ, який підтверджує факт надання електронних послуг. Уточнено, що документом, який підтверджує факт постачання електронних послуг нерезидентом, є будь-який документ, що підтверджує факт оплати вартості таких послуг, у тому числі надісланий в електронній формі засобами електронного зв’язку (п. 208.51 ПКУ). Тобто необов’язково, щоб це був саме акт наданих послуг.

Але ця норма виписана саме в частині визначення дати виникнення податкових зобов’язань з ПДВ.

Курс валют для розрахунку податкових зобов’язань. Внесені уточнення до п. 391 ПКУ — зазначено, що для цілей визначення податкових зобов’язань зі сплати податків і зборів застосовується офіційний курс валюти України до іноземної валюти, встановлений НБУ, що діє на 0 годин дня виникнення (визначення) податкових зобов’язань, якщо інше не передбачено ПКУ.

Освітня пільга. Вносяться уточнення до ст. 197 ПКУ. Так, прописано, що «освітня» пільга з ПДВ (п.п. 197.1.2 ПКУ) стосується і постачання послуг з дистанційного навчання в мережі Інтернет, у разі, якщо мережа Інтернет використовується виключно як засіб комунікації між викладачем і слухачем. Але пільга ця поширюється на послуги з дистанційної освіти, що надаються в межах здобуття вищої, середньої, професійно-технічної та дошкільної освіти навчальними закладами, у тому числі навчання аспірантів і докторантів, навчальними закладами, що мають ліцензію на постачання таких послуг.

Норма набирає чинності з 01.01.2022 р., хоча і до цього дистанційні освітні послуги повинні звільнятися від ПДВ, адже пільга діє незалежно від того, за допомогою яких засобів постачаються послуги.

Пільга на електронні освітні послуги. Маються на увазі послуги, надання яких не потребує участі людини, у тому числі шляхом надання доступу до віртуальних класів, освітніх ресурсів, у яких учні (слухачі) виконують завдання онлайн, а оцінки виставляються автоматично, без участі людини (п.п. 197.1.32 ПКУ). Такі послуги звільняються від оподаткування ПДВ з 01.01.2022 р. — якщо ці послуги надаються в межах спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти. В інших випадках електронні освітні послуги (що не передбачають безпосереднього контакту між викладачем і учнем) оподатковуватимуться ПДВ.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі