Строки зберігання документів: карантин та інші поправки

Карантин наклав свій відбиток на багато аспектів роботи (іноді правильніше говорити існування ) платників податків. У тому числі він впливає і на строки зберігання первинних документів.

Нагадаємо, що ці строки визначені в п. 44.3 ПКУ, останній абзац якого зараз говорить про продовження їх «на період зупинення відліку строку давності у випадках, передбачених пунктом 102.3 статті 102 цього Кодексу».

Один із таких випадків — контролюючому органу згідно із законом та/або рішенням суду заборонено проводити перевірку (перевірки) платника податків (п.п. 102.3.2 ПКУ).

У принципі, сюди можна віднести й випадок із «карантинним» перевірочним мораторієм з п. 52² підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ.

Строк його дії визначений таким чином: «на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Звідси висновок — строки зберігання первинних документів із п. 44.3 ПКУ продовжуються на період (додаємо до стандартного строку зберігання цей період) із 18.03.2020 р. по кінець останнього місяця карантину, коли податківцям заборонено перевіряти платника.

Далі. У нас викликала бурхливі дискусії постанова № 89*. І цією постановою, як її розуміють податківці, була достроково знята в тому числі заборона на проведення планових документальних перевірок юридичних (!) осіб — із 09.02.2021 р.

* Постанова КМУ «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» від 03.02.2021 р. № 89. Її ми аналізували у статті «Мораторій на податкові перевірки зник?» у журналі «Бухгалтер 911», 2021, № 7.

Раз юросіб уже можна перевіряти планово, то чи можна говорити, що ось він кінець строку продовження? Тобто до базового строку зберігання документів з п. 44.3 ПКУ ми повинні додати тільки 328 днів (або менше, якщо сам строк почав перебіг уже після 18.03.2020 р.)? Чи все-таки поки триває карантин, строк продовження теж триває?

Проблема в тому, що в нас є деякий «дубль» норм. У тому ж п. 52² підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ бачимо «спеціальну» норму, яка говорить, що перебіг строків зі ст. 102 ПКУ зупиняється на період з 18.03.2020 р. по кінець останнього місяця карантину.

Нам ближче ідея з «індивідуальним підходом»: щойно в податківців з’являється можливість перевіряти конкретного платника, строки для зберігання документів для нього починають спливати (а строк продовження відповідно фіксується та більше не зростає).

Але податківці, можливо, дотримуватимуться «загального підходу» — поки триває карантин — зростає тільки строк, на який продовжуються базові строки зберігання документів. Зокрема, з оглядкою на те, що не всі види документальних перевірок їм зараз дозволені.

Додамо також, що новими (діють з 01.01.2021 р.) підставами для зупинення відліку строку давності за п. 102.3 ПКУ (а отже, і для продовження строків зберігання документів), є такі:

— контролюючим органом зупинено, продовжено, перенесено строки проведення перевірки у порядку, передбаченому ст. 44, 82 та 85 ПКУ або Митним кодексом України (МКУ);

— контролюючий орган не може провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків у зв’язку із:

1) складанням акта про неможливість проведення перевірки (крім випадку визнання незаконними дій із складання такого акта);

2) недопущенням платником податків посадових осіб контролюючого органу до перевірки при дотриманні умов контролюючим органом:

а) визначеним п.п. 41.1.1 ПКУ, передбачених ст. 81 цього Кодексу;

б) визначеним п.п. 41.1.2 ПКУ, передбачених ст. 349 МКУ;

3) оскарженням платником податків у судовому порядку рішення контролюючого органу про проведення перевірки (крім випадків визнання протиправним та/або скасування такого рішення);

— здійснюється адміністративне або судове оскарження платником податків рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов’язання.

Також важливе уточнення Закон № 466** вніс до п. 44.3 ПКУ, що встановлює строки зберігання документів. Раніше викликало нерозуміння питання, з якого моменту слід починати відлік 1095-денного (2555-денного у випадку з трансфертним ціноутворенням) строку, якщо документи, які зобов’язаний мати платник, не використовуються ним безпосередньо для складання податкової звітності.

** Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 р. № 466-IX.

Нагадаємо, відлік строку зберігання документів починається:

— у разі подання податкової звітності, якщо документи використовуються для її складання — з дня подання такої звітності;

— у разі її неподання — з граничного строку подання такої звітності, передбаченого ПКУ.

З 23.05.2020 р. установлено також, що відлік строку зберігання документів стартує:

— для документів, пов’язаних із виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладений на контролюючі органи, — з дня здійснення відповідної господарської операції;

— для дозвільних документів — з дня завершення терміну їх дії.