Згідно з положеннями Закону надання документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, розташованих на території населених пунктів, є компетенцією виконавчих органів сільських, селищних, міських рад із питань державного архітектурно-будівельного контролю.
Щодо об’єктів, розташованих за межами населених пунктів, — ці функції та повноваження покладені на структурні підрозділи районних державних адміністрацій із питань державного архітектурно-будівельного контролю.
Об’єкти, розташовані на території кількох адміністративно-територіальних одиниць, є у компетенції центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю через головних інспекторів будівельного нагляду.
При цьому реалізація закону забезпечуватиме можливість обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке орган влади вважає найкращим за таких обставин.
Крім того, органи державного архітектурно-будівельного контролю створюватимуться, виходячи з можливостей та потреб відповідних регіонів.
Законом також передбачається, що наглядова функція за дотриманням законності рішень місцевої влади залишається за державою. Створюється система державного нагляду за прийняттям рішень у сфері містобудування та здійсненням державного архітектурно-будівельного контролю, механізми оскарження замовником таких рішень.
У цілому передбачається, що Закон сприятиме удосконаленню містобудівної діяльності та державного архітектурно-будівельного контролю, знижуватиме корупційні ризики шляхом спрощення дозвільних процедур, посилюватиме роль місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у комплексному розвитку територій в інтересах громад, а також максимально наблизить послуги до громадян.
