ДОКУМЕНТИ СТАТТІ
КЗпП — Кодекс законів про працю України.
ПК — Податковий кодекс України.
Закон № 2464 — Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI.
Закон № 1169 — Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» від 27.03.2014 р. № 1169-VII.
Закон № 1275 — Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20.05.2014 р. № 1275-VII.
Закон № 116 — Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби та питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду» від 15.01.2015 р. № 116-VIII.
Порядок № 105 — Порядок виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 р. № 105.
УМОВНЕ СКОРОЧЕННЯ
ЄСВ — єдиний соціальний внесок.
ІСТОРІЯ ОДНОГО ПИТАННЯ
Перш за все давайте згадаємо, що вперше гарантії працівникам, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, були передбачені Законом № 1169. Саме цим документом ст. 119 КЗпП була доповнена новою ч. 3, відповідно до якої працівникам, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, гарантувалося збереження місця роботи, посади і середнього заробітку. Щоправда, на той час про компенсацію роботодавцям середнього заробітку мобілізованим не йшлося. Таким чином з 01.04.2014 р. (дата набрання чинності Законом № 1169) роботодавці за рахунок «власної кишені» повинні були забезпечувати дотримання прав мобілізованих працівників.
Але згодом Верховною Радою України був прийнятий Закон № 1275, який передбачив компенсацію роботодавцям середнього заробітку відповідним працівникам за рахунок бюджету. Цим Законом, зокрема, ч. 3 тієї ж ст. 119 КЗпП була викладена в новій редакції, в якій зазначалося, що «за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України». Ця норма набрала чинності 08.06.2014 р., але в частині механізму виплати компенсацій з бюджету все ж мала декларативний характер. Як розумієте, для того, щоб вона запрацювала, необхідний був відповідний порядок.
Слід також зазначити, що Закон № 1275 крім введення компенсації поширив дію ч. 3 ст. 119 КЗпП (в оновленій редакції) на громадян України, які починаючи з 18.03.2014 р. були призвані на військову службу на підставі Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 р. № 303, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 р. № 1126-VII. Тобто дія зазначеного правила була поширена заднім числом.
Зауважте, це не останні зміни, яких зазнала багатостраждальна ст. 119 КЗпП менше ніж за рік…
Так, 15.01.2015 р. був прийнятий Закон № 116, який набрав чинності 18.02.2015 р. Ним, зокрема, була дещо «відкоригована» ч. 3 ст. 119 КЗпП. В оновленій редакції гарантії щодо збереження місця роботи, посади та середнього заробітку також розповсюджувалися на працівників, прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.
Крім того ст. 119 КЗпП було доповнено новою ч. 4, відповідно до якої «за працівниками, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв’язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв’язку з прийняттям на військову службу за контрактом, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності, більше ніж на один рік».
Зверніть особливу увагу на ч. 3 та ч. 4 ст. 119 КЗпП. Ми ще до них повернемося, коли будемо аналізувати Порядок № 105.
ПОРЯДОК ВИПЛАТИ КОМПЕНСАЦІЇ: ЗАПИТАННЯ ЗНЯТІ?
Розгляд Порядку № 105 почнемо з очікувань. Слід нагадати, що з введенням компенсації середнього заробітку роботодавцям і до появи Порядку № 105 більшість роботодавців губилися в здогадах: а яким же може бути механізм? Можна було виокремити щонайменше два розповсюджених варіанти:
роботодавцем розраховується, нараховується середній заробіток та виплачується, а потім він компенсується з державного бюджету |
роботодавцем розраховується та нараховується середній заробіток, але виплачується він прямо з державного бюджету |
Цікаво, який же варіант передбачив Порядок № 105?
Перш ніж переходити власне до механізму виплати компенсації, зазначимо, що Порядок № 105 чітко встановив їх джерело: це кошти, передбачені у державному бюджеті за програмою 2501350 «Компенсація підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період». Тобто, гроші на ці витрати вже закладені і на них можна розраховувати. Щоправда, можуть виникнути запитання відносно періодів, за які така компенсація буде виплачена.
Пам’ятаєте, ще на початку цієї статті було зазначено, що право на компенсацію роботодавці отримали ще 08.06.14 р. Тому цікаво, чи будуть за попередні періоди роботодавцям повертатися кошти на виплату середнього заробітку мобілізованим? Чи, можливо, що якщо відповідні кошти передбачені в Державному бюджеті на 2015 рік, то не слід розраховувати на відповідну компенсацію за минулі періоди?
Тож йдемо далі. Порядок № 105 визначив, що головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики. В свою чергу розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є:
Міністерство соціальної політики АР Крим, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (далі — структурні підрозділи соціального захисту населення) |
структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім мм. Києва та Севастополя) рад (далі — органи соціального захисту населення) |
Тепер спробуємо відповісти на запитання: який же варіант виплати компенсації із ймовірних двох виявився правильним: спочатку роботодавець отримає кошти з бюджету, а вже потім здійснить виплати чи вже після виплати середнього заробітку отримає компенсацію?
Зі змісту п. 3 Порядку № 105 важко відповісти на запитання, яке, напевно, турбує багатьох роботодавців. Тому звернемося до наступного. А от у п. 4 Порядку № 105, зокрема, йдеться про надання установою чи організацією відповідним органам соціального захисту для отримання компенсації даних про фактичні витрати на виплату середнього заробітку мобілізованим працівникам. Це формулювання дає підстави говорити про те, що спочатку здійснюються виплати, а вже потім відбувається повернення коштів. Крім того, саме в цьому пункті визначені етапи (порядок подання документів, на підставі яких буде здійснюватися компенсація) до моменту отримання компенсації, аналіз яких також підтверджує попередню думку. Розглянемо їх:
1 етап | Для виплати компенсації підприємство, установа або організація подає щомісяця до 15 числа органу соціального захисту населення звіт про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 1. Цей звіт має пройти погодження в районному (міському) військовому комісаріаті, який здійснював призов працівника на військову службу (в частині підтвердження призову та проходження військової служби)* |
* Зверніть одразу увагу, що таких звітів може бути декілька. Все залежить від кількості військових комісаріатів, яким доведеться подавати їх на погодження. Тому раціонально формувати спочатку списки мобілізованих, а вже потім включати їх до окремих звітів з урахуванням того, яким військкоматом було здійснено призов працівника. | |
2 етап | Органи соціального захисту населення до 19 числа подають копії звітів (згідно з додатком 1), а також зведені звіти про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 2 структурним підрозділам соціального захисту населення |
3 етап | Структурні підрозділи соціального захисту населення щомісяця до 23 числа подають відомості про загальний обсяг фактичних витрат на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 3 Мінсоцполітики для спрямування їм бюджетних коштів, що спрямовуються органам соціального захисту населення для перерахування підприємствам, установам, організаціям |
Отже, аналізуючи п. 3 та п. 4 Порядку № 105, можна дійти висновку, що:
— розрахунок, нарахування та виплату працівникам середнього заробітку буде все ж таки проводити установа;
— уже після цього компенсацію відповідних витрат буде здійснювати Мінсоцполітики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі обласним департаментам соціального захисту, які, в свою чергу, перераховують їх до районних (міських) управлінь, а вони — установам.
Тепер доцільно повернутися до ч. 3 та ч. 4 ст. 119 КЗпП, про які ми вже згадували. Цікавим є той факт, що сьогодні до кінця не можна зрозуміти: а чи будуть здійснюватися компенсації з державного бюджету працівникам, які вирішили продовжити військову службу за контрактом після оголошення демобілізації, гарантії для яких передбачені в ч. 4 ст. 119 КЗпП? Є підозри, що — ні.
Якщо в ч. 3 ст. 119 КЗпП прямо передбачена така компенсація, то в ч. 4 про це ані слова. У самій постанові КМУ від 04.03.2015 р. № 105 зазначається, що її прийнято відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП. При цьому в ч. 3 ст. 119 вказане обмеження строків збереження середнього заробітку, який компенсується — це один рік. Та й п. 3 Порядку № 105 не дає підстав розраховувати на компенсацію таких витрат на строк, що перевищує рік.
Говорячи про розрахунок середнього заробітку, не можна оминути увагою механізм такого розрахунку. Тому звертаємо вашу увагу, що обчислення середнього заробітку працівників має здійснюватися відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100. Це прямо передбачено в п. 5 Порядку № 105.
ОПОДАТКУВАННЯ, ЄСВ, ВІЙСЬКОВИЙ ЗБІР НА КОМПЕНСАЦІЮ
В п. 7 Порядку визначено, що оподаткування, нарахування і сплата ЄСВ на компенсацію проводяться відповідно до ПК і Закону № 2464.
Нагадаємо, що відповідно до пп. «и» пп. 165.1.1 п.165.1 ст. 165 ПК до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема, компенсаційні виплати з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Отже, з набранням чинності 17.03.2015 р. Порядком № 105 згадана вище норма запрацювала.
Тепер щодо ЄСВ. Зауважте, що згідно з ч. 7 ст. 7 Закону № 2464 не нараховується ЄСВ на виплати, які компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
І нарешті, що стосується військового збору. Тут слід враховувати, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України» від 02.03.2015 р. № 211-VIII (набрав чинності 13.03.2015 р.) були внесені зміни до порядку сплати військового збору. Згідно з ними доходи, що не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб, звільнено від оподаткування військовим збором. Відповідні зміни були закріплені в п. 161 підрозділу 10 розд. XX ПК, який було доповнено новим пп. 1.7. Саме в ньому зазначається, що звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розд. IV ПК не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у пп. 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.51, 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 цього Кодексу.
Отже, звільнено і компенсаційні виплати з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Наостанок слід зазначити: Порядок № 105 встановив, що виплата компенсації проводиться підприємствами, установами, організаціями у строки, визначені ст. 115 КЗпП, яка регламентує строки виплати зарплати.
