ДОКУМЕНТИ СТАТТІ
КАСУ — Кодекс адміністративного судочинства України.
КЗпП — Кодекс законів про працю України.
Закон № 3723 — Закон України «Про державну службу» від 16.12.93 р. № 3723-XII.
Закон № 3206 — Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07.04.11 р. № 3206-VI.
Закон № 606 — Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.99 р. № 606-XIV.
Інструкція — Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5.
Порядок — Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 р. № 950.
СУТЬ СПОРУ
Окружний адміністративний суд м. Києва розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління юстиції у м. N-ськ (далі — ГУЮ), Державної виконавчої служби України (далі — ДВС), третьої особи: начальника відділу Державної виконавчої служби N-ського районного управління юстиції у м. N-ськ про скасування наказу, поновлення на службі та стягнення заробітної плати.
Стосовно підстави для звернення до суду. З грудня 2013 року позивач працював на посаді начальника відділу Державної виконавчої служби N-ського районного управління юстиції у м. N-ськ. Наказом від 09.10.14 р. позивача було звільнено з займаної посади за порушення Присяги державного службовця.
На переконання позивача, вищевказаний наказ про його звільнення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки свої службові обов’язки він виконував належним чином, ганебних вчинків не скоював. Позивач як на протиправність прийняття оскаржуваного наказу посилається на порушення відповідачами порядку звільнення, а саме на непроведення службового розслідування та звільнення його під час перебування на лікарняному.
Відповідачі обґрунтовували законність наказу про звільнення тим, що позивач не забезпечив якісного функціонування та належного контролю за діяльністю відділу, навмисно несумлінно виконував свої службові обов’язки, що є порушенням Присяги, а тому такі дії є не дисциплінарним порушенням, а наслідком невідповідності займаній посаді за моральними та діловими якостями державного службовця як суб’єкта зі спеціальним статусом.
ОБҐРУНТУВАННЯ РІШЕННЯ СУДУ
Суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, врегульовані нормами Закону № 3723. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону № 3723 спірним наказом позивача звільнено з посади за порушення Присяги державного службовця. Текст Присяги державного службовця наведено у ч. 2 ст. 17 Закону № 3723.
Аналізуючи текст Присяги, суд дійшов висновку, що «в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недотримання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов’язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв’язку з цим, як порушення Присяги, слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов’язкам, підриває довіру до нього, як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання державним службовцем своїх обов’язків.
Тобто законодавцем визначено не окремий вид відповідальності державних службовців за порушення Присяги, а спеціальну підставу для припинення державної служби. Припинення державної служби відбувається у формі саме звільнення.
Втім, звільнення за порушення Присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв вищезазначений проступок. Тож звільнення за порушення Присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять.
Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності має бути не меншим, ніж під час звільнення з державної служби за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Передумовою звільнення державного службовця за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов’язаного зі здійсненням службової діяльності, з підстави припинення державної служби за порушення Присяги мають бути порушення, встановлені внаслідок ретельного службового розслідування, порядок проведення якого регулюється Інструкцією.»
Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом України у постановах від 21.05.2013 р., 04.06.2013 р. та 09.07.2013 р. (справи № 21-403а12, № 21-167а13, № 21-217а13 відповідно).
Судом було встановлено, що у період з 14 по 18 квітня 2014 року відповідачем проведено позапланову комплексну перевірку у відділі Державної виконавчої служби N-ського районного управління юстиції у м. N-ськ. За результатами перевірки встановлено порушення вимог ст. 11, 30, 47, 52 та 58 Закону № 606 та надано доручення усунути виявлені порушення до 04.09.2014 р.
Представник відповідача вказував, що станом на 05.09.2014 р. доручення не виконано, пояснень не надано, про що складено відповідний акт. Також 05.09.2014 р. начальнику відділу Державної виконавчої служби N-ського районного управління юстиції у м. N-ськ ОСОБА_1 надано доручення про вжиття заходів щодо усунення виявлених порушень вимог Закону № 606 при виконанні судових рішень, постановлених за позовами органів прокуратури, надання пояснень з приводу фактів, зазначених у поданні прокуратури. Строк виконання вищезазначеного доручення було встановлено до 10.09.2014 р. Представник відповідача вказував, що станом на 10.09.2014 р. доручення не виконано, пояснень не надано, про що складено акт від 10.09.2014 р.
У період з 2 по 3 жовтня 2014 року комісією відповідача проведено контрольну перевірку діяльності відділу Державної виконавчої служби N-ського районного управління юстиції у м. N-ськ, про що складено довідку від 03.10.2014 р. У ході проведення контрольної перевірки встановлено, що недоліки, які зафіксовано у довідці позапланової комплексної перевірки від 18.04.2014 р. та довідці, складеній за результатами проведення цільової перевірки відділу щодо стану виконання виконавчих проваджень від 16.07.2014 р., не усунуто.
Відповідачі не заперечували у судовому засіданні, що службове розслідування стосовно ОСОБА_1 не проводилося, комісія з проведення службового розслідування не створювалася, а спірний наказ про звільнення позивача з посади від 09.10.2014 р. прийнято лише на підставі подання начальника Управління від 30.09.2014 р. та довідки про результати контрольної перевірки відділу Державної виконавчої служби від 03.10.2014 р.
Відповідно до норм п. 1 Порядку стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може бути проведено службове розслідування: у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов’язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об’єднанню громадян; у разі недодержання ними законодавства про державну службу, службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства, порушення етики поведінки; на вимогу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з метою зняття безпідставних, на її думку, звинувачень або підозр; з метою виявлення причин та умов, що призвели до вчинення корупційного правопорушення або порушення вимог Закону № 3206, за поданням спеціально уповноваженого суб’єкта у сфері протидії корупції за рішенням керівника органу, в якому працює особа, яка вчинила таке правопорушення.
Позивач є державним службовцем, а отже, цей випадок є підставою для проведення ретельного службового розслідування для з’ясування всіх обставин та прийняття об’єктивного та обґрунтованого рішення. Під час судового розгляду справи судом встановлено, що відповідач не повідомляв позивача про наміри звільнення його з посади, не з’ясовано бажання позивача проводити стосовно нього перевірку, тобто не дотримано принципів добросовісності та розсудливості при прийнятті рішення про звільнення позивача з посади.
Суд зауважує, що реалізуючи владні повноваження, суб’єкт повинен забезпечити усі права особи; запропонувати їй надати інформацію, що має значення для прийняття рішення; роз’яснити на її прохання положення законодавства, якими суб’єкт керується; обрати найкращий спосіб реалізації власних повноважень з тим, щоб не завдати шкоди особі чи інтересам третіх осіб.
Згідно з п. 7 Порядку особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право: отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування; надавати усні або письмові пояснення, робити заяви, подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування; звертатися з клопотанням про опитування інших осіб, яким відомі обставини, що досліджуються під час проведення службового розслідування, а також про залучення до матеріалів розслідування додаткових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації стосовно предмета службового розслідування; подавати у письмовій формі зауваження щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності осіб, які його проводять; звертатися з обґрунтованим клопотанням у письмовій формі до керівника органу державної влади, який приймає рішення щодо складу комісії з проведення службового розслідування, про виведення з її складу осіб, які особисто заінтересовані в результатах такого розслідування. Про прийняте за результатами розгляду клопотання рішення письмово повідомляється особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
За результатами службового розслідування члени комісії складають акт, у якому зазначаються: факти і суть звинувачень або підозр, які стали підставою для проведення службового розслідування, посада, прізвище, ім’я та по батькові, рік народження, освіта, термін служби у органі державної влади і перебування на займаній посаді особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проведено службове розслідування, результати щорічної оцінки виконання особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, покладених на неї завдань та обов’язків, види заохочення та дисциплінарного стягнення, а також ступінь участі у виконанні окремих доручень (завдань); висновки службового розслідування, обставини, що пом’якшують або обтяжують відповідальність, причини та умови, що призвели до порушення, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, що знімають з особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, безпідставні звинувачення або підозру; обґрунтовані пропозиції щодо усунення виявлених порушень та притягнення у разі необхідності винних осіб до відповідальності згідно із законодавством (п. 8 Порядку).
Під час визначення виду дисциплінарного стягнення члени комісії повинні враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Про дату і місце ознайомлення з актом службового розслідування зазначені особи повідомляються за день до його проведення (п. 9 Порядку). За результатами розгляду керівник органу державної влади (посадова особа), який прийняв рішення щодо проведення службового розслідування, приймає в десятиденний термін з дати надходження акта службового розслідування відповідне рішення, з яким ознайомлюється особа, стосовно якої проводилося службове розслідування (п. 10 Порядку). Рішення за результатами службового розслідування може бути оскаржено особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, згідно із законодавством (п. 11 Порядку).
Таким чином, відповідачем були порушені права позивача особисто надавати пояснення по суті звинувачень, заявляти клопотання чи зауваження, позбавлено права оскаржити прийняте за результатами розслідування рішення в адміністративному чи судовому порядку. Тобто відповідачем не дотримана процедура звільнення позивача.
Отже, наказ від 09.10.2014 р. прийнято необґрунтовано, без врахування особи позивача, обставин, за яких вчинено проступок, розміру заподіяної шкоди, ступеня тяжкості проступку, не враховано попередню роботу позивача. Разом з тим, як зазначено в постанові Верховного Суду України від 04.06.2013 р. № 21-171а13, звільнення за порушення Присяги може мати місце тоді, коли державний службовець скоїв проступок, який підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що вчинення позивачем дій, які порушують Присягу державного службовця, не підтверджене матеріалами справи. Суду не надано жодного доказу на підтвердження висновку відповідача про скоєння ОСОБА_1 проступку, несумісного з подальшим перебуванням на державній службі. На думку суду, відповідачі діяли односторонньо, поверхово, без дослідження всіх обставин службової діяльності позивача на займаній посаді.
Тобто фактично відсутні підстави для звільнення його з посади за порушення Присяги державного службовця. Крім того, наказ про звільнення позивача прийнятий із порушенням порядку проведення процедури звільнення державного службовця.
Щодо доводів позивача про неправомірність звільнення під час його перебування на лікарняному, що підтверджено листком непрацездатності, суд зазначає наступне.
Згідно з п. 3 ст. 40 КЗпП не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.
Водночас відповідно до правових позицій, неодноразово викладених у судових рішеннях ВАСУ та ВСУ, у разі звільнення особи під час проходження публічної служби в період її тимчасової непрацездатності, пріоритетними є норми спеціальних законів, а не КЗпП. Тобто на звільнення особи за порушення Присяги державного службовця згідно із Законом № 3723 не поширюються гарантії КЗпП щодо заборони звільнення у період його тимчасової непрацездатності.
Оскільки суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 звільнено без законних підстав, то відновлення його порушених прав повинно бути здійснено шляхом поновлення на попередній роботі. Втім спеціальними законами не врегульована процедура поновлення державного службовця на службі у разі його незаконного звільнення.
Відповідно до абз. 2 п. 13 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України» від 06.03.2008 р. № 2 «під час розгляду адміністративних справ, при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються положення, встановлені спеціальними законами. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то необхідно субсидіарно застосовувати законодавство про працю, зокрема КЗпП».
Згідно з ч. 1 ст. 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Також згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Положеннями п. 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат, які обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадиться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Відповідно до пп. 2, 3 ч. 1 ст. 256 КАСУ негайно виконуються постанови суду щодо присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби — у межах суми стягнення за один місяць, та щодо поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
РІШЕННЯ СУДУ
Окружний адміністративний суд м. Києва 11.02.2015 р. позов ОСОБА_1 задовольнив повністю. Визнав протиправним та скасував наказ ДВС від 09.10.2014 р. «Про звільнення ОСОБА_1». Визнав протиправним та скасував наказ ГУЮ від 09.10.2014 р. «Про звільнення ОСОБА_1». Поновив ОСОБА_1 на посаді начальника відділу Державної виконавчої служби N-ського районного управління юстиції у м. N-ськ з 10.10.2014 р. Стягнув з ГУЮ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10.10.2014 р. по 11.02.2015 р. у розмірі 12547 грн. 40 коп. Суд також виніс рішення про негайне поновлення позивача на службі та виплату йому середнього заробітку за один місяць.
