Якщо працівник заміщатиме на посаді особу, яка відповідно до ст. 179 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею три- або шестирічного віку, то при укладенні строкового трудового договору з ним доцільно керуватися ст. 86 Цивільного процесуального кодексу України (далі — ЦПК). Згідно з цією статтею строк може визначатись також вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. У цьому випадку датою закінчення дії трудового договору працівника може бути день фактичного виходу особи з відпустки, оскільки остання має право вийти на роботу достроково в будь-який час. Відповідно до ст. 87 ЦПК перебіг строку, визначеного вказівкою на подію, яка має неминуче настати, починається наступного дня після настання події.
Взагалі чітке тлумачення строків є гарантією дотримання законодавства про працю сторонами трудового договору, комісією по трудових спорах, судом тощо. Загальні норми обчислення строків установлені ЦПК, конкретні — КЗпП.
Статтями 84 — 87 ЦПК відповідно передбачено, що строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом або призначаються судом. Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд не знайде підстав для продовження або поновлення строку.
При цьому слід зазначити, що в трудовому праві використовується лише термін про поновлення строку. Строки, встановлені в законі або призначені судом, обчислюються роками, місяцями, днями. Останній день строку триває до 24-ї години. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення скарга або необхідні для суду документи чи грошові суми здані на пошту.
Стаття 2411 КЗпП встановлює, крім визначених ЦПК, ще й таку одиницю обчислення строків виникнення і припинення трудових прав та обов’язків, як тиждень.
Строк, що обчислюється роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. Строк, що обчислюється місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку.
Якщо кінець строку, обчислюваного місяцями, припадає на місяць, який не має відповідного числа, то строк закінчується в останній день цього місяця.
Строк, що обчислюється тижнями, закінчується у відповідний день тижня.
Якщо строк визначається днями, то його обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.
Якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день.
Стаття 2411 КЗпП не охоплює всі види строків, передбачених трудовим правом, та всі способи їх обчислення. Так, ст. 27 КЗпП встановлює строк (максимальну тривалість) випробування при прийнятті на роботу, ст. 33, 34 — строк тимчасового переведення на іншу роботу, ст. 38 — строк попередження працівником власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору за власним бажанням, ст. 136 — строк видання розпорядження про відрахування із заробітної плати працівника на покриття заподіяної ним шкоди, ст. 148 — строк для застосування дисциплінарного стягнення.
Статті 225 — 230, 233 — 235 КЗпП визначають строки розгляду відповідними органами трудових спорів та строки виконання рішень, прийнятих ними. Працівник може звернутись до комісії по трудових спорах у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а в спорах про виплату належної йому заробітної плати — без обмеження будь-яким строком. Тримісячний строк для звернення із заявою про вирішення трудового спору розпочинається з дня, коли працівник дізнався з відповідних документів про порушення свого права.
