Розглянемо детально, на яку ж відпустку може претендувати працівник.
Відповідно до Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.
Іноземці та особи без громадянства, які працюють в Україні, мають право на відпустки нарівні з громадянами України.
Насамперед необхідно з’ясувати, які види відпусток існують:
1) щорічні відпустки, які, у свою чергу, діляться на:
— основну відпустку;
— додаткову відпустку за роботу із шкідливими та важкими умовами праці;
— додаткову відпустку за особливий характер праці;
— інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;
2) додаткові відпустки у зв’язку з навчанням;
3) творча відпустка;
31) відпустка для підготовки та участі в змаганнях;
4) соціальні відпустки:
— відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами;
— відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; відпустка у зв’язку з усиновленням дитини;
— додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-інваліда з дитинства підгрупи А I групи;
5) відпустки без збереження заробітної плати.
Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
Більш детально зупинимося на відпустках, які надаються в органах влади, наприклад у суді.
Насамперед це щорічні відпустки.
Одним із видів щорічної відпустки є щорічна основна відпустка, яка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Але чи у всіх працівників, які працюють в органах державної влади, однакова тривалість щорічної основної відпустки?
Звичайно ні. У судах працюють такі категорії працівників:
— судді;
— державні службовці;
— службовці;
— робітники.
Організація роботи працівників суду регламентована відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. № 2453-VI (далі — Закон про судоустрій), Закону України «Про державну службу» від 16.12.93 р. № 3723-XII (далі — Закон про держслужбу) та інших нормативно-правових актів.
Тривалість щорічної оплачуваної відпустки суддів визначає ст. 134 Закону про судоустрій. Відповідно до вищевказаного Закону суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу.
Встановивши щорічну оплачувану відпустку в робочих днях, законодавець не врахував, що відповідно до норм ст. 5 Закону про відпустки обчислення тривалості відпусток здійснюється в календарних днях. Для усунення такої невідповідності Міністерство соціальної політики України надало роз’яснення в листі від 20.12.2011 р. № 12763/0/14-11/13 (далі — лист № 12763) стосовно перерахунку тривалості відпустки з робочих у календарні дні, з урахуванням шестиденного робочого тижня.
26 жовтня 2012 року Радою суддів України розглянуто питання порядку розрахунку тривалості щорічної оплачуваної відпустки судді.
При розгляді питання взяли до уваги наступне:
Правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, статус професійного судді, інші питання судоустрою і статусу суддів визначає Закон про судоустрій. Правові норми щодо забезпечення судді встановлюються ст. 130 розд. IX цього Закону (до внесення змін, а на сьогодні це ст. 134), де врегульовані положення про відпустку, котрими передбачено два види щорічних відпусток: щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів та додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.
Відповідно до ч. 4 ст. 47 Закону про судоустрій незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням (п. 8). Частиною 6 цієї ж статті встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.
Частиною 1ст. 52 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) передбачено п’ятиденний робочий тиждень із двома вихідними днями.
З огляду на зазначене є помилковим застосування при визначенні тривалості щорічної відпустки суддям положень ст. 5 Закону про відпустки, відповідно до норм якої обчислення відпусток здійснюється в календарних днях. Стаття 1 цього Закону встановила, що державні гарантії та відносини, пов’язані з відпусткою, регулюються серед іншого Конституцією України, іншими законами та нормативно-правовими актами України.
Також, на думку Ради суддів України, при переведенні робочих днів відпустки суддів у календарні слід враховувати положення ч. 3 ст. 22 Конституції України, згідно з якою при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.
Роз’яснення Міністерства соціальної політики України, викладені в листі № 12763, стосовно перерахунку тривалості відпустки з робочих у календарні дні, з урахуванням шестиденного робочого тижня, не є нормативно-правовим актом у розумінні ст. 117 Конституції України і не підлягають застосуванню при наданні та обчисленні кількості днів відпустки суддям.
За підсумками розгляду Радою суддів України прийнято рішення погодитись із позицією Верховного Суду України та органів суддівського самоврядування щодо застосування практики надання суддям відповідно до Закону про судоустрій щорічної оплачуваної чергової відпустки з 1 січня 2012 року в календарних днях з урахуванням п’ятиденного робочого тижня.
На сьогоднішній день щорічна оплачувана відпустка судді надається у календарних днях, але її тривалість складає 30 робочих днів.
Також відповідно до Закону про судоустрій суддям, які мають стаж роботи більше 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів. При наданні додаткової оплачуваної відпустки до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України;
2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби.
Пунктом 11 розд. XIII Перехідних положень Закону про судоустрій установлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності Законом. Тобто стаж роботи суддів, які були призначенні на посаду до 07.07.2010 р., обчислюється відповідно до норм цього Закону. Відповідно до п. 6 ст. 44 до стажу роботи суддів загальної юрисдикції, що дає право на одержання додаткової відпустки, крім часу роботи на посадах суддів, зараховується час роботи на посадах слідчих, прокурорських працівників, а також інших працівників, яким законом передбачені такі ж пільги.
Право на щорічну основну відпустку
Відповідно до ст. 35 Закону про держслужбу державним службовцям надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законодавством не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу.
Державним службовцям, які мають стаж роботи в державних органах понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю до 15 календарних днів. Порядок надання державним службовцям додаткової оплачуваної відпустки регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.94 р. № 250. Державним службовцям, які мають стаж державної служби понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 5 календарних днів, а починаючи з 11-го року ця відпустка збільшується на 2 календарних дні за кожний наступний рік. Тривалість додаткової оплачуваної відпустки не може перевищувати 15 календарних днів. Додаткові оплачувані відпустки державним службовцям надаються одночасно із щорічною відпусткою згідно з установленим графіком або за згодою сторін окремо від неї. Тривалість щорічної основної відпустки службовців та робітників визначається ст. 75 КЗпП та ст. 6 Закону про відпустки і складає 24 календарних дні.
Крім того, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.91 р. № 796-XII особам, віднесеним до 1 і 2 категорій постраждалих унаслідок катастрофи, передбачено надання додаткової відпустки тривалістю 14 робочих днів на рік.
До стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховуються:
1) час фактичної роботи (у тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка;
2) час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (у тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу);
3) час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
4) час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата у порядку, визначеному ст. 25 і 26 Закону про відпустки, за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежна), — до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку, а якщо дитині встановлено категорію «дитина-інвалід підгрупи А», — до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку;
5) час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних навчальних закладів;
6) час навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільнених у зв’язку із змінами в організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників;
7) інші періоди роботи, передбачені законодавством.
Важливо знати, що відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.94 р. № 283, до стажу державної служби включається час відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років, а у виняткових випадках, якщо за медичними показаннями дитині потрібний домашній догляд, — період додаткової відпустки без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше ніж до досягнення дитиною віку шести років.
Також керівник установи повинен зарахувати до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, час, за який працівник не використав щорічні основну та додаткові відпустки і не одержав за них грошову компенсацію у випадку переведення з іншого підприємства. Керівник установи може надати такі відпустки на підставі довідки про невикористані або некомпенсовані відпустки з установи, де працювала особа. Необхідно звернути увагу, що державним службовцям матеріальні допомоги на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань виплачуються один раз на рік. Тому у довідці обов’язково повинна бути вказана інформація щодо одержаних матеріальних допомог працівником.
Щорічні додаткові відпустки
Щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть надаватись одночасно зі щорічною основною відпусткою або окремо від неї, але з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року.
Необхідно звернути увагу, що загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів.
Право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на підприємстві. У разі надання працівникові зазначених щорічних відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу.
Проте до настання шестимісячного терміну безперервної роботи на підприємстві щорічні відпустки повної тривалості за бажанням працівника надаються:
• жінкам — перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;
• інвалідам;
• особам віком до вісімнадцяти років;
• чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами;
• особам, звільненим після проходження строкової військової або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення зі служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду на постійне місце проживання;
• сумісникам — одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;
• працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;
• працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації;
• працівникам, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;
• батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу;
• в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.
Працівникам, діти яких у віці до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості, за їхнім бажанням надається щорічна відпустка або її частина (не менш як 12 календарних днів) для супроводження дитини до місця розташування навчального закладу та у зворотному напрямі. За наявності двох або більше дітей зазначеного віку така відпустка надається окремо для супроводження кожної дитини.
Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року. Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються керівником установи за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником. При складанні графіків ураховуються інтереси установи, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.
Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.
Разом з цим необхідно звернути увагу, що є випадки, коли щорічні відпустки за бажанням працівника надаються в зручний для нього час:
1) особам віком до вісімнадцяти років;
2) інвалідам;
3) жінкам перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї;
4) жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;
5) одинокій матері (батьку), яка виховує дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків;
6) дружинам (чоловікам) військовослужбовців;
7) ветеранам праці та особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;
8) ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.93 р. № 3551-XII;
9) батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу;
10) в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.
Працівникам, які навчаються в навчальних закладах без відриву від виробництва, щорічні відпустки за їх бажанням приєднуються до часу проведення настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів, часу підготовки і захисту дипломного проекту та інших робіт, передбачених навчальною програмою.
У разі порушення власником або уповноваженим ним органом терміну письмового повідомлення працівника про час надання відпустки або несвоєчасної виплати заробітної плати працівнику час щорічної відпустки, на вимогу працівника, повинен бути перенесений на інший період.
Щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена в разі:
1) тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку;
2) виконання працівником державних або громадських обов’язків, якщо згідно із законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати;
3) настання строку відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами;
4) збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв’язку з навчанням.
Щорічна відпустка за ініціативою власника або уповноваженого ним органу, як виняток, може бути перенесена на інший період тільки за письмовою згодою працівника та за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом у разі, коли надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо позначитися на нормальному ході роботи підприємства, та за умови, що частина відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів буде використана в поточному робочому році.
Забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років поспіль, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до вісімнадцяти років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.
Варто пам’ятати, що щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів.
Відповідно до ст. 79 КЗпП, ст. 12 Закону про відпустки відкликання зі щорічної відпустки допускається за згодою працівника лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства з додержанням вимог частини першої цієї статті та в інших випадках, передбачених законодавством. У разі відкликання працівника з відпустки його працю оплачують з урахуванням тієї суми, що була нарахована на оплату невикористаної частини відпустки.
Статтею 20 Закону про держслужбу передбачено, що за рішенням керівника органу державні службовці можуть бути відкликані із щорічної або додаткової відпустки. Частина невикористаної відпустки, яка залишилася, надається державному службовцю у будь-який інший час відповідного року чи приєднується до відпустки у наступному році.
Додаткові оплачувані відпустки
У більшості органів державної влади є працівники, які навчаються у вищих навчальних закладах, навчальних закладах післядипломної освіти та аспірантурі.
Працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, надаються додаткові оплачувані відпустки.
Додаткові оплачувані відпустки На період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів
№ з/п | Курс | Рівень акредитації | Форма навчання | Термін відпустки, дн. |
1 | Перший та другий | І, ІІ | Вечірня | 10 |
2 | Перший та другий | ІІІ, ІV | Вечірня | 20 |
3 | Перший та другий | Незалежно від форми | Заочна | 30 |
4 | Третій і наступні | І, ІІ | Вечірня | 20 |
5 | Третій і наступні | ІІІ, ІV | Вечірня | 30 |
6 | Третій і наступні | Незалежно від форми | Заочна | 40 |
На період складання державних іспитів у вищих навчальних закладах незалежно від рівня акредитації надаються додаткові оплачувані відпустки — 30 календарних днів.
На період підготовки та захисту дипломного проекту (роботи) студентам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання першого та другого рівнів акредитації, надаються додаткові оплачувані відпустки — два місяці, а у вищих навчальних закладах третього і четвертого рівнів акредитації — чотири місяці.
Тривалість додаткових оплачуваних відпусток працівникам, які здобувають другу (наступну) вищу освіту за заочною (вечірньою) формою навчання у навчальних закладах післядипломної освіти та вищих навчальних закладах, що мають у своєму підпорядкуванні підрозділи післядипломної освіти, визначається як для осіб, які навчаються на третьому і наступних курсах вищого навчального закладу відповідного рівня акредитації.
Працівникам, допущеним до складання вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва, для підготовки та складання іспитів один раз на рік надається додаткова оплачувана відпустка з розрахунку 10 календарних днів на кожний іспит.
Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів та за їх бажанням протягом чотирьох років навчання — один вільний від роботи день на тиждень з оплатою його в розмірі 50 відсотків середньої заробітної плати працівника.
Для працівників, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості, законодавством може встановлюватись інша тривалість відпусток у зв’язку з навчанням.
На час профспілкового навчання працівникам, обраним до складу виборних профспілкових органів підприємства, установи, організації, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю до 6 календарних днів.
Творча відпустка надається працівникам для закінчення дисертаційних робіт, написання підручників, а також монографії, довідника тощо.
Постановою Кабінету Міністрів України від 19.01.98 р. № 45 регулюються умови, тривалість, порядок надання та оплати творчих відпусток.
Творча відпустка для закінчення дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук тривалістю до трьох місяців та на здобуття наукового ступеня доктора наук — до шести місяців надається працівнику, який успішно поєднує основну діяльність із науковою роботою. До уваги працівників кадрових служб: ця творча відпустка надається на підставі заяви працівника та рекомендації наукової (науково-технічної) ради центрального органу виконавчої влади або вченої ради вищого навчального закладу III — IV рівнів акредитації чи науково-дослідного інституту відповідного профілю (далі — вчена рада) про доцільність надання творчої відпустки.
Для отримання рекомендації про доцільність надання творчої відпустки здобувач наукового ступеня повинен зробити наукову доповідь на засіданні кафедри, відділу або лабораторії, де проводиться наукова робота. За результатами доповіді кафедра, відділ, лабораторія подають вченій раді мотивований висновок з обґрунтуванням тривалості творчої відпустки.
Творча відпустка не надається для закінчення дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата і доктора наук особам, які закінчили відповідно аспірантуру чи докторантуру, а також здобувачу одного й того ж наукового ступеня повторно.
Творча відпустка для написання підручника чи наукової праці тривалістю до трьох місяців надається працівнику, який успішно поєднує основну діяльність із творчою роботою. Ця творча відпустка надається на підставі заяви працівника та довідки видавництва про включення підручника чи наукової праці до плану випуску видань на поточний рік.
Якщо підручник чи наукова праця створюється авторським колективом, творча відпустка надається одному з його членів за письмовою заявою, підписаною всіма членами авторського колективу.
На сьогоднішній день стає актуальною додаткова відпустка окремим категоріям ветеранів війни.
Учасникам бойових дій, інвалідам війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
ІНШІ ДОДАТКОВІ ОПЛАЧУВАНІ ВІДПУСТКИ
№ з/п | Вид відпустки | Тривалість відпустки | Підстава надання | Примітка |
1 | Відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами | 126 к. дн.; у разі двох і більше дітей — 140 к. дн. | Заява, медичний висновок | До цієї відпустки можна приєднати щорічну відпустку незалежно від тривалості роботи в поточному робочому році |
2 | Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку | До досягнення дитиною трирічного віку | Заява, свідоцтво про народження дитини | Не надається працівнику, якщо дитина перебуває на державному утриманні (крім прийомних дітей у прийомних сім’ях) |
3 | Відпустка у зв’язку з усиновленням дитини | Одноразова: 1 дитина — 56 к. дн.; 2 дитини — 70 к. дн. | Заява, яка надійшла не пізніше 3 місяців з дня набрання законної сили рішенням про усиновлення дитини | |
4 | Додаткова оплачувана відпустка працівникам, які мають дітей | 10 к. дн.; за наявності декількох підстав — 17 календарних днів | Заява | Жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, матері дитини-інваліда з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або дитини-інваліда з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, чи одному з прийомних батьків |
Відрахування із заробітної плати за час відпустки
У разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості власник або уповноважений ним орган провадить відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року.
Але не у всіх випадках провадиться відрахування із заробітної плати. Якщо працівник звільняється з роботи у зв’язку з:
1) призовом або прийняттям (вступом) на військову службу, направленням на альтернативну (невійськову) службу;
2) переведенням працівника за його згодою на інше підприємство або переходом на виборну посаду у випадках, передбачених законами України;
3) відмовою від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, а також відмовою від продовження роботи у зв’язку з істотною зміною умов праці;
4) змінами в організації виробництва та праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників;
5) виявленням невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, що перешкоджають продовженню цієї роботи;
6) нез’явленням на роботу понад чотири місяці підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, якщо законодавством не встановлено більш тривалий термін збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні;
7) поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
8) направленням на навчання;
9) виходом на пенсію.
Також не провадиться відрахування із заробітної плати за невідпрацьовані дні відпустки у разі смерті працівника.
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину- інваліда з дитинства підгрупи А I групи.
У разі переведення працівника на роботу на інше підприємство грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник.
За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією.
Як правильно надати грошову компенсація працівнику за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки, роз’яснило у своєму листі Міністерство праці та соціальної політики України від 24.06.2011 р. № 208/13/116-11. Там зазначається, що за невикористану щорічну відпустку працівник може отримати компенсацію тільки при звільненні. Кількість днів щорічної відпустки, за які необхідно виплатити компенсацію працівникові, має розраховуватися виходячи з фактично належної йому тривалості щорічної відпустки, яка визначається пропорційно відпрацьованому ним часу. Загального нормативно-правового акта, який би визначав порядок розрахунку кількості днів щорічної відпустки, немає.
Тому при підрахунку днів щорічної відпустки пропорційно відпрацьованому часу доцільно скористатися механізмом нарахування оплати за дні відпустки, закладеним у постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.95 р. № 100 (далі — Порядок № 100), тобто прив’язку розрахунку днів відпустки робити до календарних днів робочого року, в якому працював працівник.
УНІВЕРСАЛЬНА ФОРМУЛА ДЛЯ РОЗРАХУНКУ ВІДПУСКНИХ
Наприклад, у працівника, щорічна основна відпустка якого становить 24 календарних дні, робочий рік, за який надається відпустка, починається з 5 травня і закінчується датою звільнення з роботи — 24 червня (останній день роботи 24 червня), тобто він відпрацював 49 календарних днів.
У цьому випадку тривалість днів щорічної відпустки пропорційно відпрацьованому часу можна розрахувати наступним чином.
Визначаємо кількість днів щорічної відпустки, які припадають на один календарний день без врахування святкових і неробочих днів у цілому за рік (24 к. дн. відпустки: (366 - 10) = 0,0674 к. дн.). Потім одержаний результат множимо на кількість календарних днів без урахування святкових і неробочих днів, відпрацьованих працівником у робочому періоді з 05.05.2011 р. по 24.06.2011 р. включно.
Кількість днів щорічної відпустки в цьому випадку становитиме (з урахуванням правил округлення) 3 календарних дні (0,0674 к. дн. х 49 дн. = 3,3 к. дн.).
Розрахунок днів компенсації, як правило, на підприємствах, в установах, організаціях здійснюється працівниками кадрової служби (відділу).
За кожним видом відпусток, які підлягають компенсації при звільненні, розрахунок невикористаних днів провадиться окремо.
Особам віком до вісімнадцяти років заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається.
У разі смерті працівника грошова компенсація за невикористані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — інваліда з дитинства підгрупи А I групи, виплачується спадкоємцям.
Відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника
Розглянемо ще один вид відпусток, можливо, не такий привабливий, але інколи дуже необхідний — це відпустка без збереження заробітної плати, яка надається в обов’язковому порядку.
№ | Випадки, коли надається | Тривалість, к. дн. |
1 | матері або батьку, який виховує дітей без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), що має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда | 14 |
2 | чоловікові, дружина якого перебуває у післяпологовій відпустці | 14 |
3 | матері або іншим особам, в разі якщо дитина потребує домашнього догляду | визначена в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку |
4 | матері або іншим особам, в разі якщо дитина потребує домашнього догляду та хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежна) | не більш як до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку |
5 | матері або іншим особам, в разі якщо дитина потребує домашнього догляду та дитині встановлено категорію «дитина-інвалід підгрупи А» | до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку |
6 | матері або іншій особі для догляду за дитиною віком до 14 років | на період оголошення карантину на відповідній території |
7 | учасникам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» | 14 |
8 | особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, статус яких установлений відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» | 21 |
9 | особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною | 21 |
10 | пенсіонерам за віком та інвалідам III групи | 30 |
11 | інвалідам I та II груп | 60 |
12 | особам, які одружуються | 10 |
13 | працівникам у разі смерті рідних по крові або по шлюбу: чоловіка (дружини), батьків (вітчима, мачухи), дитини (пасинка, падчірки), братів, сестер; інших рідних | 7 3 |
14 | працівникам для догляду за хворим рідним по крові або по шлюбу | до 30 |
15 | працівникам для завершення санаторно-курортного лікування | визначена у медичному висновку |
16 | працівникам, допущеним до вступних іспитів у вищі навчальні заклади | 15 |
17 | працівникам, допущеним до складання вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва, а також працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки | необхідна для проїзду до місцезнаходження вищого навчального закладу або закладу науки і назад |
18 | сумісникам | до закінчення відпустки за основним місцем роботи |
19 | ветеранам праці | 14 |
20 | працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи щорічну основну та додаткові відпустки повністю або частково і одержали за них грошову компенсацію | не більше 24 |
21 | працівникам, діти яких у віці до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості | 12 |
22 | працівникам на період проведення антитерористичної операції у відповідному населеному пункті з урахуванням часу, необхідного для повернення до місця роботи | не більше 7 |
23 | працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі, протягом четвертого року навчання | один вільний від роботи день на тиждень |
У п. 9 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 р. № 76-VIII надано право керівникам органів виконавчої влади та інших державних органів у межах бюджетних призначень без згоди та попередження працівників установлювати для них режим роботи на умовах неповного робочого часу та надавати відпустки без збереження заробітної плати на визначений цими керівниками термін.
Відповідно до Закону про відпустки працівнику за сімейними обставинами та з інших причин може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.
Отже, український законодавець передбачив достатньо днів відпустки для того, щоб працівник мав можливість вирішити всі нагальні особисті питання, відпочив і з високою продуктивністю праці став до роботи.
Гарного відпочинку!