Теми статей
Обрати теми

Праця жінок: нюанси використання

Мирний Іван, експерт з питань трудового права
Сьогодні немає жодної організації, установи, де б не використовувалася праця жінок. Які трудові права, пільги і гарантії мають жінки? Про що потрібно пам’ятати роботодавцям, які використовують найману працю жінок, поговоримо у цій статті.

ДОКУМЕНТИ СТАТТІ

КЗпП — Кодекс законів про працю України.

ККУ — Кримінальний кодекс України.

КпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення.

Закон № 5067 — Закон України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 р. № 5067-VІ.

Закон № 2866 — Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» від 08.09.2005 р. № 2866-ІV.

Закон № 504 — Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР.

Закон № 796 — Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.91 р. № 796-ХІІ.

Положення № 386 — Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затверджене Указом Президента України від 06.04.2011 р. № 386/2011.

УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ

Держпраці України — Державна інспекція України з питань праці.

Установа — маються на увазі всі підприємства, установи, організації, заклади тощо.

ЗАГАЛЬНЕ ПРО ГАРАНТІЇ ДЛЯ ЖІНОК

Конституція України гарантує жінкам рівні з чоловіками права і свободи та рівні можливості щодо їх реалізації.

Правовий захист жінок за КЗпП полягає в тому, що відповідно до ст. 2-1 цього Кодексу в Україні забезпечується рівність трудових прав незалежно від статі (ґендерної рівності в оплаті ідентичної праці, неприпустимість ґендерної дискримінації у сфері працевлаштування, зокрема на стадії найму).

Прийняття 08.09.2005 р. Закону № 2866 (метою якого є усунення дисбалансу між можливостями жінок і чоловіків реалізовувати рівні права, надані їм Конституцією й законами України) є свідченням пріоритетності становлення в Україні суспільства ґендерної рівності як умови реалізації демократії європейського зразка і створення повноцінного громадянського суспільства.

Так, відповідно до ст. 17 вказаного Закону жінкам і чоловікам забезпечуються рівні права та можливості у працевлаштуванні, просуванні по роботі, підвищенні кваліфікації та перепідготовці.

Ця стаття, зокрема, зобов’язує роботодавця:

1

Створювати умови праці, які дозволяли б жінкам і чоловікам здійснювати трудову діяльність на рівній основі

2

Забезпечувати жінкам і чоловікам можливість суміщати трудову діяльність із сімейними обов’язками

3

Здійснювати рівну оплату праці жінок і чоловіків при однаковій кваліфікації та однакових умовах праці

4

Вживати заходів щодо створення безпечних для життя і здоров’я умов праці

5

Вживати заходів щодо унеможливлення випадків сексуальних домагань

 

Роботодавцям забороняється в оголошеннях (рекламі) про вакансії пропонувати роботу лише жінкам або лише чоловікам, за винятком специфічної роботи, яка може виконуватися виключно особами певної статі, висувати різні вимоги, даючи перевагу одній із статей, вимагати від осіб, які влаштовуються на роботу, відомості про їхнє особисте життя, плани щодо народження дітей.

Роботодавці можуть здійснювати позитивні дії, спрямовані на досягнення збалансованого співвідношення жінок і чоловіків у різних сферах трудової діяльності, а також серед різних категорій працівників.

Аналогічні гарантії держави щодо рівноправності жінок у сфері працевлаштування закладені і в Законі № 5067.

Ураховуючи фізіологічні особливості жіночого організму, пов’язані насамперед з материнством, для жінок встановлюються певні особливості праці. З народженням дитини в жінки з’являються турботи, пов’язані з її доглядом та вихованням. З урахуванням цього законодавство про працю містить комплекс норм, спрямованих на полегшення становища працюючої матері. Відповідні обмеження використання жіночої праці, пільги при вагітності і вихованні дітей закріплені в окремій главі XII КЗпП, що має назву «Праця жінок». Розглянемо ці гарантії детальніше.

ОСНОВНІ ПІЛЬГИ В ОХОРОНІ ПРАЦІ ЖІНОК

Перша. КЗпП закріпив обмеження щодо праці жінок на роботах у нічний час. Так, ст. 175 цього Кодексу (ср. ) не допускає залучення жінок до робіт у нічний час, за винятком тих галузей народного господарства, де це викликається особливою необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід. Щоправда, обмеження не поширюються на жінок, які працюють на підприємствах, де зайняті лише члени однієї сім’ї.

Друга. Не допускається залучення до робіт у нічний час, до надурочних робіт і робіт у вихідні дні і направлення у відрядження вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років ( ст. 176 КЗпП).

Третя. Жінки, що мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, не можуть залучатись до надурочних робіт або направлятись у відрядження без їх згоди ( ст. 177 КЗпП).

Четверта. Вагітним жінкам відповідно до медичного висновку знижуються норми виробітку, норми обслуговування або вони переводяться на іншу роботу, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою. До вирішення питання про надання вагітній жінці відповідно до медичного висновку іншої роботи, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, вона підлягає звільненню від роботи із збереженням середнього заробітку за всі пропущені внаслідок цього робочі дні за рахунок підприємства, установи, організації ( ст. 178 КЗпП).

П’ята. Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов’язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям —за наявністю дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда.

При відмові у прийнятті на роботу зазначеним категоріям жінок власник або уповноважений ним орган зобов’язані повідомляти їм причини відмови у письмовій формі. Відмову у прийнятті на роботу може бути оскаржено у судовому порядку.

Звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років — частина шоста статті 179 КЗпП), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням.

Обов’язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору ( ст. 184 КЗпП).

Шоста. Власник або уповноважений ним орган повинен у разі необхідності видавати вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, путівки до санаторіїв та будинків відпочинку безкоштовно або на пільгових умовах, а також подавати їм матеріальну допомогу ( ст. 185 КЗпП).

Сьома. На підприємствах і в організаціях з широким застосуванням жіночої праці організовуються дитячі ясла, дитячі садки, кімнати для годування грудних дітей, а також кімнати особистої гігієни жінок ( ст. 186 КЗпП).

РОБОЧИЙ ЧАС

На прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину у віці до 14 років (зокрема що знаходиться під її опікою) або яка здійснює догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку, адміністрація зобов’язана встановити їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень ( ст. 56 КЗпП). Зверніть увагу, що неповний робочий день або неповний робочий тиждень може встановлюватися як при прийомі на роботу, так і згодом. В цьому випадку потрібна згода обох сторін трудового договору.

ВАЖЛИВО! Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень трудових прав працівників, у т. ч. не обмежує тривалості щорічної відпустки.

Жінкам, що працюють неповний робочий час у виробництвах, цехах, професіях і посадах із шкідливими умовами праці, в стаж роботи, що дає право на додаткову відпустку на цих підставах, зараховуються лише ті дні, в які робітниця фактично була зайнята в шкідливих умовах праці не менше половини робочого дня, встановленого для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади.

СОЦІАЛЬНІ ВІДПУСТКИ

КЗпП та Законом № 504 передбачені наступні види соціальних відпусток:

1) відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами ( ст. 17 Закону № 504, ст. 179 КЗпП);

2) відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ( ст. 18 Закону № 504, ст. 179 КЗпП);

3) відпустка у зв’язку з усиновленням дитини ( ст. 181 Закону № 504, ст. 182 КЗпП);

4) додаткова відпустка працівникам, які мають дітей ( ст. 19 Закону № 504, ст. 182¹ КЗпП).

Перша. На підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами тривалістю:

1) до пологів — 70 календарних днів;

2) після пологів — 56 календарних днів (70 календарних днів — у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів), починаючи з дня пологів. Тривалість відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами обчислюється сумарно і становить 126 календарних днів, а у разі народження двох чи більше дітей та у разі ускладнення пологів — 140 календарних днів. Вона надається жінкам повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів.

Особам, які усиновили новонароджених дітей безпосередньо з пологового будинку, надається відпустка з дня усиновлення тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів — при усиновленні двох і більше дітей). У разі усиновлення дитини (дітей) обома батьками вказана відпустка надається одному з батьків на їх розсуд.

Жінкам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відпустка по вагітності і пологах надається тривалістю 90 календарних днів до пологів і 90 календарних днів після пологів, яка обчислюється сумарно і надається жінкам повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів, з оплатою в розмірі повного заробітку незалежно від стажу та місця роботи. Жінкам, які проживають на території радіоактивного забруднення, під час вагітності надаються путівки для оздоровлення у спеціалізованих оздоровчих закладах. Вагітні жінки забезпечуються додатковим харчуванням за нормами, що встановлюються Міністерством охорони здоров’я України ( ст. 30 Закону № 796).

До відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами власник або уповноважений ним орган зобов’язаний за заявою жінки приєднати щорічну відпустку незалежно від тривалості її роботи в поточному робочому році ( ст. 180 КЗпП).

Друга. За бажанням жінок після закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами їм надаються відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги по державному соціальному страхуванню. У випадку, коли дитина потребує домашнього догляду, жінці надасться відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше, як до досягнення дитиною шестирічного віку. За рахунок власних коштів підприємства й організації можуть надавати жінкам частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості. Відпустки для догляду за дитиною можуть бути використані повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину. У період перебування у відпустці для догляду за дитиною жінка або особа, що здійснює такий догляд, можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома із збереженням права на одержання допомоги в період такої відпустки.

Третя. Особі, яка усиновила дитину з числа дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування, старше трьох років, надається одноразова оплачувана відпустка у зв’язку з усиновленням дитини тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів — при усиновленні двох і більше дітей) без урахування святкових і неробочих днів після набрання законної сили рішенням про усиновлення дитини (якщо усиновлювачами є подружжя — одному з них на їх розсуд).

Особа, яка усиновила дитину, має право на відпустку у зв’язку з усиновленням дитини за умови, якщо заява про надання відпустки надійшла не пізніше трьох місяців з дня набрання законної сили рішенням про усиновлення дитини.

Четверта. Жінці, яка працює і має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, жінці, яка усиновила дитину, батькові, який виховує дитину без матері (в тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину, за їх бажанням щорічно надається додаткова оплачувала відпустка тривалістю 10 календарних днів без врахування святкових та неробочих днів.

Крім іншого… Жінкам, які мають дітей віком до півтора року і працюють, надаються, крім загальної перерви для відпочинку і харчування, додаткові перерви для годування дитини.

Ці перерви надаються не рідше ніж через три години тривалістю не менше тридцяти хвилин кожна. При наявності двох і більше грудних дітей тривалість перерви встановлюється не менше години. Строки і порядок надання перерв установлюються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства і з урахуванням бажання матері. Перерви для годування дитини включаються в робочий час і оплачуються за середнім заробітком. Зазначені додаткові блага передбачені ст. 183 КЗпП.

КОНТРОЛЬ ЗА ДОДЕРЖАННЯМ РОБОТОДАВЦЯМИ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ПРАЦЮ ЩОДО ВИКОРИСТАННЯ ПРАЦІ ЖІНОК

Згідно з Положенням № 386, Держпраці України здійснює державний нагляд та контроль за додержанням підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, умов праці жінок. Такий контроль здійснюється шляхом проведення перевірок додержання законодавства про працю на суб’єктах господарювання області. Крім того, у березні цього року проводиться тематична перевірка стану додержання законодавства про працю щодо використання праці жінок.

У разі виявлення порушення законодавства про працю державні інспектори праці складають протоколи про адміністративне правопорушення за ознаками ч.1 ст. 41 КпАП. Штрафні санкції становлять від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі грубого порушення законодавства про працю, зокрема, звільнення з ініціативи роботодавця вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (шести років — ч. 6 ст. 179 КЗпП), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда органи Держпраці України направляють матеріали перевірки до правоохоронних органів для вирішення питання щодо притягнення роботодавця до кримінальної відповідальності за ознаками ст. 172 ККУ.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі