У 2015 році призови громадян на строкову військову службу здійснюють: у квітні — червні та жовтні — листопаді ( Указ Президента України від 17.02.2015 р. № 88/2015). Уточнимо про першу хвилю цьогорічного «строкового» призову: спочатку передбачалося, що вона повинна тривати протягом квітня і травня, але згодом її подовжили по червень (зміни внесено Указом Президента України від 07.05.2015 р. № 255/2015). Тому на цілком законних підставах ваших працівників можуть призвати на строкову військову службу в червні 2015 року.
Щоб ґрунтовно відповісти на запитання, треба розглянути хронологію змін із надання гарантій працівникам, призваним на строкову військову службу у 2015 році.
З 01.01.2015 р. по 07.02.2015 р. У цей період законодавчі норми передбачали, що працівника необхідно звільнити у разі його призову на строкову військову службу. Така підстава для припинення трудового договору містилась у п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП (у редакції, що діяла до 11.06.2015 р.).
З 08.02.2015 р. по 10.06.2015 р. З 08.02.2015 р. набрав чинності Закон України від 15.01.2015 р. № 116-VIII, яким змінено ч. 2 ст. 39 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.92 р. № 2232-XII (далі — Закон № 2232). У цій нормі (у редакції, що діяла у вказаний проміжок часу) йшлося про збереження роботодавцем за працівниками, призваними на строкову військову службу на особливий період, місця роботи (посади) та середнього заробітку на строк по дату демобілізації, але не більше одного року.
Проте на практиці застосування цієї норми викликало масу непорозумінь. Справа в тому, що такі гарантії у вказаний період фігурували лише в Законі № 2232. А ось у КЗпП вони не згадувались. Більш того, незмінною залишалася й підстава для припинення трудового договору згідно з п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП, яка приписувала звільнити працівника — призовника на строкову військову службу.
Зверніть увагу! Починаючи з 08.02.2015 р. не можна звільняти працівників, призваних на строкову військову службу.
При цьому протиріччя у нормативній базі — не перешкода для виконання такого припису. Пояснимо висновок: за цих обставин Закон № 2232 є спеціальним по відношенню до КЗпП, а тому слід застосовувати саме норми цього Закону.
Увага! У ч. 2 ст. 39 Закону № 2232 (у редакції з 08.02.2015 р. по 10.06.2015 р.) не згадувалось про те, що з Держбюджету роботодавцю компенсуватиметься середній заробіток, який він виплачував на користь працівника, призваного на строкову військову службу.
З 11.06.2015 р. Із цієї дати завдяки Закону України від 14.05.2015 р. № 433-VIII (далі — Закон № 433) усунуто непорозуміння між нормами Закону № 2232 і КЗпП, що стосувалися працівників, призваних на строкову військову службу. Розглянемо зміни, які анулювали вказані розбіжності:
— у ч. 3 ст. 119 КЗпП прописали працівників, призваних на строкову військову службу. Це уточнення закріплює у КЗпП за такими працівниками право на збереження за ними місця роботи (посади) і середнього заробітку у роботодавця на строк до закінчення особливого періоду або по фактичну дату демобілізації;
— відкориговано підставу для припинення трудового договору, викладену у п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП: забороняється звільняти працівників, на яких поширюються гарантії ч. 3 і 4 ст. 119 цього Кодексу. Оскільки працівники — призовники на строкову військову службу вказані у ч. 3 ст. 119 КЗпП, то заборона на звільнення поширюється і на них;
— ч. 2 ст. 39 Закону № 2232 викладена у новій редакції: «Громадяни України, призвані на строкову військову службу <…> користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою і четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України.» Як бачимо, ч. 2 ст. 39 Закону № 2232 містить пряму прив’язку до ч. 3 ст. 119 КЗпП. Це свідчить про остаточну узгодженість між цими нормативними актами стосовно гарантій для працівників — призовників на строкову військову службу.
Важливо! Заборона на звільнення працівників, призваних на строкову військову службу, діє з 08.02.2015 р., незважаючи на те, що розглянуті суперечки між КЗпП і Законом № 2232 усунуто тільки з 11.06.2015 р.
При розгляді новацій для працівників, призваних на строкову військову службу, не можна оминути увагою ще один момент: з 11.06.2015 р. ці працівники прописані у ч. 3 ст. 119 КЗпП. Таке уточнення означає: тепер з Держбюджету роботодавцю будуть компенсувати і кошти на виплату середнього заробітку працівникам, призваним на строкову військову службу.
Здійснюватиметься така компенсація згідно з порядком, визначеним КМУ. Нині чинний компенсаційний Порядок* не передбачає надання компенсації роботодавцям, які виплачували середній заробіток працівникам, призваним на строкову військову службу. Проте у Прикінцевих положеннях Закону № 433 зазначено, що Уряд повинен привести свої нормативно-правові акти у відповідність до цього Закону у місячний строк із дня набрання ним чинності. Тобто урядових уточнень слід очікувати у першій половині липня 2015 року.
* Мається на увазі Порядок виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою КМУ від 04.03.2015 р. № 105. — Прим. ред.
Тоді і стане остаточно зрозуміло, з якої дати виплачуватиметься компенсація з бюджету роботодавцям, що зберігали середній заробіток за працівниками — призовниками на строкову військову службу, та чи поширюватиметься таке забезпечення на працівників, призваних на строкову військову службу до 11.06.2015 р.