Так, працівник-інвалід має таке право! На відміну від звичайних працівників, працівники-інваліди, які недавно влаштувалися на роботу та ще не відпрацювали перших шість місяців на цьому підприємстві, можуть скористатися своїм правом піти в щорічну оплачувану відпустку повної тривалості ще до настання шестимісячного терміну їхньої безперервної роботи в цій установі. Більше того, працівники-інваліди, які вже тривалий час працюють на підприємстві, за своїм бажанням мають право піти у щорічну відпустку в зручний для них час ( ст. 10 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР, далі — Закон № 504).
Відповідно до ст. 6 Закону № 504 тривалість щорічної основної відпустки для працівників-інвалідів становить:
— для інвалідів I і II груп — 30 календарних днів;
— для інвалідів III групи — 26 календарних днів.
Відпустка без збереження заробітної плати тривалістю до 30 календарних днів щорічно надається інвалідам III групи, тривалістю до 60 календарних днів щорічно — інвалідам I та II груп ( п. 6 та 7 ч. 1 ст. 25 Закону № 504).
На продовження теми прав працівників-інвалідів слід зазначити, що згідно зі ст. 172 КЗпП, за бажанням працівника-інваліда або на вимогу його індивідуальної програми реабілітації, йому може встановлюватися режим роботи на умовах неповного робочого дня (неповного робочого тижня) та пільгові умови праці.
Зокрема, такі:
1. За бажанням працівника-інваліда роботодавець може перевести його на легшу роботу. Це передбачено ст. 170 КЗпП. Таке переведення можливе за умови, якщо інвалідність працівника настала за інших обставин, а не внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання. Переведення на легшу роботу працівника-інваліда відбувається на конкретно визначений та узгоджений із роботодавцем термін або без обмеження такого терміну з дотриманням рекомендацій МСЕК.
2. Залучати працівника-інваліда до надурочної роботи та до роботи в нічний час без згоди самого працівника-інваліда та якщо є відповідні обмеження у висновку медичної комісії, — заборонено.
3. Згідно зі ст. 42 КЗпП працівники-інваліди мають переважне право залишення на роботі (нарівні з іншими категоріями працівників, визначеними ст. 42 КЗпП), якщо на підприємстві відбувається скорочення чисельності чи штату працівників у зв’язку зі змінами в організації виробництва та праці. Водночас такий пріоритет мають лише працівники, інвалідність яких настала на цьому підприємстві як трудове каліцтво або професійне захворювання.
4. Відповідно до ст. 172 КЗпП на власника або уповноважений ним орган покладається обов’язок організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій.
Важливо! Слід пам’ятати, що працевлаштовуючи інвалідів, направлених на роботу відповідно до рекомендації МСЕК, роботодавці не мають права встановлювати для них випробування ( ст. 26 КЗпП України).
