ДОКУМЕНТИ СТАТТІ
КАСУ — Кодекс адміністративного судочинства України.
Закон № 565 — Закон України «Про міліцію» від 20.12.90 р. № 565-XII.
Положення — Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.91 р. № 114.
Закон № 504 — Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР.
СУТЬ СПОРУ
Судом було встановлено, що позивач працював в період 1999-2013 років у відділку податкової міліції N-ської ОДПІ за місцем мешкання. Наказом ГУ Міндоходів наприкінці 2013 року його було переведено по службі до ДПІ у N-ському районі м. Одеси. 16.12.2013 р. позивач перший день ви-
йшов на роботу за новим місцем служби. Станом на 16.12.2013 р. у позивача залишився 31 день невикористаної відпустки за 2013 рік.
07.03.2014 р. позивачем було направлено до Головного управління Міндоходів в N-ській (далі — ГУ Міндоходів) області рапорт (та супровідний лист до нього) про надання з 31.03.2014 р. невикористаної відпустки за 2013 рік, частини відпустки за 2014 рік та відпустки, яка надається батьку, який виховує дитину без матері.
21.03.2014 р., не отримавши відповіді від ГУ Міндоходів, позивач направив запит про надання публічної інформації щодо надання відпустки ч.
ГУ Міндоходів не видало наказ про надання відповідачу відпустки та не повідомило його про прийняте рішення.
Станом на 28.03.2014 р. ОСОБІ_1 не нарахована та не виплачена заробітна плата за час відпустки, яка повинна розпочатися з 31.03.2014 р. Позивач вважав, що в наданій відпустці йому відмовлено незаконно, така бездіяльність порушує його конституційне право на відпочинок, передбачене ст. 45 Конституції України.
Внаслідок протиправних дій щодо нього позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до ГУ Міндоходів в N-ській області: визнати протиправною бездіяльність щодо ненадання невикористаної частини відпустки за 2013 рік, частини відпустки за 2014 рік та відпустки, що надається батьку, який виховує дитину без матері, зобов’язати видати відповідний наказ, провести перерахунок заробітної плати станом за час відпустки та всіх виплат, які повинні виплачуватись при використанні відпустки, здійснити виплати відповідно до чинного законодавства.
Представник відповідача — ГУ Міндоходів заперечив проти задоволення позовних вимог, пославшись на те, що позивач втратив право на отримання відпустки за 2013 рік, оскільки не скористався правом на її отримання протягом 2013 календарного року, що відповідає п. 52 Положення.
ОБґРУНТУВАННЯ РІШЕННЯ СУДУ
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону № 565 особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції. Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 565 порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням. Відповідно до п. 2 Положення особи, яким присвоєно спеціальне звання старшого лейтенанта міліції, відносяться до середнього начальницького складу.
Згідно з п. 52 Положення чергова відпустка надається особі рядового або начальницького складу, як правило, до кінця робочого року. Термін «як правило» вказує на те, що з цього правила можуть бути виключення, вичерпного переліку виключень виходу із правила про надання відпустки до кінця робочого року законодавцем не визначено, тому звуження цих випадків до однієї категорії є необґрунтованим.
Крім того, згідно з ч. 3 п. 55 Положення за бажанням осіб рядового і начальницького складу невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік. Отже, законодавець прямо визначає право працівника на перенесення відпустки на наступний рік. Норма, зазначена у пункті, не примушує працівника отримувати дозвіл безпосереднього керівника на використання відпустки за минулий рік лише у першому кварталі поточного року. Ця норма ідентична ч. 2 ст. 12 Закона № 504, згідно з якою невикористану частину відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.
У ч. 1 п. 52 Положення також надається можливість перенесення частини відпустки, але не встановлено граничний термін її використання.
Відповідно до ст. 10 Закону № 504 щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть надаватись одночасно з щорічною основною відпусткою або окремо від неї. Щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються, у тому числі, одинокій матері (батьку), які виховують дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків.
Крім того, згідно з п. 54 Положення особам середнього, старшого і вищого начальницького складу у разі переведення по службі в іншу місцевість дозволяється, за їх бажанням, поєднувати чергові відпустки за два роки. Поєднана відпустка надається за новим місцем служби, і її загальна тривалість не повинна перевищувати трьох місяців, без урахування часу, необхідного для переїзду до місця проведення відпустки і назад, але не більше 15 діб. У разі службової необхідності поєднана відпустка за новим місцем служби може бути надана в два етапи, в межах загальної тривалості та з видачею кожного разу проїзних документів. Відповідно до п. 5 ч. 13 ст. 10 Закону № 504 позивач має право брати відпустку у зручний для нього час, оскільки він самостійно виховує малолітніх дітей та у 2013 році він вже використав таку відпустку.
Згідно з наданими позивачем рапортами він протягом 2013 року намагався отримати вказану відпустку у повному обсязі, але згідно з наданими наказами вказані рапорти були задоволені лише частково без мотивування причин відмови. А представником відповідача не надано доказів того, що керівництво ГУ Міндоходів протягом 2013 року намагалось відправити позивача у щорічну відпустку, але він заперечував проти цього.
Таким чином, позивач не втратив право на отримання невикористаної частини щорічної відпустки за 2013 рік та згідно з п. 54 Положення, оскільки він був у жовтні 2013 року переведений до м. Одеси з іншої місцевості, право на поєднання (приєднання) цієї частини невикористаної відпустки до щорічної відпустки за 2014 робочий рік, яка згідно з графіком відпусток працівників податкової міліції повинна була бути надана йому у квітні 2014 року.
Згідно з наказом ГУ Міндоходів від 28.03.2014 р. № 89-в «Про надання відпустки співробітникам податкової міліції» позивачеві надана щорічна відпустка за 2014 рік, а тому відповідно до положень ч. 1 ст. 162 КАСУ в задоволенні позовних вимог про зобов’язання відповідача надати таку відпустку слід відмовити. Разом з тим, з огляду на вищенаведене суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про визнання бездіяльності протиправною в частині ненадання невикористаної частини щорічної відпустки за 2013 робочий рік згідно з його рапортом від 06.03.2014 р. та наявності підстав для зобов’язання відповідача надати вказану відпустку відповідно до положень ч. 2 ст. 162 КАСУ.
СУДОВЕ РІШЕННЯ
17.04.2014 р. N-ський окружний адміністративний суд постановив позовні вимоги задовольнити частково. Визнав протиправною бездіяльність ГУ Міндоходів в N-ській області щодо ненадання ОСОБА_1 невикористаної частини щорічної відпустки за 2013 робочий рік згідно з його рапортом від 06.03.2014 р. Зобов’язав ГУ Міндоходів в N-ській області надати ОСОБА_1 невикористану частину щорічної відпустки за 2013 робочий рік у вигляді приєднання до його щорічної відпустки за 2014 рік шляхом внесення відповідних змін до наказу ГУ Міндоходів в N-ській області від 28.03.2014 р. № 89-в «Про надання відпустки співробітникам податкової міліції».
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ГУ Міндоходів подало апеляційну скаргу. Ухвалою N-ського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2014 р. скарга була відхилена, рішення залишилось без змін. А тому право працівника на отримання невикористаної частини відпустки з попереднього місця роботи після переведення відновлено судовим рішенням.
