Статтею 12 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) для керівника передбачена можливість відкликати працівника із щорічної відпустки. Проте відкликання допускається лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою або загибелі майна підприємства. Відкликання оформляється наказом (розпорядженням) керівника. Такий наказ матиме законну силу, якщо до його видання відкликання працівника погоджено із профспілковим або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, є згода працівника на відкликання зі щорічної відпустки та вказано умову, що основна частина щорічної відпустки становитиме не менше 14 календарних днів.
Також невикористану відпустку можна переносити на інший період — за домовленістю між працівником та роботодавцем. У разі відкликання працівника з відпустки його працю оплачують з урахуванням суми, що була нарахована на оплату невикористаної частини відпустки.
Особливий порядок відкликання з відпустки встановлено для державних службовців. Згідно зі ст. 20 Закону України «Про державну службу» від 16.12.93 р. № 3723-XII за рішенням керівника органу (при цьому оформляється службова записка) державні службовці можуть бути відкликані із щорічної або додаткової відпустки. Таке відкликання, по-перше, може відбуватися без згоди державного службовця, і, по-друге, підстави прийняття керівником такого рішення значно ширші, ніж встановлені у ст. 12 Закону про відпустки. При цьому частина невикористаної відпустки надається державному службовцю в будь-який інший час відповідного року чи приєднується до відпустки в наступному році.
Після затвердження графіка відпусток допускається протягом року вносити до нього зміни про встановлення нового терміну надання відпустки у зв’язку з її перенесенням (оформляється наказом керівника).
Iніціатором перенесення відпустки може бути як керівник, так і працівник.
Видати наказ про перенесення відпустки можна, зокрема, якщо:
— є письмова згода працівника на перенесення відпустки;
— питання про перенесення відпустки погоджене у встановленому порядку із профспілковим або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом;
— частину відпустки працівник використає в поточному робочому році;
— керівник порушив термін письмового повідомлення про час надання відпустки, як того вимагає ч. 11 ст. 10 Закону про відпустки;
— працівник тимчасово непрацездатний на день початку відпустки, що засвідчено у встановленому порядку;
— збігається щорічна відпустка з відпусткою у зв’язку з навчанням, виконанням працівником державних або громадських обов’язків, якщо згідно із законодавством він підлягає на цей час звільненню від основної роботи із збереженням заробітної плати.
Якщо працівник хоче перенести відпустку на інший термін, її надання встановлюється за домовленістю сторін. Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період з додержанням вимог ст. 12 Закону про відпустки.
Перенесення відпустки за ініціативою працівника теж оформляють наказом.
