У 2015 році працівники апаратів судів активно зверталися до Президента України, Прем’єр-міністра України та інших можновладців щодо дотримання норм Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. № 2453-VI (далі — Закон про судоустрій) у розрізі матеріального, побутового забезпечення та соціального захисту працівників судової системи.
З відкритими листами зверталися працівники апаратів Вінницького апеляційного адміністративного суду, Господарського суду Івано-Франківської області, Господарського суду Миколаївської області, Господарського суду Тернопільської області, Господарського суду Львівської області, Господарського суду Дніпропетровської області, Апеляційного суду Львівської області та інші. У листах зверталася увага на той факт, що законодавством передбачено відповідний рівень заробітної плати, але всупереч закону Кабінет Міністрів України не вносить зміни до відповідних постанов, які регулюють посадовий оклад працівника апарату суду; на невідповідність оплати їхньої праці невпинному зростанню цін на житло, воду, електроенергію, газ, на фармацевтичну продукцію, продукти харчування, одяг.
Тож що ми маємо на сьогодні? Розпочала діяти ст. 147 Закону про судоустрій щодо матеріального, побутового забезпечення та соціального захисту працівників судової системи, але не для всіх! Так- так, закон почав діяти не для всіх. Юридично норми закону поширюються на всіх працівників судової системи, але Кабінет Міністрів України своєю постановою «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» від 02.09.2015 р. № 644 вніс зміни у свою постанову «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09.03.2006 р. № 268 (далі — постанова № 268) таким чином, що розділив осіб на тих, кому можна підняти розмір посадового окладу згідно зі ст. 147 Закону про судоустрій, і тих, кому можна посадовий оклад зменшити наполовину.
Дехто подумає, що це — абсурд, не може Кабінет Міністрів України урізати вибірково посадовий оклад працівникам апаратів судів усупереч Конституції та законам України. І я такої думки: це абсурд і разом з тим — це реальність.
Кабінет Міністрів України у примітці у додатках 45 та 47 до постанови № 268 зазначив, що у 2015 році місячний посадовий оклад застосовується з урахуванням 50-відсоткового зменшення; інші виплати працівникам апаратів судів, передбачені цією постановою, здійснюються виключно в межах фонду оплати праці суду.
Тобто обмеження посадового окладу стосується керівних працівників і спеціалістів апарату апеляційних судів та керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих (загальних, спеціалізованих) судів. Разом з тим ст. 147 Закону про судоустрій розпочала діяти тільки для керівних працівників і спеціалістів апарату вищих спеціалізованих судів, оскільки у згаданій вище постанові для цих категорій посад жодних обмежень немає.
Розглянемо іншу сторону, яка виникла з реалізацією ст. 147 Закону про судоустрій. У цій статті зазначено: «Розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців».
У розпорядженні Кабінету Міністрів України «Про віднесення посад працівників апарату судів загальної юрисдикції до відповідних категорій посад державних службовців» № 88-р від 24.02.2003 р. передбачено, що:
– до четвертої категорії посад відносяться посади помічника голови, помічника заступника голови, заступника керівника апарату, начальників відділів апеляційних судів;
– до п’ятої категорії посад відносяться посади помічника голови, помічника заступника голови, помічників суддів місцевих судів; посади заступника керівника апарату, начальника відділу, головних спеціалістів, старших консультантів, головного бухгалтера місцевих судів.
На підставі ст. 147 Закону про судоустрій та розпорядження № 88-р розроблені зміни до постанови № 268 щодо посадових окладів працівників апаратів судів. Але що ж ми отримали в результаті?
А в результаті внесених змін ми отримали:
1. Відсутність градації у посадових окладах: помічника голови, помічника заступника голови, заступника керівника апарату, начальників відділів апеляційних судів (тобто заступник керівника апарату суду апеляційного суду і начальник відділу цього ж суду мають однаковий посадовий оклад).
2. Відсутність градації у посадових окладах помічника голови, помічника заступника голови, помічників суддів місцевих судів; посади заступника керівника апарату, начальника відділу, головних спеціалістів, старших консультантів, головного бухгалтера місцевих судів (тобто заступник керівника апарату суду, начальник відділу та підпорядкований їм головний спеціаліст мають однаковий посадовий оклад).
3. Відсутність градації між головними, провідними спеціалістами апеляційних, окружних та місцевих судів.
Виникає єдине питання: невже, щоб виконувалися закони в Україні, необхідно йти за захистом своїх прав до суду?
Наведу приклад із судової практики.
06 травня 2015 року у справі № 820/3150/15 N-ський окружний адміністративний суду розглянув позов ОСОБИ_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в N-ській області про неправомірні дії Територіального управління Державної судової адміністрації (далі — ТУДСА).
ОСОБА_1 у своїх позовних вимогах просить суд: визнати неправомірними дії ТУДСА щодо ненарахування та невиплати їй заробітної плати та зобов’язати виплатити в повному обсязі недоплачену заробітну плату з урахуванням усіх надбавок, нарахованих залежно від посадового окладу; зобов’язати нарахувати та виплатити на недоплачену їй заробітну плату, компенсацію втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати, відповідно до ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 р. № 2050-III.
Вирішуючи цей спір, суд враховував, що Кабінетом Міністрів України відповідні зміни до постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09.03.2006 р. № 268 не внесені.
Чинним законодавством закріплене право працівника апарату суду на посадовий оклад (згідно зі ст. 147 Закону про судоустрій). Але законодавчого механізму реалізації цього права немає, оскільки не внесені відповідні зміни до вказаної вище постанови. Тобто суд зазначає, що у відповідача немає юридично обґрунтованих підстав нараховувати та виплачувати посадові оклади у розмірах інших, ніж це передбачено додатком 47 до постанови № 268.
Стосовно вимоги позивача щодо зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити недоплачену заробітну плату, компенсацію втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати, відповідно до ст. 2 Закону України «Про компенсацію втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 р. № 2050-IIІ суд зазначає, що розмір та термін виплати заробітної плати позивачу розраховувалися відповідно до додатку 47 до постанови № 268, а тому вони є безпідставними.
Таким чином, позовні вимоги є незаконними та необґрунтованими, у зв’язку з чим суд має правові підстави для відмови в задоволенні адміністративного позову.
У цьому судовому рішенні суд вирішив відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБІ_1 до ТУДСА про визнання її дій неправомірними..
Враховуючи вказану вище судову практику, працівники судів не зупинилися у захисті своїх прав і подали до суду позов про визнання бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо неприведення постанови № 268 у відповідність до ч. 1 ст. 147 Закону про судоустрій. Такий позов розглядав Окружний адміністративний суд міста Києва, справа № 826/4982/15 від 31 липня 2015 року. Суд постановив: визнати протиправну бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо неприведення постанови № 268 у відповідність до ч. 1 ст. 147 Закону про судоустрій та зобов’язав привести у відповідність вказану постанову.
Тож яким чином буде відновлюватися довіра до суду, якщо Кабінет Міністрів України не виконує рішення суду?
