ДОКУМЕНТ СТАТТІ
КК — Кримінальний кодекс України.
Перш за все давайте з’ясуємо, які злочини можуть бути вчинені в інтересах третіх осіб. Отже, зокрема, йдеться про:
— використання влади чи службового становища (своїх повноважень) або зловживання своїми повноваженнями з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої фізичної або юридичної особи (для інших осіб) ( ст. 364, 3641, 3652 КК), маніпулювання на фондовому ринку, що призвело до отримання третіми особами прибутку ( ч. 1 ст. 2221 КК), незаконне розголошення, передача або надання доступу до інсайдерської інформації, надання з використанням такої інформації рекомендацій стосовно придбання або відчуження цінних паперів чи похідних (деривативів), або вчинення з використанням інсайдерської інформації на користь інших осіб правочинів, спрямованих на придбання або відчуження цінних паперів чи похідних (деривативів), яких стосується інсайдерська інформація, якщо це призвело до отримання третіми особами необґрунтованого прибутку або уникнення третіми особами значних збитків ( ч. 1 і 2 ст. 2321 КК);
— пропозицію, обіцянку чи надання неправомірної вигоди третій особі за вчинення чи невчинення будь-яких дій в інтересах третьої особи ( ч. 1 ст. 354, ч. 1 ст. 3683, ч. 1 ст. 3684, ст. 369 КК) або за зловживання впливом ( ч. 1 ст. 3692 КК). Подвійне застосування терміна «третя особа» в одній і тій самій нормі у статтях 354, 368, 3683 і 3684 КК нічим не виправдане з огляду на те, що насправді йдеться про різних осіб: неправомірну вигоду надають, наприклад, члену сім’ї службової особи за вчинення нею (службовою особою) будь-яких дій в інтересах особи, близької до того, хто надав неправомірну вигоду — а це вже четверта діюча особа у цьому злочинному ланцюжку;
— прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди, прохання надати таку вигоду для третьої особи за вчинення чи невчинення будь-яких дій в інтересах третьої особи ( ч. 4 ст. 160, ч. 3 ст. 354, ст. 368, ч. 3 ст. 3683, ч. 3 ст. 3684 КК) або за зловживання впливом ( частини 2 і 3 ст. 3692 КК);
— передачу будь-якій іншій особі у власність активів ( ст. 3682 КК);
— розтрату чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем ( ч. 2 ст. 191) і розтрату майна, на яке накладено арешт ( ст. 388 КК);
— вчинення в інтересах третіх осіб дій, що призвели до віднесення банку до категорії неплатоспроможних ( ст. 2181 КК) або до стійкої фінансової неспроможності суб’єкта господарської діяльності ( ст. 219 КК).
З цього переліку видно, що існують такі види третіх (інших) осіб:
1) інші особи, заради одержання якими неправомірної вигоди суб’єкти службових злочинів використовують владу чи службове становище (повноваження) або зловживають своїми повноваженнями. Такі інші фізичні особи за наявності підстав можуть нести відповідальність за ст. 27 і ст. 364 КК (або ст. 3641, ст. 3652, ст. 2221, ст. 2321 КК) як підбурювачі чи пособники відповідного злочину — залежно від того, було його вчинено за їхньою ініціативою чи за ініціативою службової особи; якщо ж про вчинення цього злочину вони узнали post factum — то за ст. 396 КК, якщо злочин є тяжким чи особливо тяжким і якщо ці особи не є членами сім’ї чи близькими родичами основного фігуранта справи. Крім того, необґрунтований прибуток ( статті 2221, 2321) підлягає спеціальній конфіскації в них;
2) треті особи, яким надають неправомірну вигоду (передають у власність активи). Ці особи, якщо вони не є службовою особою (відповідним працівником, особою, яка зловживає своїм впливом), не несуть кримінальну відповідальність за одержання неправомірної вигоди (активів) за статтями 354, 368, 3683, 3684 або 3692. Проте, за умови усвідомлення того факту, що ними отримано майно, завідомо одержане злочинним шляхом, їхня відповідальність — залежно від конкретних обставин — може настати за статтями 209, 198 або 396 КК. Крім того, зазначена вигода (активи) підлягає спеціальній конфіскації в них;
3) треті особи, в інтересах яких вчинюють чи не вчинюють певні дії (зокрема, доводять до неплатоспроможності підприємства). Такі інші фізичні особи за наявності підстав можуть нести відповідальність за ст. 27 і статтями 354, 368, 3683 або 3684 як підбурювачі або пособники відповідного злочину — залежно від того, було його вчинено за їхньою ініціативою чи ініціативою службової особи (відповідного працівника);
4) інші особи, яким передають викрадене службовою особою шляхом розтрати майно. За умови усвідомлення ними того факту, що ними отримано майно, завідомо одержане злочинним шляхом, вони несуть відповідальність за статтями 209 або 198 КК.
Тепер давайте з’ясуємо, хто ж є такими третіми (іншими) особами?
З погляду КК, це, на перший погляд, не важливо: у перелічених статтях жодним чином не визначено ознаки цих осіб (крім ст. 364, де зазначено як про фізичних, так і про юридичних осіб). Проте, насправді це важливо для правильного застосування положень:
по-перше, частин 4 і 5 ст. 962КК, де передбачено:
— гроші, цінності та інше майно, які є предметом злочину, одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна, передані особою, яка вчинила злочин або суспільно небезпечне діяння, що містить ознаки злочину, передбаченого КК, іншій фізичній або юридичній особі, підлягають спеціальній конфіскації, якщо особа, яка прийняла майно, знала або повинна була знати, що таке майно одержане внаслідок вчинення злочину, передбаченого ст. 354 та статтями 364, 3641, 3652, 368, 3682, 3683, 3684, 369, 3692 КК (з огляду на зазначене вище цей перелік статей слід доповнити статтями 191, 2221, 2321, 262, 308, 312, 313, 357 і 410 КК) або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого зазначеними статтями. Слова «знала або повинна була знати» практично застосовні лише до особи, на яку відповідне майно чи доходи «впали з неба», тобто вона не придбала їх, не виграла в лотерею, не отримала у спадок і не вчинила будь-яких дій для того, щоби стати їхнім власником;
— спеціальна конфіскація не застосовується до зазначених грошей, цінностей та іншого майна, які згідно із законом підлягають поверненню власнику (законному володільцю);
по-друге, законів України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV і «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 14.10.2014 р. № 1702-VIІ — зокрема в частині подання відомостей про кінцевих бенефіціарних власників.*
* Кінцевий бенефіціарний власник (контролер) — це фізична особа, яка незалежно від формального володіння має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність юридичної особи безпосередньо або через інших осіб, або яка має можливість здійснювати вплив шляхом прямого або опосередкованого (через іншу фізичну чи юридичну особу) володіння однією особою самостійно або спільно з пов’язаними фізичними та/або юридичними особами часткою в юридичній особі у розмірі 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі ( п. 19 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 14.10.2014 р. № 1702-VII).
Зрозуміло, що практично жодна осудна особа, яка досягла 16-річного віку, не буде піддавати себе ризику кримінальної відповідальності і покарання заради задоволення інтересів чужих для неї осіб, якщо їхні інтереси не збігаються з її особистими інтересами.
Тому на практиці такими «іншими (третіми) особами» є, як правило: члени сім’ї та інші близькі особи, а також особи, які мають із суб’єктом злочину спільні бізнес-інтереси (один з них є кінцевим бенефіціарним власником (контролером)).
