В ідеалі демобілізований працівник повинен стати до роботи у найближчий робочий день після дня виключення його як військовослужбовця зі списків особового складу військової частини ( ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.92 р. № 2232-XII, далі — Закон № 2232). Іншими словами, якщо у військовому квитку працівника датою демобілізації є 12.08.2015 р., то приступити до роботи він повинен 13.08.2015 р.
Зауважимо: спеціальних норм та порядків, спрямованих на врегулювання питань щодо допущення демобілізованих працівників до роботи на сьогодні немає. При врегулюванні цього питання слід керуватися існуючими нормами законодавства про працю тощо. Враховуючи це, працівник має прибути на роботу після звільнення його з військової служби в розумний строк, з урахуванням часу, потрібного для оформлення відповідних документів та проїзду до місця проживання. Адже ч. 11 ст. 26 Закону № 2232 встановлено: особи, звільнені з військової служби, зобов’язані у п’ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів (військовозобов’язані Служби безпеки України — до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України) для взяття на військовий облік.
Отже, при визначенні такої дати треба враховувати й інші фактори, а тому краще вважати: працівники, які звільнені з військової служби в запас (демобілізовані) та які не продовжують військову службу у зв’язку з прийняттям на військову службу за контрактом, мають стати до роботи з урахуванням часу проїзду до місць проживання (перебування).
Також пам’ятайте про норму, зафіксовану у ч. 5 ст. 119 КЗпП. У ній вказано, що за мобілізованими працівниками, які під час проходження військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров’я) та перебувають на лікуванні у медичних закладах, або потрапили у полон або визнані безвісно відсутніми, треба зберігати гарантії (середній заробіток, місце роботи) на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) військових комісаріатах після їх звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування в медичних закладах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими.
Взагалі працівник заздалегідь може узгодити з роботодавцем конкретну дату повернення до виконання посадових обов’язків після демобілізації (не обов’язково одразу після звільнення з військової служби, взяття на облік у військовому комісаріаті). Трудове законодавство це не забороняє.
Зверніть увагу! Не поспішайте звільняти працівника навіть у випадках, коли дізналися від військового комісаріату, що цей працівник дійсно демобілізувався і не продовжив військову службу за контрактом. У такому випадку намагайтеся з’ясувати причини неявки працівника — навідайтеся за місцем його «прописки», зателефонуйте родичам, ще раз зверніться до військового комісаріату.
Пояснимо, чому це так важливо. Справа у тому, що працівник міг своєчасно не стати до роботи через поважні причини (наприклад, через хворобу). У цьому разі у незаконно звільненого працівника є право поновитися на роботі, а роботодавцю загрожують штрафи.
До з’ясування причин нез’явлення на роботу в табелі обліку використання робочого часу робіть відмітку «НЗ» або «28» (неявки з нез’ясованих причин). Згодом, коли роботодавець дізнається про причину відсутності працівника, — таку відмітку треба відкоригувати на позначення, що відповідає з’ясованим причинам невиходу працівника на роботу.
І тільки якщо роботодавець достовірно установить, що демобілізований працівник не виходить на роботу без поважних причин, то лише у цьому разі може йти мова про розірвання укладеного із ним трудового договору. При цьому у разі звільнення з ініціативи роботодавця треба керуватися підставами, викладеними у ст. 40 і 41 КЗпП. Обережно! Норми ст. 119 КЗпП не можуть бути підставою для звільнення.
