ДОКУМЕНТИ СТАТТІ
КК — Кримінальний кодекс України.
КУпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення.
Закон № 1700 — Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 р. № 1700-VII.
Закон № 554 — Закон України від 07.10.97 р. № 554/97-ВР «Про професійних творчих працівників та творчі спілки».
Закон № 1977 — Закон України від 13.12.91 р. № 1977-XII «Про наукову і науково-технічну діяльність».
Закон № 3808 — Закон України від 24.12.93 р. № 3808-XII «Про фізичну культуру і спорт».
Наказ № 49 — наказ Мінохорони здоров’я України від 02.02.2011 р. № 49 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики».
Правові обмеження державних службовців зумовлені специфікою виконуваних ними державних функцій і службових повноважень.
Головна мета правових обмежень — це забезпечення ефективного функціонування державної служби, встановлення правових бар’єрів перед можливими зловживаннями державних службовців, створення умов для належного виконання посадових повноважень і реалізації встановлених Конституцією прав і свобод службовців.
Давайте згадаємо.
Закон № 1700 встановив обмеження щодо використання службових повноважень чи свого становища (ст. 22), щодо одержання подарунків (ст. 23), щодо спільної роботи близьких осіб (ст. 27), щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності (ст. 25) та обмеження після припинення діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування (ст. 26).
Тепер більш детально зупинимося на обмеженнях щодо суміщення та сумісництва та одержання подарунків та виключеннях, які допускають ці норми.*
* За матеріалами сайта Центру політико-правових реформ: http://pravo.org.ua/ua/. — Прим. ред.
ПОРУШЕННЯ ОБМЕЖЕНЬ ЩОДО СУМІСНИЦТВА ТА СУМІЩЕННЯ
Державним службовцям забороняється:
1) займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України;
2) входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.
Отже, як бачимо, ч. 1 ст. 25 Закону «Про запобігання корупції» містить три спеціальні форми обмежень (заборон) для осіб, зазначених у п. 1 ст. 3 Закону № 1700, з яких існують винятки, а також винятки із винятків.
| Заборона | Спеціальні винятки | Загальний виняток-1 | Загальний виняток-2 | Винятки з винятку-2 |
| Займатися підприємницькою діяльністю | — | Інше передбачено Конституцією або законами України | Особи є депутатами ВР АРК, депутатами місцевих рад, членами ВРЮ, народними засідателями і присяжними | Заборона поширюється на депутатів ВР АРК, місцевих рад, які здійснюють свої повноваження у раді на постійній основі, членів ВРЮ, які працюють у ВРЮ на постійній основі |
| Займатися іншою оплачуваною діяльністю | Викладацька, наукова і творча діяльність, медична практика, інструкторська та суддівська практика із спорту | Інше передбачено Конституцією або законами України | Особи є депутатами ВР АРК, депутатами місцевих рад, членами ВРЮ, народними засідателями і присяжними | Заборона поширюється на депутатів ВР АРК, місцевих рад, які здійснюють свої повноваження у раді на постійній основі, членів ВРЮ, які працюють у ВРЮ на постійній основі |
| Входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації | Особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації | Інше передбачено Конституцією або законами України | Особи є депутатами ВР АРК, депутатами місцевих рад, членами ВРЮ, народними засідателями і присяжними | Заборона поширюється на депутатів ВР АРК, місцевих рад, які здійснюють свої повноваження у раді на постійній основі, членів ВРЮ, які працюють у ВРЮ на постійній основі |
| Народним засідателем є громадянин України, який у випадках, визначених процесуальним законом, та за його згодою вирішує справи у складі суду разом із професійним суддею, а присяжним — громадянин України, якого у випадках, визначених процесуальним законом, залучають до здійснення правосуддя; метою цього в обох випадках є забезпечення згідно з Конституцією України безпосередньої участі народу у здійсненні правосуддя (ст. 58 Закону «Про судоустрій і статус суддів»). Не підлягають включенню до списків народних засідателів та списків присяжних народні депутати України, члени КМ, судді, прокурори, працівники органів внутрішніх справ та інших правоохоронних органів, військовослужбовці, працівники апаратів судів, інші державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування, адвокати, нотаріуси, члени ВККС, ВРЮ. Особа, включена до списку народних засідателів або списку присяжних, зобов’язана повідомити суд про обставини, що унеможливлюють її участь у здійсненні правосуддя, у разі їх наявності. Виходячи із зазначеного фактично виключається ситуація, коли особа, уповноважена на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування, яка через помилку стала народним засідателем чи присяжним, скориставшись тим, що на неї не поширюється заборона, визначена у ст. 2 Закону № 1700. | ||||
Отже, як бачимо, відповідно до чинних антикорупційних норм ст. 25 Закону № 1700 не застосовуються до депутатів місцевих рад (крім тих, які здійснюють у раді свої повноваження на постійній основі), членів Вищої ради юстиції (крім тих, які працюють там на постійній основі), народних засідателів і присяжних.
Така заборона також не поширюється на викладацьку, наукову і творчу діяльність, медичну практику, інструкторську та суддівську спортивну практику. На сьогодні спеціальне законодавство дає можливість достатньо конкретизувати зазначені положення.
Наприклад, поняття наукової, творчої діяльності та медичної практики визначено в законах № 554, № 1977 та в Ліцензійних умовах провадження господарської діяльності з медичної практики, затверджених наказом № 49 (ср. ). Щодо понять викладацької діяльності та інструкторської й суддівської спортивної практики, то в законодавстві чітко ці поняття не визначено.
Водночас викладацьку діяльність можна трактувати як діяльність особи — викладача тієї чи іншої навчальної дисципліни в освітньому закладі, що полягає в читанні лекцій, проведенні семінарів, практичних та інших занять, гуртків, секцій, веденні уроків тощо. Особу, яка веде викладацьку і виховну роботу, іменують педагогом. Отже, викладацька діяльність — це та частина педагогічної діяльності, яка не охоплює виховну роботу.
Також відповідно до Закону № 3808 спортивні судді — це фізичні особи, які пройшли спеціальну підготовку, отримали відповідну кваліфікаційну категорію та уповноважені забезпечувати дотримання правил спортивних змагань, положень (регламентів) про змагання, а також достовірність зафіксованих результатів.
ОБМЕЖЕННЯ ЩОДО ОДЕРЖАННЯ ПОДАРУНКІВ
Конвенцією ООН проти корупції (ч. 4 ст. 7) встановлюється необхідність створення, підтримки й зміцнення систем, які сприяють прозорості і запобігають виникненню конфлікту інтересів. Одним із ефективних інструментів запобігання виникненню конфлікту інтересів є й обмеження щодо одержання подарунків — грошових коштів або іншого майна, переваг, пільг, послуг, нематеріальних активів, які надають/одержують безоплатно або за ціною, нижчою мінімальної ринкової.
Статтею 23 Закону № 1700 встановлені обмеження щодо одержання подарунків.
Так, особам, зазначеним у п. 1, 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, забороняється безпосередньо або через інших осіб вимагати, просити, одержувати подарунки для себе чи близьких їм осіб від юридичних або фізичних осіб:
1) у зв’язку із здійсненням такими особами діяльності, пов’язаної із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування;
2) якщо особа, яка дарує, перебуває в підпорядкуванні такої особи.
Особи, зазначені у п. 1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону № 1700, можуть приймати подарунки, які відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність, крім випадків, передбачених частиною першою цієї статті, якщо вартість таких подарунків не перевищує одну мінімальну заробітну плату, встановлену на день прийняття подарунка, одноразово, а сукупна вартість таких подарунків, отриманих від однієї особи (групи осіб) протягом року, не перевищує двох прожиткових мінімумів, встановлених для працездатної особи на 1 січня того року, в якому прийнято подарунки.
Увага! Передбачене цією частиною обмеження щодо вартості подарунків не поширюється на подарунки, які:
1) даруються близькими особами;
2) одержуються як загальнодоступні знижки на товари, послуги, загальнодоступні виграші, призи, премії, бонуси.
Подарунки, одержані особами, зазначеними у п. 1, 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, як подарунки державі, Автономній Республіці Крим, територіальній громаді, державним або комунальним підприємствам, установам чи організаціям, є відповідно державною або комунальною власністю і передаються органу, підприємству, установі чи організації у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Важливо! Рішення, прийняте особою, зазначеною у п. 1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону № 1700, на користь особи, від якої вона чи її близькі особи отримали подарунок, вважаються такими, що прийняті в умовах конфлікту інтересів, і на ці рішення розповсюджуються положення ст. 67 цього Закону.
Зверніть увагу. У п. 1 і 2 ч. 1 ст. 23 Закону № 1700 під «такими особами» і «такою особою» слід розуміти осіб, зазначених у п. 1, 2 ст. 3 цього Закону. Це пояснення потрібне з огляду на те, що в абз. 1 ч. 1 ст. 23 згадуються як ці особи, так і ще три види осіб («інші особи», «близькі особи» та «юридичні або фізичні особи»).
Обмежень щодо одержання подарунків особами, зазначеними у п. 3 ст. 3, Закон № 1700 не містить. Це означає, що їм не заборонено: одержувати подарунки від підлеглих; одержувати подарунки, які не відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність, у т. ч. коштовні подарунки; вони не зобов’язані відмовлятися від подарунків, повідомляти про їх одержання або знаходження у службовому приміщенні тощо.
Водночас, якщо подарунок є неправомірною вигодою і особа, зазначена у п. 3 ст. 3 Закону № 1700, одержала його для себе чи третьої особи за вчинення дії чи бездіяльність в інтересах того, хто пропонує чи надає цей подарунок, чи в інтересах третьої особи з використанням наданих їй повноважень, свого становища або у зв’язку з її діяльністю на користь роботодавця, її діяння є протиправним відповідно до ст. 22 Закону № 1700 і статей 354 та 3683 КК.
Крім того, будь-яка осудна особа, що досягла 16-річного віку, несе відповідальність за одержання неправомірної вигоди для себе чи іншої особи за вплив на прийняття рішення певною особою (частини 2 і 3 ст. 3692 КК). Обмеження для осіб, згаданих у п. 1 і 2 ст. 3, щодо одержання подарунків, про які йдеться у статтях 23 і 24 Закону № 1700, складаються із системи заборон і обов’язків, а також винятків із них (див. табл. нижче).
Аналогічні обмеження містяться і в інших законах. Так, згідно із Законом «Про статус депутатів місцевих рад» від 11.07.2002 р. № 93-IV (ст. 8), депутат місцевої ради «повинен дотримуватися таких правил депутатської етики:… не приймати будь-яких гонорарів, подарунків, не отримувати винагород безпосередньо чи опосередковано за дії, пов’язані зі здійсненням ним депутатських повноважень».
Обмеження щодо одержання подарунків, неправомірної вигоди
| Зміст обмежень | Умови | Винятки з обмежень |
| Особі заборонено: | ||
| 1) вимагати, просити, одержувати подарунки для себе чи близьких осіб від юридичних або фізичних осіб, у т. ч. іноземних | — у зв’язку із здійсненням діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування; — від підлеглої особи (ч. 1 ст. 23). Тут йдеться про абсолютну заборону | Таким чином, не заборонено одержувати подарунки від держави Україна, АРК, інших держав, міжнародних організацій, територіальних громад |
| 2) приймати подарунки (поза здійсненням діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, та від осіб, які не є підлеглими | якщо вони не відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність, тобто вартість подарунка дорівнює або перевищує: — одну МЗП, встановлену на день його прийняття — одноразово; — два прожиткових мінімуми, встановлених для працездатної особи на 1 січня року, в якому прийнято подарунки, — щодо сукупної вартості подарунків, отриманих від однієї особи (групи осіб) протягом року (ч. 2 ст. 23) | Обмеження щодо вартості не поширюється на: — подарунки, які даруються близькими особами; — загальнодоступні знижки на товари чи послуги; — загальнодоступні виграші, призи, премії, бонуси |
| Особа зобов’язана: | ||
| 1) у разі отримання пропозиції неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, невідкладно: | Ці обов’язки не поширюються на випадки, коли йдеться про: 1) подарунок, що відповідає загальновизнаним уявленням про гостинність, тобто його вартість не перевищує: — одну МЗП, встановлену на день його прийняття, — щодо одноразового подарунка; — двох прожиткових мінімумів, встановлених для працездатної особи на 1 січня року, в якому прийнято подарунки, — щодо сукупної вартості подарунків, отриманих від однієї особи (групи осіб) протягом року; 2) подарунок, що дарується близькими особами; 3) загальнодоступні знижки на товари чи послуги; 4) загальнодоступні виграші, призи, премії, бонуси (ч. 4 ст. 24) | |
| — відмовитися від пропозиції | безумовний обов’язок | |
| — ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію | за можливості | |
| — залучити свідків | за можливості | |
| — письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника або керівника органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції | безумовний обов’язок (ч. 1 ст. 24) | |
| 2) у разі виявлення нею у своєму службовому приміщенні чи отримання майна, що може бути неправомірною вигодою, або подарунка, — невідкладно письмово повідомити безпосереднього керівника або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації | безумовний обов’язок (ч. 2 ст. 24) | |
| 3) у разі одержання подарунка як подарунка державі, АРК, територіальній громаді, державному або комунальному підприємству, установі чи організації — передати його відповідному органу, підприємству, установі чи організації | безумовний обов’язок (ч. 3 ст. 23) | |
| Порушення вказаних заборон і невиконання обов’язків тягне за собою, зокрема, кримінальну та адміністративну відповідальність. | ||
Відповідальність за порушення заборон і невиконання обов’язків щодо одержання подарунків, неправомірної вигоди
| Зміст порушення | Відповідальність |
| Порушення заборони, встановленої у ч. 1 ст. 23 Закону № 1700 (вимагання, прохання, одержання подарунку для себе чи близьких осіб у зв’язку із здійсненням діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування) | Статті 368, 3684 КК (прийняття пропозиції, одержання, вимагання, прохання надати подарунок для себе чи третьої особи за вчинення дії чи бездіяльності в інтересах того, хто його пропонує або надає, чи в інтересах третьої особи з використанням влади або службового становища (повноважень)) |
| Порушення заборони, встановленої у ч. 1 ст. 23 Закону № 1700 (вимагання, прохання, одержання подарунку для себе чи близьких осіб від підлеглої особи — не у зв’язку із здійсненням діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування) | |
| Порушення заборони, встановленої у ч. 2 ст. 23 Закону № 1700 (прийняття подарунку, який не відповідає загальновизнаним уявленням про гостинність, — не у зв’язку із здійсненням діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування і не від підлеглої особи) | |
| Невиконання обов’язку, встановленого у ч. 1 ст. 24 Закону № 1700 (не відмова від пропозиції подарунка) | |
| Невиконання обов’язку, встановленого у ч. 3 ст. 23 Закону № 1700 (не передання відповідному органу, підприємству, установі, організації одержаного подарунка як подарунка державі, АРК, територіальній громаді, державному чи комунальному підприємству, установі, організації) | Стаття 1725 КУпАП (порушення встановлених законом обмежень щодо одержання подарунків) |
| Те саме, із заволодінням подарунком або передачею його іншій особі | Стаття 191 КК (заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем) або, залежно від предмета, статті 262, 308, 312, 313, 357, 410 КК |
| Невиконання обов’язку, встановленого у частинах 1 і 2 ст. 24 Закону (неповідомлення про отримання пропозиції неправомірної вигоди або подарунка, неповідомлення про виявлення у своєму службовому приміщенні чи отримання майна, що може бути неправомірною вигодою, або подарунка) | Частина 1 ст. 1727 КУпАП (неповідомлення особою про наявність у неї реального конфлікту інтересів) або ст. 1729 КУпАП (невжиття передбачених законом заходів посадовою чи службовою особою органу державної влади, посадовою особою місцевого самоврядування, юридичної особи, їх структурних підрозділів у разі виявлення корупційного правопорушення) |
