ДОКУМЕНТИ СТАТТІ
Закон № 1700 — Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 р. № 1700-VII.
Закон № 1022 — Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей подання службовими особами декларацій про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру у 2016 році» від 15.03.2016 р. № 1022-VІІІ.
Закон № 3723 — Закон України «Про державну службу» від 16.12.93 р. № 3723-XII.
СТРОКИ ЗАПРОВАДЖЕННЯ ЕЛЕКТРОННОГО ДЕКЛАРУВАННЯ
Прикінцевими положеннями Закону № 1700, зокрема, передбачено, що до початку роботи системи електронного декларування суб’єкти декларування подають свої декларації в порядку, встановленому Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07.04.2011 р. № 3206-VI (далі — Закон про засади запобігання і протидії корупції, зокрема, ст. 12 цього Закону), які підлягають оприлюдненню в порядку, встановленому зазначеним Законом.
Про початок роботи системи подання та оприлюднення відповідно до Закону № 1700 декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, приймається рішення Національного агентства з питань запобігання корупції.
Законом № 1022 Прикінцеві положення Закону № 1700 доповнено новим абзацом, яким встановлено, що у 2016 році службові особи, які на день початку роботи зазначеної системи займають згідно зі ст. 50 Закону № 1700 відповідальне та особливо відповідальне становище, зобов’язані подати щорічні декларації за минулий рік у порядку, встановленому цим Законом, протягом 60 календарних днів після початку роботи системи.
Отже, як визначає Закон № 1700, вищі посадовці у поточному році свої доходи і статки декларують двічі: один раз — відповідно до ст. 12 Закону про засади запобігання і протидії корупції, другий — протягом 60 календарних днів після запуску Національним агентством роботи системи електронного декларування.
ХТО ДЕКЛАРУВАТИМЕ ЕЛЕКТРОННИМ СПОСОБОМ У 2016 РОЦІ
Згідно з приміткою до ст. 50 Закону № 1700 під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, в цій статті розуміються особи:
— посади яких передбачені ч. 1 ст. 9 Закону № 3723 — Президент України, Голова Верховної Ради України та його заступники, голови постійних комісій Верховної Ради України та їх заступники, народні депутати України, Прем’єр-міністр України, члени Кабінету Міністрів України, Голова та члени Конституційного Суду України, Голова та судді Верховного Суду України, Голова та судді вищого спеціалізованого суду України, Генеральний прокурор України та його заступники;
— або віднесені згідно із ст. 25 Закону № 3723» та ч. 1 ст. 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 р. № 2493-III до першої — третьої категорій;
— а також судді, прокурори і слідчі, керівники, заступники керівників державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, їх апаратів та самостійних структурних підрозділів, керівники, заступники керівників державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, юрисдикція яких поширюється на територію однієї або кількох областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва або Севастополя, керівників державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міста республіканського в Автономній Республіці Крим або обласного значення, району в місті, міста районного значення, військові посадові особи вищого офіцерського складу.
Слід зауважити, що перелік суб’єктів декларування електронним способом може розширитися у разі введення в дію Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 889.
ЗМІНИ, ЩО ВІДБУЛИСЯ У ЗАКОНІ № 1700
Статтею 45 зміненого Закону № 1700 передбачається можливість подання суб’єктом декларування виправленої декларації протягом семи днів після подання декларації.
Також суб’єкт декларування зобов’язаний подати відповідну декларацію з достовірними відомостями навіть у разі притягнення його до відповідальності за неподання, несвоєчасне подання декларації або в разі виявлення у ній недостовірних відомостей.
Змінами до ст. 46 Закону № 1700, зокрема, передбачено наведення відомостей у декларації про цінне рухоме майно, вартість якого перевищує 100 мінімальних заробітних плат (а не 50 мінімальних заробітних плат, як це було встановлено у старій редакції Закону), встановлених на 1 січня звітного року, що належить суб’єкту декларування або членам його сім’ї на праві приватної власності, у тому числі спільної власності, або перебуває в її володінні або користуванні незалежно від форми правочину, внаслідок якого набуте таке право.
Крім того, збільшено від 20 до 50 мінімальних заробітних плат, встановлених на 1 січня звітного року, розмір видатків та всіх правочинів, вчинених у звітному періоді, на підставі яких у суб’єкта декларування виникає або припиняється право власності, володіння чи користування, у тому числі спільної власності, на нерухоме або рухоме майно, нематеріальні та інші активи, а також виникають фінансові зобов’язання. При цьому до таких відомостей включаються дані про вид правочину, його предмет.
Щодо перевірки своєчасності подання декларації. У зв’язку зі змінами до ст. 49 Закону № 1700 передбачається, що державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, а також юридичні особи публічного права зобов’язані перевіряти факт подання суб’єктами декларування, які в них працюють (працювали), відповідно до цього Закону декларацій та повідомляти Національне агентство про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій у визначеному ним порядку.
Значно розширено положення щодо проведення повної перевірки декларації. Зокрема, повна перевірка декларації може здійснюватися у період здійснення суб’єктом декларування діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності. У раніше прийнятій редакції цієї норми щодо проведення перевірки протягом трьох років після припинення такої діяльності не було.
Крім того, Закон № 1700 доповнено нормою, відповідно до якої Національне агентство проводить перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.
ЗМІНЕНО НОРМИ ЩОДО ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
У ст. 3661 Кримінального кодексу України абзац другий, яким встановлювалося, що подання суб’єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом № 1700, або умисне неподання суб’єктом декларування зазначеної декларації
— карається позбавленням волі на строк до двох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років,
тепер викладено у такій редакції:
«— карається штрафом від двох тисяч п’ятисот до трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин, або позбавленням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років».
При цьому примітку до цієї статті доповнено новим абзацом, який зокрема, передбачає, що за подання суб’єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації стосовно майна або іншого об’єкта декларування, що має вартість, настає кримінальна відповідальність у випадку, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму понад 250 розмірів мінімальної заробітної плати.
Також внесено зміни до ст. 1726 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Наразі її редакція така:
| «Несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, — тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента або про суттєві зміни у майновому стані — тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Дії, передбачені частиною першою або другою, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, — тягнуть за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією доходу чи винагороди та з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком на один рік. Подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, — тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до двох тисяч п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Примітка. Суб’єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов’язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Відповідальність за цією статтею за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно майна або іншого об’єкта декларування, що має вартість, настає у випадку, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 100 до 250 розмірів мінімальної заробітної плати.» |
Наостанок нагадаємо, що подані декларації включаються до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що формується та ведеться Національним агентством, яке забезпечує відкритий цілодобовий доступ до цього реєстру декларацій, на своєму офіційному веб-сайті. Інформація про особу в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігається упродовж всього часу виконання цією особою функцій держави або місцевого самоврядування, а також упродовж п’яти років після припинення виконання нею зазначених функцій, крім останньої декларації, поданої особою, яка зберігається безстроково. Відповідно до Закону № 1700 спеціально уповноважені суб’єкти у сфері протидії корупції — органи прокуратури, Національної поліції, Національне антикорупційне бюро України, Національне агентство з питань запобігання корупції.
