Одним із видів компенсації за роботу в умовах ненормованого робочого дня є надання щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці максимальною тривалістю 7 календарних днів (п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР, далі — Закон № 504).
При цьому конкретну тривалість цієї відпустки прописують у колективному або трудовому договорі (ч. 2 ст. 8 Закону № 504, п. 3 Рекомендацій щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Мінпраці від 10.10.97 р. № 7). У п. 8 вказаних Рекомендацій зазначено: «Додаткова відпустка за ненормований робочий день надається пропорційно часу, відпрацьованому на роботі, посаді, що дають право на цю відпустку.»
У ч. 2 ст. 9 Закону № 504 визначено періоди роботи, які включають до стажу для надання щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці (у тому числі і за ненормований робочий день). Цими періодами є:
— час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, установленої для працівників виробництва, цеху, професії або посади;
— час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці;
— час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.
Ще раз відзначимо, що при вирішенні окресленого питання головним чином слід відштовхуватися від того, коли працівник працював в умовах ненормованого робочого дня. Спираючись на цей факт, можна виділити найбільш типові періоди у трудовому житті працівника, які не враховують при визначенні його права на щорічну додаткову відпустку за ненормований робочий день.
Зверніть увагу! До стажу роботи для надання щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці (у тому числі за ненормований робочий день) не зараховують: періоди перебування працівника у відпустці без збереження заробітної плати, його тимчасової непрацездатності, відсутності на роботі увесь робочий день через перебування на курсах підвищення кваліфікації.
Окремо доповнимо, що також виключають зі стажу роботи для надання щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці (у тому числі за ненормований робочий день) періоди перебування працівника у соціальних відпустках, семінарах і конференціях упродовж усього робочого дня, а також у службових відрядженнях.
Отже, ви зафіксували, що на робочий рік працівника припали один або кілька із вищенаведених періодів. Як ми вже з’ясували, вони зменшують стаж роботи у робочому році, що дає право на щорічну додаткову відпустку за ненормований робочий день. Це може призвести до зменшення самої тривалості щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день, передбаченої колективним (трудовим) договором.
Тому вважається: за робочий рік, на який припали згадані вище періоди, тривалість щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день слід розраховувати пропорційно відпрацьованому часу. За результатами розрахунків і стане зрозуміло, на відпустку якої тривалості працівник має право за відповідний робочий рік.
