Так, для звільнення за «власним бажанням» працівник пише заяву про звільнення, в якій зазначає: підставу для розірвання трудового договору (ст. 38 КЗпП), бажану дату звільнення, свій підпис і дату складання заяви. На останніх двох реквізитах наполягає Мінпраці у листі від 29.05.2007 р. № 134/06/187-07.
Якщо йдеться про розірвання трудового договору з ініціативи працівника без поважних на те причин, то у заяві про звільнення працівник зазначає: «Прошу звільнити мене за власним бажанням 11.04.2016».
У разі звільнення за ст. 38 КЗпП за наявності поважних на те причин працівник пише заяву та додає до неї документи, що підтверджують наявність поважної причини для розірвання трудового договору з ініціативи працівника. У заяві, наприклад, зазначає: «Прошу звільнити мене за власним бажанням у зв’язку з переведенням чоловіка на роботу до м. Суми 31.03.2016. Довідку про переведення чоловіка на роботу до іншої місцевості, видану його роботодавцем, додаю».
Заяву про звільнення передають керівнику установи, який її розглядає й проставляє відповідну резолюцію. Далі відділ кадрів відповідно до резолюції керівника оформить наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) за типовою формою № П-4, затвердженою наказом Держкомстату від 05.12.2008 р. № 489. Наказ про звільнення може бути виданий і за формою, розробленою в установі, але з урахуванням обов’язкових реквізитів згаданої типової форми.
У день звільнення у трудовій книжці працівника здійснюють запис:
— при звільненні без поважних причин: «Звільнений за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України»;
— при звільненні за наявності поважних причин: «Звільнений за власним бажанням у зв’язку з (зазначаєте причину), ст. 38 КЗпП України».
Спеціаліст кадрової служби заносить відомості про звільнення до особової карти і особової справи працівника.
