ДОКУМЕНТИ СТАТТІ
Новий Закон про державну службу, Закон № 889 — Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 889-VIII.
Закон № 1700 — Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 р. № 1700-VII.
Положення № 500 — Положення про Національне агентство України з питань державної служби, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 р. № 500.
Порядок № 393 — Порядок проведення службового розслідування Національним агентством з питань державної служби або його територіальними органами стосовно керівника державної служби в державному органі чи державного службовця вищого органу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.16 р. № 393.
Порядок № 950 — Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 р. № 950.
КОМУ, НА КОГО ТА ЗА ЩО МОЖЕ ПОСКАРЖИТИСЯ ДЕРЖСЛУЖБОВЕЦЬ?
Нормами ч. 1 ст. 11 нового Закону про державну службу встановлено, що у разі порушення наданих Законом № 889 прав або виникнення перешкод у реалізації таких прав державний службовець у місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про це, може подати керівнику державної служби скаргу із зазначенням фактів порушення його прав або перешкод у їх реалізації, а також може вимагати від керівника державної служби утворення комісії для перевірки викладених у скарзі фактів.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону № 889 керівник державної служби в державному органі — це посадова особа, яка займає вищу посаду державної служби в державному органі, до посадових обов’язків якої належить здійснення повноважень з питань державної служби та організації роботи інших працівників у цьому органі.
Не пізніше 20 календарних днів з дня отримання скарги керівник державної служби зобов’язаний надати державному службовцю обґрунтовану письмову відповідь (рішення). А в разі утворення комісії на вимогу державного службовця письмова відповідь (рішення) керівника державної служби має ґрунтуватися на висновку комісії (ч. 3 ст. 11 Закону № 889).
Якщо державний службовець в установлений строк не отримав обґрунтованої відповіді на скаргу або не згоден з відповіддю керівника державної служби, то він може звернутися з відповідною скаргою до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби (ч. 4 ст. 11 Закону № 889).
Нагадаємо, що центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, а також здійснює функціональне управління державною службою, є Національне агентство України з питань державної служби (далі — Нацдержслужба), діяльність якого спрямовується i координується Кабінетом Мiнiстрiв України (п.п. 1 та 3 Положення № 500).
За результатами розгляду скарги Нацдержслужба надає державному службовцю вмотивовану відповідь не пізніше 20 календарних днів з дня надходження скарги та в разі встановлення факту порушення прав державного службовця направляє відповідному державному органу обов’язкову для виконання вимогу про усунення відповідних порушень.
Нормами ч. 6 ст. 11 нового Закону про державну службу встановлено, що у разі порушення прав державного службовця, які встановлені ст. 7 Закону № 889, безпосередньо керівником державної служби чи державним службовцем вищого органу або у випадку, коли ці особи створили перешкоди в реалізації прав державного службовця, він може подати скаргу із зазначенням фактів порушення його прав або перешкод у їх реалізації відразу до Нацдержслужби.
Державні службовці також реалізують інші права, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах (ч. 2 ст. 7 Закону № 889).
Нацдержслужба, в свою чергу, за фактом подання скарги ініціює та проводить службове розслідування в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою перевірки фактів, викладених у скарзі (ч. 7 ст. 11 Закону № 889).
Механізм проведення службового розслідування стосовно керівника державної служби в державному органі чи державного службовця вищого органу за фактом подання скарги державного службовця у разі порушення наданих Законом № 889 прав або виникнення перешкод в реалізації прав державного службовця визначено Порядком № 393.
Важливо! Дія цього Порядку не поширюється на осіб, зазначених у ч. 3 ст. 3 Закону № 889.
Службове розслідування за фактом подання скарги державного службовця на керівника державної служби в державному органі чи державного службовця вищого органу стосовно порушення його прав, встановлених Законом № 889, або створення перешкод у реалізації таких прав з метою перевірки фактів, зазначених у скарзі, проводиться уповноваженим органом (п. 4 Порядку № 393), а саме:
— територіальним органом Нацдержслужби — в державних органах, юрисдикція яких поширюється на територію однієї або кількох областей, мм. Києва і Севастополя, одного або кількох районів, міст обласного значення;
— Нацдержслужбою — в державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України.
Отже, якщо порушуються або створюються перешкоди в реалізації прав держслужбовця безпосередньо керівником держслужби чи держслужбовцем вищого органу, то держслужбовець може поскаржитися з метою захисту своїх порушених прав на держслужбу та усунення перешкод в їх реалізації до Нацдержслужби чи її територіального органу (за належністю), яка ініціює та проводить службове розслідування задля перевірки фактів, викладених у скарзі.
ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ СКАРГИ НА КЕРІВНИКА ДЕРЖСЛУЖБИ ЧИ ДЕРЖСЛУЖБОВЦЯ ВИЩОГО ОРГАНУ
Відповідно до п. 8 Порядку № 393, у скарзі державний службовець повинен обов’язково зазначити:
1) найменування та адресу уповноваженого органу, до якого подається скарга;
2) інформацію про державного службовця:
— прізвище, ім’я та по батькові;
— найменування посади;
— зворотну адресу;
3) прізвище, ім’я та по батькові, найменування посади керівника державної служби в державному органі чи державного службовця вищого органу;
4) факти, що призвели до порушення прав державного службовця, встановлених Законом, керівником державної служби в державному органі чи державним службовцем вищого органу або створення перешкод у їх реалізації;
5) вимогу про проведення службового розслідування;
6) наявні у державного службовця рішення, які приймалися за результатами розгляду його скарг (висновки щодо проведення службових розслідувань), або їх копії.
Звертаємо увагу, що службове розслідування за фактом подання анонімної скарги не проводиться (п. 5 Порядку № 393).
Згідно з п. 8 Порядку № 393 уповноважений орган протягом трьох робочих днів з дати надходження скарги державного службовця повинен прийняти рішення:
— або про проведення службового розслідування;
— або про відмову в розгляді скарги.
Важливо! В разі, коли скарга подана з порушенням вимог, передбачених пунктом 8 Порядку № 393, які ми навели вище, уповноважений орган приймає рішення про відмову в розгляді скарги (п. 9 Порядку № 393).
Таке рішення доводиться до відома державного службовця — скаржника уповноваженим органом у письмовій формі із зазначенням підстав, а також порядку оскарження рішення.
ОФОРМЛЕННЯ, МЕХАНІЗМ ТА СТРОК ПРОВЕДЕННЯ СЛУЖБОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ
Рішення про проведення службового розслідування оформляється наказом уповноваженого органу, копія якого надсилається суб’єктові призначення особи, стосовно якої проводиться службове розслідування. У наказі про проведення службового розслідування повинно бути зазначено (п. 11 Порядку № 393):
— підстава для проведення службового розслідування;
— предмет службового розслідування;
— прізвище, ім’я та по батькові, найменування посади державного службовця, стосовно якого проводиться службове розслідування;
— дата початку та закінчення службового розслідування;
— склад комісії з проведення службового розслідування із зазначенням її голови.
Увага! Відповідно до п. 7 Порядку № 393, строк проведення службового розслідування становить не більш як один місяць. У разі потреби (отримання відповіді від інших органів, відсутності з поважних причин керівника державної служби в державному органі чи державного службовця вищого органу, стосовно якого проводиться службове розслідування (далі — державний службовець, стосовно якого проводиться службове розслідування) зазначений строк може бути збільшений уповноваженим органом, але не більш як до двох місяців.
Строк проведення службового розслідування включає час вивчення, проведення аналізу та оцінювання матеріалів службового розслідування, підготовки та підписання висновку щодо його проведення.
Строк проведення службового розслідування не включає часу тимчасової втрати працездатності державним службовцем, стосовно якого проводиться службове розслідування, його перебування у відпустці або службовому відрядженні, відсутності з інших поважних причин, а також часу ознайомлення з висновком щодо проведення службового розслідування.
З метою перевірки фактів, зазначених у скарзі державного службовця, уповноважений орган може залучати до проведення службового розслідування відповідних фахівців, крім посадових осіб державного органу, що особисто заінтересовані в його результатах, а також посадових осіб, прямо підпорядкованих керівникові державної служби в державному органі чи державному службовцеві вищого органу, що порушив права державного службовця, встановлені Законом, або створив перешкоди у реалізації таких прав (п. 6 Порядку № 393).
Відповідно до п. 13 Порядку № 393 для проведення службового розслідування оформляється доручення у двох примірниках. Один примірник видається керівникові державної служби в державному органі, в якому проводиться службове розслідування, а другий залишається у членів комісії з проведення службового розслідування. Доручення повинно бути підписане керівником уповноваженого органу та скріплено печаткою такого органу.
Зверніть увагу! Також у дорученні повинні бути зазначені: дата видачі; найменування органу, який його видав; реквізити наказу; прізвище, ім’я та по батькові, найменування посади державного службовця, стосовно якого проводиться службове розслідування, предмет службового розслідування; дата початку та закінчення службового розслідування; прізвище та ініціали, найменування посади членів комісії з проведення службового розслідування.
Нормами п. 14 Порядку № 393 визначено, що перед початком службового розслідування члени комісії з його проведення повинні вручити під підпис керівникові державної служби в державному органі, в якому проводиться службове розслідування, а у разі його відсутності — особі, яка виконує його обов’язки, доручення та копію наказу про проведення службового розслідування.
Керівник державної служби в державному органі, а у разі його відсутності — особа, яка виконує його обов’язки, зобов’язані ознайомитися з дорученням та копією наказу про проведення службового розслідування і проставити на другому примірнику доручення підпис із зазначенням прізвища, ім’я та по батькові, найменування посади, дати і часу ознайомлення.
Керівник державної служби в державному органі, в якому працює державний службовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, зобов’язаний забезпечити роботу комісії з його проведення (надавати за вимогою членів комісії інформацію та копії документів, а у разі потреби та можливості — належне приміщення, необхідну техніку та витратні матеріали до неї, засоби зв’язку, транспортні засоби).
У разі відмови керівника державної служби в державному органі або особи, яка виконує його обов’язки, від ознайомлення з дорученням та копією наказу, відмови у допуску членів комісії з проведення службового розслідування до його проведення або незабезпечення роботи комісії члени комісії складають відповідний акт у двох примірниках та невідкладно доповідають про це керівникові уповноваженого органу з метою вжиття заходів до усунення перешкод для проведення службового розслідування.
Уповноважений орган протягом трьох робочих днів з дати складення акта про відмову надсилає суб’єктові призначення керівника державної служби в державному органі другий примірник такого акта разом з обґрунтуванням необхідності ініціювання дисциплінарного провадження стосовно:
— державних службовців, які займають посади державної служби категорії «А», — Комісією з питань вищого корпусу державної служби;
— державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», — дисциплінарною комісією відповідного державного органу.
Про обставини, що перешкоджають або унеможливлюють проведення службового розслідування, уповноважений орган протягом трьох робочих днів з дати складення відповідного акта письмово повідомляє державному службовцеві, який подав скаргу, та роз’яснює йому порядок оскарження фактів порушення його прав або перешкод у їх реалізації відповідно до законодавства.
У разі продовження строку проведення службового розслідування члени комісії з його проведення зобов’язані пред’явити керівникові державної служби в державному органі, в якому проводиться службове розслідування, доручення та наказ про продовження такого строку (п. 15 Порядку № 393).
Згідно з п. 16 Порядку № 393 державний службовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, може бути відсторонений від виконання посадових обов’язків відповідно до вимог ст. 72 Закону № 889.
Згідно з п. 12 Порядку № 393 комісія з проведення службового розслідування може бути утворена у складі не менше трьох осіб.
Увага! До складу комісії з проведення службового розслідування не можуть бути включені особи, в яких наявний потенційний конфлікт інтересів (п. 19 Порядку № 393).
Членам комісії забороняється розголошувати інформацію про проведення службового розслідування. У разі коли службове розслідування стосується інформації з обмеженим доступом, таке розслідування проводиться з урахуванням положень відповідних спеціальних законів України за відповідними правилами діловодства.
За повноту і об’єктивність висновку щодо проведення службового розслідування та за розголошення інформації, яка стала відома під час його проведення, члени комісії з проведення службового розслідування несуть персональну відповідальність (п. 20 Порядку № 393).
ОФОРМЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ТА НАСЛІДКИ ПРОВЕДЕННЯ СЛУЖБОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ
За результатами службового розслідування складається висновок щодо його проведення, в якому зазначаються (п. 22 Порядку № 393):
1) прізвище, ім’я та по батькові, найменування посади, рік народження, освіта, стаж державної служби державного службовця, стосовно якого проводилося службове розслідування;
2) факти, які стали підставою для проведення службового розслідування;
3) обставини і причини вчинення дії або бездіяльності;
4) заяви, клопотання, пояснення, а також зауваження державного службовця, стосовно якого проводилося службове розслідування, подані під час проведення службового розслідування, обґрунтована інформація про їх задоволення чи відхилення;
5) дані про наявність або відсутність у діях державного службовця, стосовно якого проводилося службове розслідування, дисциплінарного проступку та підстави для притягнення його до дисциплінарної відповідальності;
6) обставини, що пом’якшують або обтяжують відповідальність державного службовця, стосовно якого проводилося службове розслідування;
7) вимога щодо безумовного поновлення порушених прав державного службовця, встановлених Законом, або усунення перешкод у їх реалізації.
Відповідно до п. 23 Порядку № 393 висновок щодо проведення службового розслідування підписується членами комісії з його проведення та надається для ознайомлення державному службовцеві, стосовно якого проводилося службове розслідування.
Увага! Про дату і місце ознайомлення з висновком щодо проведення службового розслідування державний службовець, стосовно якого проводилося службове розслідування, повинен бути письмово повідомлений не пізніше ніж за один робочий день. Ознайомлення державного службовця, стосовно якого проводилося службове розслідування, з висновком щодо його проведення здійснюється протягом одного робочого дня після підписання зазначеного висновку членами комісії з проведення службового розслідування у присутності не менше 50 відсотків її складу. Державний службовець, стосовно якого проводилося службове розслідування, підписує висновок щодо його проведення, а у разі відмови від його підписання члени комісії з проведення службового розслідування складають відповідний акт, який додається до висновку та є його невід’ємною частиною.
Під час ознайомлення з висновком щодо проведення службового розслідування державний службовець, стосовно якого проводилося службове розслідування, може висловити до нього свої письмові зауваження, які додаються до висновку та є його невід’ємною частиною. У разі коли під час ознайомлення з висновком щодо проведення службового розслідування до нього не висловлені зауваження або державний службовець, стосовно якого проводилося службове розслідування, не прибув у визначений для ознайомлення час без поважних причин та не повідомив про причини своєї відсутності, висновок вважається таким, що не має зауважень, про що члени комісії з проведення службового розслідування складають відповідний акт, який додається до висновку та є його невід’ємною частиною.
У разі неможливості державного службовця, стосовно якого проводилося службове розслідування, ознайомитися з висновком щодо його проведення у зв’язку з поважними причинами (хвороба, відрядження, відпустка) він має право ознайомитися з висновком після припинення дії обставин, які перешкоджали ознайомленню.
У разі виявлення уповноваженим органом за результатами проведення службового розслідування фактів порушення державним службовцем, стосовно якого проводилося таке розслідування, прав державного службовця, встановлених Законом, або створення перешкод у реалізації таких прав (ч. 7 ст. 11 Закону № 889 та п. 24 Порядку № 393):
по-перше: державний службовець, стосовно якого проводилося службове розслідування, притягається до відповідальності у порядку, встановленому законом;
по-друге: порушені права державного службовця, який подав скаргу, підлягають безумовному поновленню, а перешкоди — усуненню.
Копія висновку щодо проведення службового розслідування, складеного уповноваженим органом, надсилається:
1) суб’єктові призначення для ініціювання дисциплінарного провадження стосовно:
— державних службовців, які займають посади державної служби категорії «А», — Комісією з питань вищого корпусу державної служби;
— державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», — дисциплінарною комісією відповідного державного органу;
2) державному службовцеві, який подав скаргу;
3) державному службовцеві, стосовно якого проводилося службове розслідування.
Пунктом 26 Порядку № 393 визначено, що у разі виявлення за результатами службового розслідування ознак злочину або адміністративного правопорушення уповноважений орган повідомляє про це відповідні правоохоронні органи в установленому порядку.
Крім того, не забувайте, що заявник має право оскаржити рішення, дії чи бездіяльність державних органів та їх посадових осіб, що перешкоджають реалізації прав, наданих йому Законом № 889, до суду (ч. 8 ст. 11 нового Закону про державну службу).
ВИЗНАЧЕННЯ НАЯВНОСТІ ВИНИ, ХАРАКТЕРУ І ТЯЖКОСТІ ДИСЦИПЛІНАРНОГО ПРОСТУПКУ, ВЧИНЕНОГО ДЕРЖАВНИМ СЛУЖБОВЦЕМ
Відповідно до ч. 1 ст. 71 нового Закону про державну службу службове розслідування може проводитися з метою визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку, вчиненого державним службовцем. При цьому нормами абз. 2 ч. 1 ст. 71 Закону № 889 встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання посадових обов’язків державним службовцем, перевищення повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну шкоду фізичній чи юридичній особі, державі або територіальній громаді, службове розслідування проводиться обов’язково.
Проводиться службове розслідування стосовно державних службовців, які займають посади державної служби (ч. 2 ст. 71 Закону № 889):
— категорії «А», — Нацдержслужбою;
— категорій «Б» і «В», — дисциплінарною комісією у державному органі*.
* Про порядок створення та повноваження дисциплінарної комісії у державному органі більш детально читайте у статті: «Дисциплінарна відповідальність, або За що, ким та коли накладаються дисциплінарні стягнення», ДЕРЖСЛУЖБОВЕЦЬ, квітень, 2016. — Прим. ред.
Згідно з ч. 3 ст. 71 Закону № 889, тривалість такого службового розслідування не може перевищувати один місяць. За потреби зазначений строк може бути продовжений суб’єктом призначення, але не більш як до двох місяців.
До участі у проведенні службового розслідування суб’єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії чи на вимогу Нацдержслужби, можуть залучатися відповідні фахівці (ч. 4 ст. 71 Закону № 889). До участі у проведенні службового розслідування не можуть залучатися посадові особи державного органу, особисто заінтересовані у його результатах та прямо підпорядковані особі, стосовно якої проводиться службове розслідування (ч. 5 ст. 71 Закону № 889).
Нагадаємо, що пряме підпорядкування — це відносини прямої організаційної або правової залежності підлеглої особи від її керівника, в тому числі через вирішення (участь у вирішенні) питань прийняття на роботу, звільнення з роботи, застосування заохочень, дисциплінарних стягнень, надання вказівок, доручень тощо, контролю за їх виконанням (ч. 1 ст. 1 Закону № 1700).
За результатами службового розслідування складається висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності.
У разі якщо службове розслідування стосується інформації з обмеженим доступом, розслідування проводиться з урахуванням положень законів України «Про державну таємницю» і «Про інформацію» за відповідними правилами діловодства (ч. 10 ст. 71 Закону № 889).
На сьогодні механізм проведення службового розслідування щодо державного службовця регламентовано, окрім норм ст. 71 Закону № 889, також Порядком № 950.
Нагадаємо, що відповідно до Порядку № 950 підстави проведення службового розслідування стосовно державних службовців значно ширші. Згідно з п. 1 Порядку № 950 щодо держслужбовця може бути проведено службове розслідування:
— у разі невиконання або неналежного виконання ним службових обов’язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об’єднанню громадян;
— у разі недодержання ним законодавства про державну службу, антикорупційного законодавства;
— на вимогу самого державного службовця, з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри;
— з метою виявлення причин та умов, що призвели до вчинення корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону № 1700 в інший спосіб, за поданням спеціально уповноваженого суб’єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства з питань запобігання корупції за рішенням керівника органу, в якому працює особа, яка вчинила таке правопорушення.
За анонімними повідомленнями, заявами та скаргами службове розслідування не проводиться, крім випадків, коли анонімне повідомлення стосується порушення вимог Закону № 1700 та наведена в ньому інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані, які можуть бути перевірені.
