Теми статей
Обрати теми

100 днів питань до нового Закону, або Досвід, набутий на рівні місцевої державної адміністрації

Козиренко Віталій, начальник відділу управління персоналом апарату Старобільської районної державної адміністрації в Луганській області, магістр державного управління
Промайнула довгоочікувана дата — 1 травня 2016 року — дата набуття чинності новим Законом України «Про державну службу». Факт набуття чинності був як перший сніг на голову – всі знали, що це має трапитися, та від несподіванки це не врятувало.
До запровадження Закону органи, на яких він поширюється, виявилися не готовими, а запізнілі методичні рекомендації центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері державної служби, вийшли без поправки на відсутність підготовчого періоду, який мав би розпочатися ще десь у січні цього року для забезпечення проведення всіх процедур, передбачених трудовим законодавством.
Та ось вже серпень, а ми ще й на сьогодні «підтягуємо» першочергові перехідні питання – приймаємо рішення або зміни до поспіх прийнятих актів. Ось на цих першочергових питаннях, які затягнулися вже на 100 днів, і зупинимося.

ДОКУМЕНТИ СТАТТІ

КЗпП Кодекс законів про працю України.

Закон № 889 — Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 889-VIII.

Закон № 3723 — Закон України «Про державну службу» від 16.12.93 р. № 3723-XII

Постанова № 179 — постанова Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій» від 12.03.2005 р. № 179.

Порядок № 306 — Порядок присвоєння рангів державних службовців, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 р. № 306.

Порядок № 270 — Порядок надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 р. № 270.

Порядок № 246 — Порядок проведення конкурсу на зайняття посад державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 р. № 246.

ПЕРШОЧЕРГОВІ КРОКИ ДЛЯ ВПРОВАДЖЕННЯ ЗАКОНУ

Для впровадження Закону Національне агентство України з питань державної служби рекомендувало керівникам державних органів вжити таких заходів:

(Звернемо увагу на те, що ці першочергові кроки надані Нацдержслужбою 6 травня 2016 року — дата реєстрації листа № 58/13/22-16 та повторно листом від 21.06.2016 р. № 93/13/22-16.)

1) затвердити структуру і сформувати штатний розпис з урахуванням вимог щодо дотримання співвідношення в державному органі посад категорії «А» і «Б» до його штатної чисельності не більше ніж 1 до 3;

2) у місячний строк розробити перелік посад працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування, та подати його на затвердження до НАДС та її територіальних органів відповідно;

3) затвердити штатний розпис з урахуванням затвердженого НАДС та її територіальними органами переліку посад;

4) повідомити працівників, на яких не поширюється дія Закону, про зміну істотних умов праці (у порядку статті 32 Кодексу законів про працю України);

5) після затвердження штатного розпису забезпечити присвоєння державним службовцям рангів з дня набрання чинності Законом.

Питань до пунктів 1), 2) немає — пряма вимога законодавства.

Пункти 3), 4) — зрозуміле продовження попередніх пунктів. Але до пункту 3) бажано додати пояснення щодо дати введення цього штатного розпису в дію, якщо зміни відбулися не за рахунок вакантних посад, щоб це корелювалося з пунктом 4).

Посилання у пункті 4) на статтю 32 Кодексу законів про працю України говорить про те, що ці рекомендації напрацьовувалися ще задовго до 1 травня 2016 року і цей пункт мав би бути виконаний ще раніше 1 березня 2016 року — ще у лютому всі мали були попереджені про той штатний розпис, про який йшлося у пункті 3).

Пункт 5) — логічне першотравневе завершення копіткої роботи з січневого напрацювання структури та штатного розпису, для приведення їх у відповідність до Закону, лютневого ознайомлення персоналу з новелами законодавства про держслужбу.

Так, на жаль, не пішло. Тож розглянемо ці самі п’ять кроків по-новому.

Протягом травня всі державні установи не із зовсім однаковим підходом до визначення посад, які виконують функції з обслуговування, але впевнено впоралися з пунктами 1) та 2) першочергових кроків. Цю точку можна вважати пунктом відліку.

Багато хто на виконання пункту 3) ввів з 1 травня затверджений у червні-липні, приведений у відповідність до Закону (щодо співвідношення керівних посад до загальної штатної чисельності працівників та з новими посадами, які виконують функції з обслуговування) штатний розпис, виконавши пункт 4). При цьому деякі керівники підрозділів, відпрацювавши на керівних посадах протягом травня-червня дізнаються про те, що вони давно вже не керівники, а держслужбовці, віднесені до категорії «В». Інші так само дізналися, що вони «заднім числом» вже не держслужбовці, а працівники, які виконують функції з обслуговування, і що вони вже не мають відношення до Закону № 889.

Явне порушення! Але що робити? З огляду на аналіз питань, такі порушення найчастіше допускалися в структурних підрозділах державної установи, яка сама затверджує їх штатні розписи. Тому найкращий вихід — внести зміни у прийняті рішення, затвердивши ними штатні розписи з посадами, на яких на 1 травня працювали люди, і залишити на цей момент всіх керівників — керівниками, а всіх держслужбовців, щодо яких передбачається зміна статусу, — держслужбовцями. Цим же рішенням визначити нову дату введення в дію модернізованих штатних розписів — через два місяці від дати попередження останньої особи, зміна істотних умов праці якої планується цим розписом. Кому ж штатний розпис «спускають» з вищестоящих органів, і які впевнені в безнадійності внесення змін до тих рішень, доведеться всіх осіб, яких «не встигли» попередити про зміни істотних умов праці, ще принаймні два місяці позаштатно фінансувати як держслужбовців і обліковувати також як держслужбовців.

Необхідно звернути увагу, що з 1 травня 2016 року відносини, що виникають у зв’язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються вже цим Законом, якщо інше не передбачено законом. А дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом — ч. 2, 3 ст. 5 Закону № 889. Тож попереджати державних службовців про зміну істотних умов їх праці маємо вже за ст. 43 Закону № 889, зокрема: щодо переведення з керівників у спеціалісти —згідно з п. 1 ч. 3 ст. 43, а щодо втрати статусу державного службовця — згідно з п. 3.

При затвердженні штатних розписів — пункт 4) першочергових кроків — зменшили собі перелік можливих проблем державні органи, які вже давно вивели з-під законодавства про державну службу посади, які сьогодні відносять до посад, що виконують функції з обслуговування. А ті державні органи, в яких вже давно виконується і постанова № 179 — не існує, наприклад, відділів з 1 штатної одиниці або управління з шести штатних одиниць, взагалі не мали проблем із затвердженням нового штатного розпису, який безпроблемно ввівся у дію з 1 травня 2016 року.

За умов врегулювання можливих недоліків при виконанні перших чотирьох пунктів рекомендованих першочергових кроків можна впевнено переходити до завершального пункту — присвоєння рангів державних службовців.

Отже, пункт 5) цих першочергових кроків необхідно виконувати (переглядати виконання) з урахуванням усунення вищерозглянутих можливих недоліків при виконанні попередніх пунктів.

РАНГИ

Зрозуміло, що відразу після затвердження штатного розпису, який вводиться в дію з 1 травня 2016 року, необхідно прийняти й розпорядчий акт про присвоєння рангів державних службовців (увага!) всім тим, щодо кого станом на 30 квітня 2016 року не було прийнято рішення (тобто попередження мало бути ще до 1 березня 2016 року відповідно до ст. 32 КЗпП про звільнення, переведення на іншу посаду, зміну істотних умов їх праці. Не розглядається орган у стані ліквідації.) Цей розпорядчий акт, зрозуміло, доводиться також вводити в дію «заднім числом» — з 1 травня 2016 року — свідчення відсутності підготовчої роботи до введення в дію Закону.

Для переходу на нове законодавство про державну службу вирішальне значення має останній десятий пункт Порядку № 306, який має всього три абзаци, але який згенерував масу суперечок, деякі не завершені — законодавчо не врегульовані й на сьогодні.

Практика показала, що безпроблемне — однакове в усіх куточках країни застосування першого абзацу цього пункту пройшло тільки щодо тих державних службовців, які були прийняті на державну службу менше ніж за три роки до 1 травня 2016 року, не були у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох/шести років і яким присвоєно ранг відповідно до Закону № 3723. Всім їм було присвоєно найнижчий ранг у межах категорії посад, до якої належить посада державної служби.

А ось уже друге речення цього першого абзацу: «При цьому строк відпрацювання для присвоєння чергового рангу включає попередній період роботи державного службовця на займаній посаді» викликало найбільше суперечок і, скоріше за все, найбільшу кількість неоднакового застосування чинного законодавства.

Найпоширеніша практика: якщо посада змінена (іноді навіть беруть до уваги перейменування), то і стаж, у розумінні обговорюваного пункту Порядку № 306, враховується від початку роботи на новій посаді (посаді з новою назвою). Виходячи з аналізу коментарів на професійних форумах в мережі Інтернет, є й інше бачення, а отже й інший підхід (застосування) до тлумачення цього речення, яке коротко зводиться до такого: черговий ранг не присвоєно тим, у кого змінилася посада, це розцінюється або як стягнення (а затримання у присвоєнні рангу — вид покарання, виходить за те, що особа перевелася з посади держслужбовця на іншу посаду держслужбовця тієї самої категорії або нижче) та/або просто як таке, що не відповідає принципам, закладеним у частині шостій ст. 39 Закону № 889 й попереднім 8 та 9 пунктам Порядку № 306.

Отже, тлумачення «на займаній посаді» (з урахуванням абз. 1 ч. 6 ст. 39 Закону № 889): якщо державний службовець протягом попередніх трьох років не мав стягнень і успішно відпрацював на попередніх посадах державної служби відповідної або вищої категорії посад державної служби більше 3-х років — має право на клопотання служби управління персоналом щодо присвоєння, а отже і на присвоєння чергового рангу. На жаль, до сьогодні ці підходи до визначення права на черговий ранг — одне з питань, яке потребує найскорішого законодавчого врегулювання або судового прецеденту.

Виникає й чисто процедурне питання: найнижчий ранг у межах категорії посад, до якої належить посада державної служби, присвоюється розпорядчим актом, виданим у червні-липні, а застосовується з 1 травня — дня введення в дію Закону. Навіть теоретично подання про присвоєння чергового рангу і видання розпорядчого акта щодо цього може з’явитися також тільки у червні-липні, тому дехто черговий ранг присвоював держслужбовцям вже червнем-липнем, а інші — 1 травням. Ще один момент неоднакового застосування однієї й тієї ж норми законодавства в аналогічних випадках. У тих держслужбовців, кому було присвоєно найнижчий і черговий ранги одним днем — 1 травням 2016 року, в трудовій книжці буде два записи підряд:

№ з/п; 01.05.2016; присвоєно 9 ранг державного службовця; розп. від 16.06.2016 № 87-к.

№ з/п; 01.05.2016; присвоєно 8 ранг державного службовця; розп. від 16.06.2016 № 88-к.

А ще траплялося й таке, що в зазначених вище випадках призначали одразу черговий ранг, що не відповідає механізму присвоєння державним службовцям рангів, визначеному Порядком № 306, — не дотримана процедура і вимога щодо присвоєння державним службовцям (всім, без винятку) найнижчого рангу.

Ще одне непорозуміння серед кадровиків, які ще так і не набули статусу управлінців персоналом, є щодо присвоєння рангів жінкам (переважно), які перебувають (у період набрання чинності Законом) у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та у відпустці без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку. Зрозуміло, що цей період не зараховується до стажу роботи для присвоєння чергового рангу, але ж якщо такий держслужбовець ще до виходу у відпустку успішно «напрацював» такий стаж, то станом на 1 травня 2016 року (перебуваючи у трудових відносинах з установою) отримав право й на черговий ранг. Не говорячи вже про те, щоб не присвоїти найнижчий ранг у межах відповідної категорії посад державної служби. Тим більше, що такий державний службовець у будь-який момент може подати заяву з проханням перевести його на іншу посаду цього або іншого органу, чи взагалі звільнитися, не припиняючи свою «декретну» відпустку, може попросити надати йому довідку щодо своєї посади, категорії та рангу, наприклад, для підтвердження свого резюме, і таке інше.

ВІДПУСТКИ. ДОДАТКОВА ВІДПУСТКА

У цілому порядок та умови надання відпусток за новим Законом № 889 фактично не змінилися. Маємо лише новелу щодо надання державному службовцю відпустки без збереження заробітної плати на час участі у виборчому процесі — надається у порядку, визначеному ст. 10 Закону. А щодо механізму надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток, то Закон № 889 відсилає до Порядку № 270. А з огляду на те, що п. 4 Порядку № 270 визначає додаткову оплачувану відпустку щорічною, то пам’ятаємо й про припис статті 59 Закону № 889, яка відсилає до законодавства про працю щодо надання щорічних відпусток державним службовцям.

За сталості законодавства про відпустки маємо й «перехідні» сталі проблеми, наприклад, щодо порядку надання відпусток одиноким матерям (у частині переліку документів, які є підставою для цього), матерям (переважно), які мають дітей (питання неоднозначного тлумачення фрази: «але право на неї має лише жінка, яка працює», по відношенню до періоду між народженням дитини і наданням їй безоплатної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, який складається з лікарняного періоду й, часто, періоду перебування у щорічній основній відпустці), та інші. Це не питання нового законодавства про держслужбу, тож залишимо ці роздуми за рамками цієї статті.

Наразі проблеми щодо застосування нового Порядку № 270 полягають лише у «старому» набутті необхідного стажу державної служби при застосуванні до нього «нового» права на додаткову відпустку. Право на таку відпустку станом на 01.05.2016 р. мають держслужбовці за наявну дату «Х» — дату набуття необхідного стажу державної служби.

Так, станом на 1 травня 2016 року державний службовець має право на додаткову відпустку за стаж державної служби (більше 5 років) з дати набуття стажу, яка настала перед датою введення в дію Закону, а наступна додаткова відпустка на один день більша за попередню, навіть якщо дата чергового року стажу державної служби настане через декілька днів від 1 травня, — з відповідної дати набуття чергового року стажу державної служби.

Приклад: державний службовець набуває 6 років стажу державної служби 20 травня 2016 року (наприклад, він прийшов на державну службу 21 травня 2010 року). З огляду на це, 20 травня 2016 року цей державний службовець набув право на додаткову відпустку за стаж державної служби загальним терміном 3 дні: 1 день — за стаж державної служби більше 5 років (дата набуття стажу 5 років і 1 день — 21 травня 2015 року) та 2 дні — за стаж державної служби 6 років (дата набуття стажу 6 років — 20 травня 2016 року). Так, ще 30 квітня 2016 року цей стаж не мав ніякого значення, але вже 1 травня 2016 року цей держслужбовець отримав право на 1 день додаткової відпустки.

Про отримання додаткової відпустки державним службовцем за стаж державної служби 12, 13, 14 років, який відповідно до статті 35 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII «Про державну службу» набув право на отримання додаткової відпустки тривалістю 10, 11, 13 календарних днів відповідно, досить докладно прописано у пункті 12 Порядку № 270. Суть цього пункту полягає у тому, що термін додаткової відпустки за стаж державної служби, отриманий за попереднім законодавством, не скорочується.

КОНКУРС

Добір осіб, здатних професійно виконувати посадові обов’язки відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону № 889, відбувається за Порядком № 246.

Те, що ця процедура зовсім нова (хоча тестування, варіативне ситуаційне завдання та співбесіда — модернізована версія відповідей на запитання та співбесіди, де можливе було й ситуаційне завдання, за старим порядком проведення іспиту) — не питання. Але деякі процедурні прогалини — це проблема.

Перша незрозумілість — процедура доступу кандидата на посаду державної служби: за два дні до початку проходження тестування на адресу адміністратора (test@nads.gov.ua) повинна надійти інформація про кожного кандидата для створення відповідного запису, викладена в Короткій інструкції з проходження тестування, яка просто розміщена на офіційному сайті Нацдержслужби, про неї не згадується у Порядку № 246 і, зрозуміло, вона нічим не затверджена! Але кадровики розумні й самі мають зрозуміти, що це саме вони за результатами перевірки документів кандидатів на посаду мають сформувати необхідні дані й направити їх до Нацдержслужби.

Що має відбутися після цього — просто ніде не прописано, але ми вже знаємо, що в день конкурсу на вказану в цьому сформованому повідомленні електронну адресу надійде відповідь від адміністратора системи з проміжком часу, протягом якого буде відкрито доступ до системи тестування, та індивідуальні логіни й паролі для кожного кандидата на посаду. Сподіваємося, що ця «біла пляма» і взаємодія адміністратора системи тестування й адміністратора конкурсної комісії державного органу, який проводить конкурсний відбір, все ж формалізується у поправках до Порядку № 246 — побажання центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері державної служби.

Друге питання пов’язане із ситуаційними завданнями для категорії «Б» та вимогами до співбесіди для категорій «Б» і «В», які своїми суб’єктивними підходами до складання та оцінювання просто перекриють об’єктивні оцінки попереднього етапу конкурсу. Методичні рекомендації на офіційному сайті Нацдержслужби містять приклади ситуаційних завдань для категорії «Б», які розділені на групи за переліками посад від керівників структурних підрозділів секретаріату Кабінету Міністрів України та їх заступників до заступників керівників державної служби в інших органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України.

Хоча центральний органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, обмежився рекомендаціями лише для загальнодержавного рівня (не зрозуміло, до речі, таке «центральне» запровадження нового профільного законодавства), ми на рівні місцевих органів виконавчої влади також можемо використовувати ці напрацювання Нацдержслужби як напрямок, в якому маємо рухатися. А ще можемо скористатися і своїм власним досвідом участі у Всеукраїнському щорічному конкурсі «Кращий державний службовець», один з етапів якого містив досить адаптовані ситуаційні завдання, і цих ситуаційних завдань щороку було досить багато, щоби з цього «банку» можна було підібрати адаптований варіант (за необхідності доопрацювати) для конкретної посади на відповідний етап конкурсу.

До етапу зі співбесіди можна було би додати лише коментар щодо оформлення тих вимог, які на цьому етапі конкурсу оцінюються, — формалізувати їх.

І тут слід сказати декілька слів про важливість етапу затвердження спеціальних вимог до осіб, які претендують на зайняття посад державної служби категорій «Б» і «В». Відповідний порядок щодо цього затверджено наказом Національного агентства України з питань державної служби від 06.04.2016 р. № 72 (далі — Порядок № 72).

По-перше, виходячи з подібності додатків 1 та 2 до Порядку № 72 і додатку 1 до Порядку № 246, чіткі, уніфіковані, конкретні й лаконічні формулювання загальних вимог щодо напрямку освіти та спеціальних вимог при затвердженні спочатку спецвимог, відповідно до Порядку № 72, а потім і, на основі раніше затверджених спецвимог, умов проведення конкурсу, відповідно до Порядку № 246, дадуть також можливість і підстави для прийняття «легких» рішень службами управління персоналом на етапі перевірки документів кандидатів на відповідність умовам конкурсу, і прийняття мотивованих рішень конкурсних комісій щодо затвердження вимог, які потім будуть оцінюватися на етапі співбесід.

По-друге, з огляду на різні варіанти проектів порядків щорічного оцінювання службової діяльності державним службовцем, набагато легше буде сформулювати показники, які мають оцінюватися, за наявності чітких, формалізованих, конкретних й лаконічних формулювань у позиціях «Професійні знання» та «Посадові обов’язки» вищеобговорюваних додатків до Порядку № 72 та Порядку № 246.

Невеличка ремарка щодо затвердження спецвимог. З огляду на відсутність імперативної форми щодо наявності розпорядчого акта з їх затвердження та можливості більшої оперативності у підтриманні актуальності спецвимог, протягом усього періоду існування відповідної посади, доцільно затверджувати цей документ, який потім буде зберігатися в окремій справі в службі управління персоналом керівником державної служби без видання розпорядчого акта. Отже, відразу під документом до відповідної посади ми проставляємо реквізит — підпис безпосереднього керівника, під цим підписом проставляємо ще один реквізит документа — погодження керівником служби управління персоналом, а у правому верхньому куті — затвердження керівником державної служби. Реквізити проставляються згідно з вимогами до оформлення документів ДСТУ 4163-2003.

Після проведення необхідних етапів конкурсу та формалізації дорадчих рішень конкурсної комісії керівник державної служби приймає рішення щодо призначення. І тут маємо звернути увагу на новелу цього Закону, що рішення про призначення або про відмову у призначенні на посаду державної служби приймається за результатами спеціальної перевірки відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 р. № 1700-VII та за результатами перевірки відповідно до Закону України «Про очищення влади» від 16.09.2014 р. № 1682-VII (ч. 4 ст. 31 Закону № 889).

Тож до 1 травня «люстраційну» перевірку ми розпочинали у триденний термін після призначення особи відповідно до п. 46 Порядку проведення перевірок достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади» (далі — Порядок № 563), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 р. № 563. Та з огляду на пп. 8 ч. 2 ст. 19 та ч. 4 ст. 31 Закону № 889, призначення на посади державної служби навіть категорії «В» може суттєво затягнутися у часі, якщо тільки кандидат не надасть засвідчену копію довідки про результати такої перевірки, органом в якому така перевірка проводилася, відповідно до абз. 4 п. 41 Порядку № 563.

СЛУЖБА УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

З 1 травня 2016 року управління державною службою в державному органі покладено на керівника державної служби за допомогою служби управління персоналом (далі за текстом — СУП) — ст. 12, ч. 2 ст. 18 Закону № 889. Фактично законодавчо (на жаль, на сьогодні — тільки законодавчо) відбулося виведення функцій з управління кадрами від керівника апарату органу державної влади до принципово нового структурного підрозділу — служби управління персоналом, яке має пряме підпорядкування керівнику державної служби.

Що ж до питань, які постали перед кадровиками місцевого рівня, зокрема кадровиками МДА, — чи є структурний підрозділ МДА зі статусом юридичної особи публічного права окремим державним органом зі своїм керівником державної служби чи все ж це лише структурний підрозділ МДА, як це й прописано в Законі України «Про місцеві державні адміністрації».

Різнобій у рекомендаціях Нацдержслужби з цього приводу лише посилив питання керівника державної служби для структурного підрозділу МДА. А останні зміни (постанова КМУ від 22 липня 2016 р. № 465) до Типового положення про структурний підрозділ місцевої державної адміністрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2012 р. № 887 (далі за текстом — Положення № 887), показали й змарновану можливість врегулювати це питання та остаточно поставити всі крапки над «і».

Типове положення про структурний підрозділ МДА доповнили нічим непримітним пунктом: «101. Керівник структурного підрозділу місцевої держадміністрації, утвореного як юридична особа публічного права, здійснює повноваження з питань державної служби та організації роботи інших працівників цього підрозділу», залишивши без змін підпункт 16 пункту 10: «16) подає голові місцевої держадміністрації пропозиції щодо: призначення на посаду та звільнення з посади…». І що все це значить, якщо ще й врахувати абз. 1 п. 20 Типового регламенту МДА, у редакції цієї ж постанови КМУ № 465: «20. Організацію кадрової роботи в апараті місцевої держадміністрації та у структурних підрозділах місцевої держадміністрації здійснює служба управління персоналом…» — структурні підрозділи мають свої служби управління персоналом, але їх керівники лише роблять пропозиції голові МДА щодо призначення/звільнення працівників відповідних підрозділів і далі цим питанням займається служба управління персоналом апарату? То навіщо тоді служби управління персоналом у структурних підрозділах, якщо їх керівники ніяким законом чи підзаконним актом не наділені повноваженнями прийняття/звільнення працівників цього підрозділу?

Очевидно, що абз. 1 п. 20 Типового регламенту МДА мав би бути в редакції, що організацію кадрової роботи в апараті місцевої держадміністрації та у структурних підрозділах місцевої держадміністрації здійснює служба управління персоналом — структурний підрозділ МДА, утворений відповідно до Положення № 887 та Типового положення про службу управління персоналом державного органу, затвердженого наказом Національного агентства України з питань державної служби від 3 березня 2016 р. № 47. Таке законодавство про СУП державного органу забезпечить єдиний підхід до управління й у місцевому самоврядуванні, нове законодавство про яке вже готується до ухвалення.

Ось такий основний перелік питань постав протягом дії перших 100 днів дії Закону № 889. Але все одно протягом такого «установчого» періоду ми встигли вже заглибитися у нове законодавство, перетворили кадрові підрозділи у… ні, на жаль, не у служби управління персоналом, а в інші кадрові підрозділи. Тому, що 100 днів питань до Закону не долучили нас до становлення професійної державної служби і реформування державного управління, а потребували нових нормативних пошуків та нестандартних рішень.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі