ДОКУМЕНТ СТАТТІ
Закон № 889 — Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 889.
Відповідно до Закону № 889 державна служба — це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність з практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо:
1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів;
2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів;
3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг;
4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства;
5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням;
6) управління персоналом державних органів;
7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.
Державний службовець — це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі — державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов’язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Статтею 4 визначено принципи держслужби, а саме:
1) верховенства права — забезпечення пріоритету прав і свобод людини і громадянина відповідно до Конституції України, що визначають зміст та спрямованість діяльності державного службовця під час виконання завдань і функцій держави;
2) законності — обов’язок державного службовця діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
3) професіоналізму — компетентне, об’єктивне і неупереджене виконання посадових обов’язків, постійне підвищення державним службовцем рівня своєї професійної компетентності, вільне володіння державною мовою і, за потреби, регіональною мовою або мовою національних меншин, визначеною відповідно до закону;
4) патріотизму — відданість та вірне служіння Українському народові;
5) доброчесності — спрямованість дій державного службовця на захист публічних інтересів та відмова державного службовця від превалювання приватного інтересу під час здійснення наданих йому повноважень;
6) ефективності — раціональне і результативне використання ресурсів для досягнення цілей державної політики;
7) забезпечення рівного доступу до державної служби — заборона всіх форм та проявів дискримінації, відсутність необґрунтованих обмежень або надання необґрунтованих переваг певним категоріям громадян під час вступу на державну службу та її проходження;
8) політичної неупередженості — недопущення впливу політичних поглядів на дії та рішення державного службовця, а також утримання від демонстрації свого ставлення до політичних партій, демонстрації власних політичних поглядів під час виконання посадових обов’язків;
9) прозорості — відкритість інформації про діяльність державного службовця, крім випадків, визначених Конституцією та законами України;
10) стабільності — призначення державних службовців безстроково, крім випадків, визначених законом, незалежність персонального складу державної служби від змін політичного керівництва держави та державних органів.
ХТО МАЄ ПРАВО НА ДЕРЖАВНУ СЛУЖБУ
Стаття 19 Закону № 889 визначає, що право на державну службу мають повнолітні громадяни України, які вільно володіють державною мовою та яким присвоєно ступінь вищої освіти не нижче:
1) магістра — для посад категорій «А» і «Б»;
2) бакалавра, молодшого бакалавра — для посад категорії «В».
На державну службу не може вступити особа, яка:
1) досягла шістдесятип’ятирічного віку;
2) в установленому законом порядку визнана недієздатною або дієздатність якої обмежена;
3) має судимість за вчинення умисного злочину, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку;
4) відповідно до рішення суду позбавлена права займатися діяльністю, пов’язаною з виконанням функцій держави, або займати відповідні посади;
5) піддавалася адміністративному стягненню за корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення — протягом трьох років з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили;
6) має громадянство іншої держави;
7) не пройшла спеціальну перевірку або не надала згоду на її проведення;
8) підпадає під заборону, встановлену Законом України «Про очищення влади».
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ
Правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Відносини, що виникають у зв’язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих Законом № 889.
Що стосується державного службовця, то він під час виконання посадових обов’язків має діяти у межах повноважень, визначених законом, і підпорядковуватися своєму безпосередньому керівнику або особі, яка виконує його обов’язки. Безпосередній керівник — найближчий керівник, якому прямо підпорядкований державний службовець.
Державний службовець зобов’язаний виконувати накази (розпорядження), доручення керівника, видані в межах його повноважень, крім випадків, передбачених ч. 6 ст. 9 Закону № 889 (ср. ). Водночас, якщо державний службовець отримав наказ (розпорядження), доручення не від безпосереднього керівника, а від керівника вищого рівня, він зобов’язаний повідомити про це безпосереднього керівника. До речі, під час виконання своїх обов’язків державний службовець не зобов’язаний виконувати доручення працівників патронатної служби.
Стаття 9 визначає, що наказ (розпорядження), доручення керівника має містити:
– конкретне завдання, інформацію про його предмет;
– мету;
– строк виконання;
– особу, відповідальну за виконання.
Зверніть увагу на те, що наказ (розпорядження) має бути письмовим, а доручення може бути письмовим або усним.
Наказ (розпорядження), доручення може бути скасовано керівником, який його видав, а також керівником вищого рівня або органом вищого рівня.
А тепер зверніть увагу на важливі норми, що регулюють особливості процедури виконання наказу, доручення тощо (ч. 6 – 9 ст. 9).
| Державний службовець | Державний службовець у разі виникнення у нього сумніву щодо законності виданого керівником наказу (розпорядження), доручення ПОВИНЕН ВИМАГАТИ його письмового підтвердження, після отримання якого зобов’язаний виконати такий наказ (розпорядження), доручення. Одночасно з виконанням такого наказу (розпорядження), доручення державний службовець ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ у письмовій формі повідомити про нього керівника вищого рівня або орган вищого рівня. У такому разі державний службовець ЗВІЛЬНЯЄТЬСЯ ВІД ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ за виконання зазначеного наказу (розпорядження), доручення, якщо його буде визнано незаконним у встановленому законом порядку, крім випадків виконання явно злочинного наказу (розпорядження), доручення. Якщо державний службовець виконав наказ (розпорядження), доручення, визнані у встановленому законом порядку незаконними, і не вчинив дій, зазначених вище, він НЕСЕ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ за своє діяння відповідно до закону |
| Керівник | Керівник у разі отримання вимоги державного службовця про надання письмового підтвердження наказу (розпорядження), доручення ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ письмово підтвердити або скасувати відповідний наказ (розпорядження), доручення в одноденний строк. У разі неотримання письмового підтвердження у зазначений строк наказ (розпорядження), доручення вважається скасованим |
| За видання керівником та виконання державним службовцем явно злочинного наказу (розпорядження), доручення відповідні особи несуть відповідальність згідно із законом. | |
ПОЛІТИЧНА НЕУПЕРЕДЖЕНІСТЬ
Щоб уникнути конфлікту на підставі особистих політичних уподобань, у Законі № 889 закріплена вимога щодо політичної неупередженості держслужбовця.
Так, державний службовець повинен неупереджено виконувати законні накази (розпорядження), доручення керівників незалежно від їх партійної належності та своїх політичних переконань.
Він не має права демонструвати свої політичні погляди та вчиняти інші дії або бездіяльність, що у будь-який спосіб можуть засвідчити його особливе ставлення до політичних партій і негативно вплинути на імідж державного органу та довіру до влади або становити загрозу для конституційного ладу, територіальної цілісності і національної безпеки, для здоров’я та прав і свобод інших людей.
Зверніть увагу! Державний службовець не має права:
1) бути членом політичної партії, якщо такий державний службовець займає посаду державної служби категорії «А». На час державної служби на посаді категорії «А» особа зупиняє своє членство в політичній партії;
2) обіймати посади в керівних органах політичної партії;
3) суміщати державну службу із статусом депутата місцевої ради, якщо такий державний службовець займає посаду державної служби категорії «А»;
4) залучати, використовуючи своє службове становище, державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, працівників бюджетної сфери, інших осіб до участі у передвиборній агітації, акціях та заходах, що організовуються політичними партіями;
5) у будь-який інший спосіб використовувати своє службове становище в політичних цілях;
6) організовувати і брати участь у страйках та агітації.
Щодо виборчої діяльності. У разі реєстрації державного службовця кандидатом у депутати Центральною виборчою комісією, виборчими комісіями, сформованими (утвореними) в установленому порядку, він зобов’язаний в одноденний строк письмово повідомити про це керівника державної служби.
Державному службовцю за його заявою надається відпустка без збереження заробітної плати на час участі у виборчому процесі. Зазначена відпустка надається за рішенням керівника державної служби з дня його повідомлення про участь у виборчому процесі і до дня його завершення відповідно до виборчого законодавства.
ЗАХИСТ ПРАВА НА ДЕРЖАВНУ СЛУЖБУ
У разі порушення наданих Законом № 889 прав або виникнення перешкод у реалізації таких прав державний службовець у місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про це, може подати керівнику державної служби скаргу із зазначенням фактів порушення його прав або перешкод у їх реалізації.
У скарзі державний службовець може вимагати (тобто це право працівника) від керівника державної служби утворення комісії для перевірки викладених у скарзі фактів.
Керівник державної служби, у свою чергу, на вимогу державного службовця для перевірки викладених у скарзі фактів утворює (а це — обов’язок) таку комісію у складі не менше трьох осіб.
До складу комісії включаються в однаковій кількості:
— представники керівника державної служби, визначені ним із числа державних службовців цього державного органу;
— представники державного службовця, визначені ним із числа державних службовців цього державного органу;
— представники виборного органу первинної профспілкової організації з числа державних службовців, делеговані рішенням цього органу, а в разі відсутності профспілкової організації — представники державних службовців, обрані на загальних зборах (конференції) державних службовців державного органу.
Далі алгоритм дій такий:
1. Керівник державної служби ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ не пізніше 20 календарних днів з дня отримання скарги надати державному службовцю обґрунтовану письмову відповідь (рішення). У разі утворення зазначеної вище комісії письмова відповідь (рішення) керівника державної служби має ґрунтуватися на висновку комісії.
2. У разі неотримання в установлений строк обґрунтованої відповіді на скаргу або незгоди з відповіддю керівника державної служби державний службовець може звернутися із відповідною скаргою до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
3. За результатами розгляду скарги центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, НАДАЄ державному службовцю вмотивовану відповідь не пізніше 20 календарних днів з дня надходження скарги. У разі встановлення факту порушення прав державного службовця НАПРАВЛЯЄ відповідному державному органу обов’язкову для виконання вимогу про усунення відповідних порушень.
4. Якщо права державного службовця, встановлені цим Законом, порушені керівником державної служби чи державним службовцем вищого органу або якщо ці особи створили перешкоди в реалізації прав державного службовця, він може подати скаргу із зазначенням фактів порушення його прав або перешкод у їх реалізації безпосередньо до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
5. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, за фактом подання скарги ІНІЦІЮЄ ТА ПРОВОДИТЬ службове розслідування в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою перевірки фактів, викладених у скарзі.
| У разі виявлення порушень прав державного службовця або створення перешкод у їх реалізації винні у порушенні посадові особи повинні бути притягнуті до відповідальності, встановленої законом. Порушені права державного службовця підлягають безумовному поновленню, а перешкоди в реалізації цих прав — усуненню. |
Заявник має право оскаржити рішення, дії чи бездіяльність державних органів та їх посадових осіб, що перешкоджають реалізації прав, наданих йому цим Законом, до суду.
Тут виникає питання щодо визначеного цим Законом місячного терміну подання скарги, про яку ми згадували на початку цього розділу. А що робити держслужбовцю, який дізнався про порушення своїх прав після спливу такого строку? На думку редакції, щоб уникнути бюрократичної тяганини — слід звертатися до суду.
